П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2452/18

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління МВС України в Одеській області про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області (далі МВС) на його користь середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 6648,96 грн. та середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за 28 діб невикористаної чергової відпустки за період служби з 01 січна 2015 року по день звільнення у розмірі 11358,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що у день звільнення відповідач провів з позивачем розрахунок, проте всупереч нормам чинного законодавства не виплатив одноразову, грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та не виплатив компенсацію за 28 діб невикористаної чергової відпустки за період служби з 01 січня 2015 року по день звільнення. Так, на думку позивача, відповідач порушив статтю 43 Конституції України, а тому слід застосувати відповідальність до відповідача, передбачену статтею 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку 26 червня 2015 року по 28 вересня 2015 року у розмірі 6648,96 грн., та з 26 серпня 2015 року по 22 жовтня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року позовні вимоги було залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах сектора кримінальної розвідки в УВП УБОЗ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом начальника МВС № 608 о/с від 26 серпня 2015 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 08 місяців 23 дні, у пільговому обчисленні 29 років 09 місяців 10 днів.

Згідно виписки по картковому рахунку позивача від 23 січня 2018 року, одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу 28 вересня 2015 року у розмірі 68576,23 грн.

Згідно довідки виданої заступником голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області грошова компенсація за 28 діб невикористаної чергової відпустки за період служби з 01 січня 2015 року по день звільнення, була виплачена позивачу 22 жовтня 2015 року.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, відсутні, оскільки нормами спеціального законодавства не передбачено такої виплати.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими і такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України та КЗпП України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Положеннями статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається відсутність спору про розмір сум одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за 28 діб невикористаної чергової відпустки. Відповідачем було виплачено позивачу відповідні суми у розмірі, як свідчать матеріали справи, зокрема, адміністративний позов, з яким погодився ОСОБА_2.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ з 26 серпня 2018 року.

З урахуванням положень статті 116 КЗпП України, колегія суддів приходить до висновку, що виплата всіх сум, які належать позивачу до виплат від установи, повинна була відбутись саме 26 серпня 2018 року.

Разом з тим, як вірно було зазначено судом першої інстанції та підтверджується історією по картковому рахунку позивача та архівною відомістю №124, відповідні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за 28 діб невикористаної чергової відпустки за період служби з 01 січна 2015 року по день звільнення надійшли на особистий рахунок позивача відповідно 28 вересня 2015 року та 22 жовтня 2015 року.

Наведені обставини свідчать про порушення відповідачем строку проведення повного розрахунку (виплати всіх належних сум) з позивачем та, відповідно, про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки вищезазначених виплат.

Додатково колегія суддів зазначає, що спеціальне законодавство, яке регулює порядок виплати працівникам органів внутрішніх справ, не передбачає можливості виплати компенсації за порушення строків розрахунку із звільненим працівником.

Таким чином, встановивши, що працівникові не були виплачені належні йому від установи суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України повинен стягнути на користь працівника суму середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.

Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 23 травня 2018 року справа №803/1212/16, від 11 жовтня 2018 року справа №805/1142/16 та від 11 жовтня 2018 року справа №806/829/17.

Окремо колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції в даних спірних правовідносинах на пункт 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року за №499, яким передбачено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення), є безпідставним. В даних спірних правовідносинах позивач був звільнених саме з органів внутрішніх справ у запас у зв'язку зі скорочення штатів, водночас, положення вказаної інструкції регламентують порядок виплати грошового забезпечення при звільненні з посади у зв'язку з скороченням саме штатної посади, однак, не зі складу органів внутрішніх справ взагалі. Колегія суддів зазначає, що звільнення з органів внутрішніх справ та звільнення з посади в органах внутрішніх справ, не є тотожними правовими категоріями та мають різний юридичний наслідок для особи та її правового стану.

Крім того, слід наголосити, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року за №499 є підзаконним нормативно-правовим актом відомчого характеру та має меншу юридичну силу по відношенню до норм КЗпП України, який є законом та має пріоритетне право до застосування.

Отже, з огляду на все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з МВС на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 6648,96 грн. та середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за 28 діб невикористаної чергової відпустки за період служби з 01 січна 2015 року по день звільнення у розмірі 11358,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - скасувати. Прийняти по справі постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного Управління МВС України в Одеській області про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 6648,96 грн. та середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за 28 діб невикористаної чергової відпустки за період служби з 01 січна 2015 року по день звільнення у розмірі 11358,64 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 08 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.

Судді Семенюк Г.В. Потапчук В.О.