ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2018 р.

Справа№ 911/3981/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки  І.М.

при секретарі Ярмак О.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 06 листопада 2018 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національного банку України,

на ухвалу

Господарського суду Київської області

від 11.06.2018 (повна ухвала складена 22.06.2018)

у справі № 911/3981/16 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Національного банку України

до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2016 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами від 16.02.2015 та 17.06.2015, укладеними між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль», в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» за генеральними кредитними договорами №44 від 16.02.2015, №47 від 17.06.2015 та рядом кредитних договорів, укладених в межах відповідних генеральних кредитних договорів.

Справа №911/3981/16 знаходилась у провадженні Господарського суду Київської області тривалий час.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2018 зупинено провадження у справі №911/3981/16 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №910/24075/16, №910/1948/18 та 910/2308/18.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Національний банк України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що господарський суд при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Генеральними кредитними договорами не позбавлений можливості надати правову оцінку договорам іпотеки, на підставі яких заявлено цей позов. Таким чином, на думку апелянта, розгляд справ № 910/24075/16, 910/1948/18 та № 910/2308/18 не є перешкодою для встановлення відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суттєвих обставин у даній справі при її розгляді господарським судом, а конкретні обставини даної справи надають можливість розглянути даний спір без очікування результатів справ №910/24075/16, №910/1948/18 та №910/2308/18. Отже, як стверджує заявник, у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи, тому Господарський суд Київської області вправі самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом, а відтак відсутня необхідність була для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 у справі №911/3981/16 поновлено Національному банку України строк подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2018 року у справі № 911/3981/16; справу призначено до розгляду на 06.11.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу Національного банку України відповідач заперечує про ти її вимог, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засіданні 06.11.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за №0411622432218 (вх.. №09.2-04/795/18 від 30.10.2018).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2018 постановлено ухвалу, якою провадження у справі №911/3981/16 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №910/24075/16, №910/1948/18 та 910/2308/18.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом позову у даній справі є вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами від 16.02.2015 та 17.06.2015, укладеними між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль» в забезпечення виконання ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» зобов'язань за Генеральними кредитними договорами №44 від 16.02.2015, №47 від 17.06.2015 та рядом кредитних договорів, укладених в межах відповідних генеральних кредитних договорів.

Водночас, предметами позовів у справах №№910/24075/16, 910/1948/18 та 910/2308/18 є вимоги ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про визнання недійсними іпотечних договорів від 16.02.2015 та 17.06.2015, на підставі яких Національний банк України просить суд задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на майно у справі №911/3981/16.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 11.06.2018 та зупиняючи провадження, суд першої інстанції виходив з існування об'єктивної неможливості розгляду цієї справи, оскільки встановлення у справах №№910/24075/16, 910/1948/18 та 910/2308/18 обставин дійсності/недійсності іпотечних договорів від 16.02.2015 та 17.06.2015 може вплинути на встановлення істотних обставин та їх правову оцінку в межах справи №911/3981/16.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 частини першої Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Частинами другою та третьою статті 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи положення частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що передумовою визнання недійсними договорів (в розумінні даної статті) має бути реалізація наявного саме у позивача права на подання відповідної заяви до закінчення підготовчого провадження.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на 11.06.2018 (дата постановлення оскаржуваної ухвали) від позивача не надходило заяв про визнання недійсними повністю чи у певній частині іпотечних договорів від 16.02.2015 та 17.06.2015.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що станом на момент звернення відповідача з клопотанням про зупинення провадження у справі №911/3981/16 у суду відсутня можливість в межах даної справи самостійно надати правову оцінку договорам іпотеки, на підставі яких Національний банк України просить звернути стягнення в даній справі.

За таких обставин, враховуючи предмет на підстави розглядуваного позову, суд апеляційної інстанції зазначає, що результати розгляду справ №№910/24075/16, 910/1948/18 та 910/2308/18 можуть вплинути на вирішення справи №911/3981/1617, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно зупинив провадження у справі №911/3981/16 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №№910/24075/16, №910/1948/18 та 910/2308/18.

Стосовно посилань апелянта на те, що у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд вправі самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом, а відтак відсутня необхідність була для зупинення провадження у справі, судова колегія зазначає наступне.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як зазначено вище, у суду відсутня можливість в межах даної справи самостійно надати правову оцінку договорам іпотеки, на підставі яких Національний банк України просить звернути стягнення в даній справі.

Крім того, частиною п'ятою статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Отже, спори щодо недійсності іпотечних догорів, у справах відповідачем у яких є Національний банк України (як у справах №№910/24075/16, №910/1948/18 та 910/2308/18), не можуть розглядатись Господарським судом Київської області, оскільки такі спори є виключною підсудністю Господарського суду міста Києва.

Відтак, доводи Національного банку України викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, а отже, не спростовують висновків господарського суду щодо наявності підстав для зупинення провадження.

Відтак, доводи Національного банку України викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, а отже, не спростовують висновків господарського суду щодо наявності підстав для зупинення провадження.

Статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведеного місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 11.06.2018 у справі №911/3981/16 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 271, 273, 275, 276, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2018 у справі №911/3981/16 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2018 у справі №911/3981/16 залишити без змін.

Матеріали справи №911/3981/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст складено та підписано: 12.11.2018.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

І.М.  Скрипка