Справа № 200/17674/18

Провадження №6/200/271/18

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року.        Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Томаша В.І.,

                       при секретарі – Кожемяка Ю.І.,

розглянувши у м. Дніпро заяву цивільну справу за поданням Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про тимчасове обмеження виїзду боржника ОСОБА_1 за кордон, -

ВСТАНОВИВ:

Старший Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням, де зазначає, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 40972751 від 25.11.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 410/5332/12 виданого 25.11.2013 року Дніпропетровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 204220,33грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 року для розгляду подання визначено суддю Томаша В.І.

Подання обґрунтовується тим, що 25 листопада 2013 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного документа та копії постанов направлено для виконання боржнику та для відома сторонам виконавчого провадження.

17 грудня 2013 року було винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 224642,36 грн.

Державним виконавцем неодноразово направлялися запити до Державної фіскальної служби України щодо отримання інформації про джерела отримання боржником доходу та відкритих рахунків у фінансових установах, та до Пенсійного фонду України щодо отримання пенсії, встановлення місця роботи боржника. З отриманих відповідей Державної фіскальної служби та Пенсійного фонду України - боржник не має відкритих грошових рахунків в банківських установах та не має джерела доходу (не отримує) за пенсію, стипендію допомогу, заробітну плату .

Відповідно наданої інформації Державної служби України з безпеки на транспорті, ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, Державного агентства рибного господарства України зазначено, що будь які транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_1 відсутні.

При примусовому виконанні виконавчого провадження 21.05.2014 року було описано та арештовано нерухоме майно, а саме : ? частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м., належне ОСОБА_1 на праві свідоцтва про право власності від 29.09.1993 р. , ринкова вартість якого була визначена 174 000, грн.., на підставі висновку про визначення вартості об’єкта оцінки від 08.11.2017 р.

30.08.2018 року державним виконавцем винесено Акт про про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме: ? частини квартири АДРЕСА_1, як сплату частини боргу ОСОБА_3

Згідно відповіді наданої ДПС України, встановлено факт наявності за боржником ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон: ЕS 190452 - що вказує на те що боржник має змогу виїжджати за кордон. Також надано витяг з наявною у базі даних інформації щодо перетинання кордону України, відповідно до якого боржник постійно перетинає державний кордон України. З чого вбачається, що боржник матеріально забезпечений, та може виконати зобов’язання перед стягувачем.

Однак боржник, протягом досить тривалого часу ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню.

Суд дослідив матеріали подання та додатки до нього, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті. Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Відповідно до узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, проведеного Верховним Судом України роз'яснено, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону N 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. На думку ВСУ, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Подання про тимчасове обмеження права особи на виїзд за межі України має містити докази, що підтверджують умисне ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань або перешкоджання його в цьому, а саме, що боржник був належним чином обізнаний про відкриття відносно нього виконавчого провадження, має можливість виконати рішення, однак свідомо не вчиняє дій з виконання

Як вбачається із матеріалів подання, державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 40972751 від 25.11.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 410/5332/12 виданого 25.11.2013 року Дніпропетровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 204220, 33грн.

17 грудня 2013 року було винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 224642,36 грн.

21.05.2014 року, під час примусового виконання виконавчого провадження, було описано та арештовано нерухоме майно, а саме : ? частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м., належне ОСОБА_1 на праві свідоцтва про право власності від 29.09.1993 р.

Згідно висновку про визначення вартості об’єкта оцінки від 08.11.2017 р., ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м., була визначена 174 000 грн..

30.08.2018 року державним виконавцем винесено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме: ? частини квартири АДРЕСА_1, як сплату частини боргу ОСОБА_3

У разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за поданням державного або приватного виконавця, який відкрив відповідне виконавче провадження.

Виходячи з вищевикладеного, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи )" включає будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

При цьому, ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинно вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження на момент звернення з відповідним поданням до суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Проте, як вбачається з матеріалів подання, державним виконавцем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_1, може або намагається виїхати за межі України, щоб уникнути відповідальності.

Згідно з п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частини 2статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Згідно пункту 5 частини першої статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону № 3857-XIIта у п. 18 ч. 3ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України».

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.

Однак, державним виконавцем не надано жодного доказу, який би свідчив про умисне ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, а саме по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом встановленого строку не може свідчити про ухилення від виконання покладених на нього рішення обов'язків.

До того ж, як випливає з додатків наданих разом з поданням боржником вже частково погашено суму боргу в розмірі 121 800,00 грн. за виконавчим листом ;410/5332/12 від 25.11.2013 р.

Відповідно до імперативних вимог Цивільного процесуального кодексу України особа, яка звертається в суд із позовом, заявою, скаргою чи поданням зобов`язана не тільки викласти всі обставини на підтвердження своїх вимог, але й зазначити відповідні докази на їх підтвердження.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «ОСОБА_5 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку будь-яка особа при зверненні до суду із заявою, скаргою чи поданням повинна дотримуватися норм процесуального законодавства.

Подання не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріали подання не містять посилання на докази ухилення боржника від виконання рішення суду.

Крім того, у матеріалах, доданих до подання не міститься попередження боржника про застосування до нього в разі ухилення від виконання рішення суду таких заходів, як тимчасове обмеження у праві виїзду.

Таким чином, через недоведеність зі сторони державного виконавця необхідності та доцільності застосування до боржника ОСОБА_1 тимчасового обмеження у виїзді за межі України, у задоволенні подання слід відмовити, що не перешкоджає державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.258,260,441 ЦПК України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», в’їзду в Україну громадян України», суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про тимчасове обмеження виїзду боржника ОСОБА_1 за кордон – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення . Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. В разі, якщо ухвала була постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, то вона набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя

Бабушкінського районного суду ОСОБА_4

м.Дніпропетровська