ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1338/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.

за участю секретаря - Болюк Н. В.

представника відповідача - Маєвського С. О.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі № 817/1578/17 (рішення ухвалене у м. Рівне о 17:21 год. судом у складі головуючого судді Друзенка Н. В., повний текст рішення складено 05 березня 2018 року) за позовом ОСОБА_2 до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України про визнання бездіяльності і дій протиправними, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з двома адміністративними позовами до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України, які 12 грудня 2017 року об'єднано у одне провадження, в яких, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати дії оперативного командування "Захід" щодо виведення його за штат (в розпорядження) в результаті проведення організаційного заходу до 30 липня 2017 року в управлінні територіальної оборони управління оперативного командування "Захід" протиправними та стягнути з оперативного командування "Захід" належні йому грошове забезпечення та грошову надбавку за таємність за серпень, вересень 2017 року в повному обсязі з урахуванням винагороди, відповідно до займаної посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування "Захід" по день виключення зі списків особового складу частини.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що, оскільки на момент введення в дію нового штатного розпису не було видано наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України про його звільнення з військової служби, відповідач зобов'язаний був перевести його на одну з новоутворених посад, після чого звільнити за станом здоров'я із виплатою всіх видів грошового забезпечення, в тому числі винагороди та надбавки за таємність.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на допущення судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, якими були обґрунтовані позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча його належним чином повідомлено про дату, час та місце його проведення, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно послужного списку ОСОБА_2 перебував на військовій службі з 01 серпня 1993 року. З 05 березня 2015 року по 28 вересня 2017 року обіймав посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління Оперативного командування "Захід".

З 07 липня 2017 року по 24 липня 2017 року ОСОБА_2 перебував на лікуванні в терапевтичному відділенні Рівненського військового госпіталю (військова частина А1446), звідки був направлений на військово-лікарську комісію (далі - ВЛК).

Постановою ВЛК Західного регіону від 20 липня 2017 року затверджено свідоцтво про хворобу № 76, яким ОСОБА_3 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

24 липня 2017 року ОСОБА_2 подано рапорт на предмет звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров'я.

З 25 липня 2017 року по 10 серпня 2017 року ОСОБА_2 продовжував лікування в терапевтичному відділенні Рівненського військового госпіталю (військова частина А1446).

На підставі рапорту ОСОБА_2 про звільнення від 24 липня 2017 року та з огляду на те, що за результатами обстеження ВЛК підполковник ОСОБА_2 визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час, начальник управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» полковник ОСОБА_4 12 серпня 2017 року вніс подання до звільнення ОСОБА_2 з військової служби у запас за пунктом "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті на підставі висновку ВЛК. У поданні зазначено, що 06 липня 2017 року та 24 липня 2017 року полковником ОСОБА_4 проведено бесіди з ОСОБА_5, а також те, що останній відмовився від проходження служби у військовому резерві за станом здоров'я.

З 10 серпня 2017 року до 22 серпня 2017 ОСОБА_2 продовжував лікування в неврологічному відділенні Рівненського військового госпіталю (військова частина А1446) і за клопотанням командира цієї військової частини був переведений для реабілітаційного лікування в Центральний військовий клінічний санаторій "Хмільник", в якому перебував з 23 серпня 2017 року по 12 вересня 2017 року.

Пунктом 2 наказу командувача військ оперативного командування "Захід" № 403 від 04 серпня 2017 року позивачу припинено доступ до державної таємниці та виплату надбавки за роботу в режимних обмеженнях з 03 серпня 2017 року.

Пунктом 17 § 3 наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) № 318 від 13 вересня 2017 року підполковника ОСОБА_2, старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування "Захід" відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обовязок і військову службу", з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування "Захід" (по стройовій частині) № 213 від 19 вересня 2017 року ОСОБА_2 вважався таким, що прибув і приступив до виконання службових обовязків з військової частини А1446 (військового госпіталю). Пунктом 4 цього ж розпорядчого документу підполковника ОСОБА_2, старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування "Захід", наказано вивести поза штат управління оперативного командування "Захід". Підставою для цього визначено спільні директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України, а також переліки змін до штату управління оперативного командування "Захід". Пунктом 5 цього ж розпорядчого документу підполковнику ОСОБА_2, який знаходиться поза штатом, у зв'язку зі звільненням з військової служби надано три дні з 19 по 21 вересня 2017 року для здавання справ. Підставою визначено витяг з наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) № 318 від 13 вересня 2017 року.

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування "Захід" (по стройовій частині) № 215 від 21 вересня 2017 року підполковника ОСОБА_2, який знаходиться поза штатом управління оперативного командування "Захід", звільненого з військової служби наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13 вересня 2017 року № 318 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я), вважався таким, що справи та посаду здав, з 28 вересня 2017 року виключений із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення й направлений для зарахування на військовий облік до Рівненського ОМВК Рівненської області.

Як вбачається з відомості про виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення, йому у липні та серпні, відповідно за червень та липень 2017 року, виплачувалась надбавка за роботу з таємними документами в розмірі 171,75 грн. щомісячно. У вересні за серпень 2017 року виплачено 16,62 грн. такої надбавки, а у жовтні за вересень 2017 року така надбавка не виплачувалась взагалі. Також у вересні і жовтні, відповідно за серпень і вересень 2017 року ОСОБА_2 не виплачувалась винагорода у розмірі від 40% до 100%, а у серпні за липень 2017 року виплачено 4258,24 грн. такої винагороди, при тому що її щомісячний розмір до того, становив 4400,18 грн.

Не погодившись з вказаними вище діями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача вчинені в порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, з огляду на наступне.

Порядок призначення військовослужбовців на посади при проведенні організаційно-штатних заходів врегульований пунктами 118-119 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року (далі - Положення). Так, під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення військових посад, на вакантні посади в першу чергу призначаються військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади. Призначення всіх інших військовослужбовців здійснюється після вирішення питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

В свою чергу, за вимогами підпункту 1 пункту 116 вказаного Положення, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо подальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Крім цього, за пунктом 116 Положення зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби (підпункт 10).

При цьому, військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників). Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду). Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як видно з матеріалів справи 20 липня 2017 року ВЛК Західного регіону ОСОБА_2 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. В зв'язку з цим 24 липня 2017 року ним подано рапорт на предмет звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров'я.

Також судом встановлено, що зміни до штату управління оперативного командування "Захід" введені в дію з 31 липня 2017 на підставі наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) № 172 від 31 липня 2017 року.

Згідно введених змін до штату, було змінено номенклатуру посад, згідно якої посада позивача була відсутня в новому штаті управління оперативного командування "Захід".

У зв'язку з тим, що позивач на час введення в дію змін до штату був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, відповідач цілком підставно не пропонував йому вакантні посади згідно нового штатного розпису, а тому вірним є висновок суду першої інстанції в цій частині вимог позивача.

Також вірним є висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з оперативного командування "Захід" грошового забезпечення за серпень, вересень 2017 року в повному обсязі з урахуванням винагороди, відповідно до займаної посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування "Захід" по день виключення зі списків особового складу частини.

Так, правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям у разі звільнення від посад (скорочення штатної посади) та у період перебування у розпорядженні врегульовані розділом Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 260 від 11 червня 2008 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329.

Пунктом 9.1. цього розділу передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Після закінчення двох місяців грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується тільки за рішенням Міністра оборони України.

При цьому, за правилами пункту 9.5 цього ж розділу, під час визначення права на грошове забезпечення в передбачені абзацом першим пункту 9.1 цієї Інструкції строки не зараховуються періоди перебування військовослужбовців, зокрема: на лікуванні в лікарняних закладах (підпункт 9.5.1), у санаторно-курортних закладах, куди військовослужбовці після перебування на лікуванні в лікарняних закладах направлені згідно з висновком військово-лікарської комісії (підпункт 9.5.2).

Однак, в силу вимог пункту 10.1. розділу X Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 260 від 11 червня 2008 року, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні, та тим, хто на день вибуття на лікування звільнений від посад, за весь період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії, але не більше чотирьох місяців з дня вибуття з військової частини (крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі терміни перебування на лікуванні), виплачується грошове забезпечення за останніми штатними посадами, які вони займали. Грошове забезпечення у цьому разі обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Таким чином, грошове забезпечення цілком правомірно виплачувалось позивачу без урахування винагород.

Що стосується надбавки за роботу з таємними документами, то виплату такої позивачу припинено з 03 серпня 2017 року на підставі пункту 2 наказу командувача військ оперативного командування "Захід" № 403 від 04 серпня 2017 року. Даний наказ є чинним, в судовому чи іншому порядку не оскаржений.

Окрім цього, вказаний наказ виданий у зв'язку із введенням в дію змін до штату управління оперативного командування "Захід" - з 31 липня 2017 року на підставі наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) № 172 від 31 липня 2017 року. У звязку з введенням змін до штату, було змінено номенклатуру посад, яка розробляється режимно-секретними органами для всіх форм допуску відповідно до штатного розпису, що регламентовано підпунктами 49, 50 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18 грудня 2013 року. У зв'язку з тим, що посада позивача була відсутня в новому штаті управління оперативного командування "Захід", вона не була включена до нової номенклатури посад, робота на яких передбачає наявність допуску громадянина до державної таємниці, наслідком чого стало припинення позивачу доступу до державної таємниці та виплати надбавки за роботу в режимних обмеженнях з 03 серпня 2017 року.

Таким чином доводи скаржника в цій частині також є безпідставними.

Інші доводи скаржника суд до уваги не бере, оскільки такі є несуттєвими та не впливають на правильність розгляду вказаної справи по суті.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2, а відтак правомірно відмовив у його задоволенні.

За наведених обставин суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі № 817/1578/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук

судді В. М. Багрій

В. М. Багрій

Повний текст постанови складено 09.11.2018 року