АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-140 Головуючий у 1 інстанції 2010 р. Семікін В.В.
Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“21” січня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Калашнікової О.В
Суддів : Спас О.В.
Бабак А.М.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від “18” вересня 2009 року по справі за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5, 3-ті особи: ОСОБА_6, 6-та Запорізька державна нотаріальна контора про поновлення строку позовної давності та визнання недійсним договору дарування квартири, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, 3-ті особи: ОСОБА_6, 6-та державна нотаріальна контора про поновлення строку позовної давності та визнання недійсним договору дарування квартири.
В позові зазначала, що їй на праві приватної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1, в якій з 1999 року зареєстрований та проживає ОСОБА_6 01.12.2004 року шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою було посвідчено договір дарування, за яким вона подарувала зазначену квартиру ОСОБА_5 В позовній заяві ОСОБА_4 вказувала, що договір дарування було укладено під впливом тяжких для неї обставин, а саме тяжкого матеріального стану, хворобливого стану здоров’я, оскільки вона є людиною похилого віку та інвалідом 2-ої групи, депресійного стану, пов’язаного зі смертю чоловіка та сина і відсутністю інших близьких родичів, залежністю від обдарованої ОСОБА_5, яка обіцяла їй надавати матеріальну допомогу та догляд. Крім того, зазначений договір дарування був укладений на вкрай невигідних умовах для дарувальника, яка шляхом укладення договору дарування позбавила себе права власності на єдине цінне майно та єдине житло. До того ж, ОСОБА_5 ввела позивача в оману стосовно істотних умов укладеної угоди, оскільки запевняла, що після укладення договору дарування вона буде матеріально утримувати ОСОБА_4, надавати відповідний догляд, нести витрати по утримання квартири, однак в подальшому, після укладення договору, відмовилась це робити. Також ОСОБА_4 зазначала, що вона помилилась стосовно своїх прав на житло, оскільки вважала, що буде власницею квартири до смерті, буде безкоштовно користуватися все своє життя цим житлом, проте після підписання угоди ОСОБА_5 стала вимагати від неї платити за квартиру, укласти з нею договір найму квартири та погрожувати виселенням із квартири. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що ОСОБА_5 спірну квартиру у дар не прийняла, ключів від квартири не має, в квартирі не проживає і не вселялась в неї, квартирою не користується, її не утримує, будь-які витрати по квартирі не несе, що на думку позивача свідчить про те, що спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, ОСОБА_4 просила суд поновити строк позовної давності для захисту майнових та житлових прав шляхом подачі позову про визнання недійсним договору дарування, як такий, що пропущений з поважних причин та визнати недійсним договір дарування, посвідчений 01.12.2004 року шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, за яким вона подарувала ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від “18” вересня 2009 року поновлено строк позовної давності ОСОБА_4 на подачу позову про визнання недійсним договору дарування від 01.12.2004 року. Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування.
Не погоджуючись частково з рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позову скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним договір дарування посвідчений 01.12.2004 року шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, за яким вона подарувала ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1. 01.12.2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 вищезазначену квартиру.
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору дарування від 01.12.2004 року недійсним, ОСОБА_4 посилалась на те, що договір дарування було укладено під впливом тяжких для неї обставин та на вкрай невигідних умовах, крім того при підписанні договору ОСОБА_5 ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення та при підписанні угоди вона помилялась щодо обставин, які мають істотне значення. До того ж зазначала, що укладений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У зв’язку із зазначеними обставинами та з посиланням на ч. 1 ст. 233, ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 229, ст. ст. 203, 215 ЦК України просила суд визнати недійсним договір дарування укладений 01.12.2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду цим вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив лише з того, що ніхто із допитаних судом свідків не підтвердив, що договір дарування був укладений під впливом тяжких для позивача обставин. Інші підстави позову залишились поза увагою суду першої інстанції, правового обґрунтування суд першої інстанції їм не дав, доказів, наданих на їх підтвердження, не досліджував.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які з урахуванням вимог п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є обов’язковими підставами для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду. За таких обставин рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від “18” вересня 2009 року по цій справі у частині відмови у визнання недійсним договору дарування квартири скасувати та направити праву у цій частині на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
В іншій частині рішення по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: