П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 523/16183/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бабаков В.П.

П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання незаконними та протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просила: визнати незаконними та противоправними дії відповідача щодо призначення щомісячної грошової допомоги на ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року у розмірі 884 грн.; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної щомісячної грошової допомоги на ОСОБА_2 у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з часу взяття її на облік, а саме з 01.01.2016 року, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо неповної сплати позивачу щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання неправомірними.

Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради провести перерахунок та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання в розмірі передбаченому Порядком про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 з урахуванням проведених раніше виплат починаючи з 21.05.2017 року. В решті позову відмовлено.

Справа в суді першої інстанції розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, посилаючись, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, з 07.12.2015 року ОСОБА_1 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_2, яка згідно медичних висновків від 08.02.2012 року, від 15.02.2017 року є дитиною-інвалідом, взято на облік Управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, як осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою від 07.12.2015 року № 5138004828.

У відповідності до наведеної довідки, що підтверджується відповідачем, позивачу та її неповнолітній доньці дитині-інваліду була виплачена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання: за січень-березень 2016 року - 1326 грн. кожний місяць, квітень 2016 року - 1281,80 грн., травень-вересень - 1326 грн. кожний місяць, жовтень 2016 року - 1283,23 грн., листопад-грудень 2016 року - 1326 грн. кожний місяць, січень - вересень 2017 року - 1326 грн. кожний місяць, жовтень 2017 року - 1069,35 грн.

При цьому, усі наведені виплати здійснювались з розрахунку по 884 грн. на ОСОБА_2

У листопаді 2017 року виплата вказаної допомоги не здійснювалась.

За рішеннями Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 04.12.2017 року та від 08.12.2017 року позивачу та її неповнолітній доньці дитині-інваліду призначена допомога на проживання в період з 16.09.2017 року по 25.10.2017 року у розмірі 2147,60 грн., з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року у розмірі 2147,60 грн., з 01.12.2017 року по 30.04.2018 року у розмірі 2226,90 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати позивачу та її неповнолітній доньці дитині-інваліду щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання з розрахунку по 884 грн., а не, як вважає позивач, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на дитину-інваліда, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу, виходив з того, що позивач разом неповнолітньою дочкою, яка є інвалідом дитинства, є внутрішньо переміщеними особами та мають право на щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання згідно Порядку про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, на працездатну особу в розмірі 442 грн., на дитину інваліда в розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Враховуючи, що відповідачем виплата наведеної допомоги позивачу та її доньці була здійснена у меншому розмірі, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи строк звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з 21.05.2017 року, а в задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.

Колегія суддів часткового погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на викладене.

Так, вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції помилково застосовані наслідки пропуску строку звернення до суду.

Як вбачається зі змісту заявленого позову, позивач просить визнати незаконними та протиправними дії щодо призначення її сім'ї, а саме для неповнолітньої доньки - дитини-інваліда щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, з розрахунку 884 грн., та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок такої допомоги з 01.01.2016 року.

Водночас, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з даним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що допомогу переміщеним особам на проживання, дії відповідача щодо виплати якої у меншому розмірі з 01.01.2016 року просить визнати протиправними позивач, останньою було отримано починаючи з лютого 2016 року у відповідні місяці її виплати з цієї дати.

Таким чином, позивач з лютого 2016 року була обізнана з розміром виплаченої її сім'ї щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Водночас, з даним позовом позивач звернулась лише 21.11.2017 року, тобто частково з пропуском строку, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з даним позовом).

Зазначеним обставинам судом першої інстанції помилково не надано належну оцінку.

Так, судом першої інстанції не враховано, що за правилами ч. 1 ст. 100 КАС України (чинного та в редакції на момент звернення позивача з даним позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Клопотань про поновлення строку звернення до суду позивачем не заявлено, доказів поважності його пропущення не наведено.

Так само позивачем не наводиться та зі змісту позовної заяви не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали їй своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами.

Також, судом першої інстанції не вирішувалось питання про поновлення позивачу строку звернення до суду.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України (чинного та в редакції на момент вирішення справи судом) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України (чинного та в редакції на момент вирішення справи судом) судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, у вказаній редакції, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що заявлений адміністративний позов в частині вимог за період з 01.01.2016 року по 20.05.2017 року має бути залишено без розгляду.

Що стосується позовних вимог позивача за період з 21.05.2017 року колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, позивачу та її неповнолітній доньці дитині-інваліду розпочато виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в УСЗН в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з січня 2016 року та, зокрема, з травня 2017 року по 16.09.2017 року така допомога була виплачена з розрахунку по 884 грн. на дитину-інваліда.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505.

Відповідно до п.п. 2, 3 вказаного Порядку (в редакції на момент здійснення виплати позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання за спірний період) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Згідно ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції на момент здійснення виплати позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання за спірний період) інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Терміни «розумне пристосування» та «універсальний дизайн» вживаються у значенні, наведеному в Конвенції про права інвалідів, а термін «дискримінація за ознакою інвалідності» вживається у значенні, наведеному в Конвенції про права інвалідів та Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно матеріалів справи, позивача взято на облік УСЗН в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради разом із неповнолітньою донькою, яка згідно медичних висновків від 08.02.2012 року, від 15.02.2017 року є дитиною-інвалідом.

Відповідач не заперечує, що ОСОБА_2 взята на облік УСЗН саме як дитина-інвалід.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для розрахунку допомоги переміщеним особа, яка виплачувалась сім'ї позивача, по 884 грн. на ОСОБА_2 - дитину-інваліда, такий розрахунок відповідача не відповідає вимогам п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України від 01.10.2014 року № 505, за правилами якого наведена допомога для інвалідів виплачується у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в поданій апеляційній скарзі, відповідачем жодним чином необґрунтовано підстав для визначення розміру допомоги переміщеній особі для ОСОБА_2 з розрахунку 884 грн., як для непрацездатної особи, в той час, як остання взята на облік саме з урахуванням представлених медичних висновків, як дитина-інвалід, що дає їй право на пільги інвалідам.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що за рішеннями Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 04.12.2017 року та від 08.12.2017 року позивачу та її неповнолітній доньці дитині-інваліду призначена допомога на проживання в період з 16.09.2017 року по 25.10.2017 року у розмірі 2147,60 грн., з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року у розмірі 2147,60 грн., з 01.12.2017 року по 30.04.2018 року у розмірі 2226,90 грн.

При цьому, усі наведені виплати здійснювались з розрахунку на ОСОБА_2 з 16.09.2017 року - 1705,60 грн., з грудня 2017 року - 1784,90 грн.

Таким чином, з 16.09.2017 року позивачу та її неповнолітній донці здійснюється виплата допомоги на проживання у відповідності до вимог Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505.

За таких обставин, дії відповідача щодо виплати позивачу на її доньку щомісячної адресної допомоги підлягають визнанню протиправними з 21.05.2017 року по 15.09.2017 року, та відповідач підлягає зобов'язанню здійснити перерахунок щомісячної адресної допомоги за вказаний період.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення підлягає скасуванню із залишенням без розгляду заявленого позову в частині вимог з 01.01.2016 року по 20.05.2017 року, а в іншій частині вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2017 року - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2017 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання незаконними та протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог за період з 01.01.2016 року по 20.05.2017 року - залишити без розгляду.

В іншій частині прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання незаконними та протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог за період з 21.05.2017 року - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 21.05.2017 року по 15.09.2017 року щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання з розрахунку 884 грн. на місяць на ОСОБА_2.

Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 21.05.2017 року по 15.09.2017 року щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання з розрахунку одного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на місяць на ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судове рішення складено у повному обсязі 08.11.2018 р.

Головуючий суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька