Справа №22-1890     оскаржуване рішення ухвалено

Категорія: 57     під головуванням Нечипорук Л.Ф.

Доповідач Міхасішин І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.

При секретарі Яблонській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24 червня 2008 року, -

встановила:

09 серпня 2001 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Вінницької міської ради, Управління Державної пожежної охорони м. Вінниці про усунення перешкод в користуванні будинком та стягнення 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В заяві зазначала, що вона є власником 63/100 частини будинку за АДРЕСА_1, 37/100 частини якого належить відповідачці ОСОБА_2

З 1997 року відповідачка ОСОБА_2 у своїй частині будинку, не маючи на те правових підстав відкрила майстерню по ремонту одягу і обладнала її відповідними промисловими швейними машинами, заклепочним приладом, пресами-прасками, чим створила умови небезпечні для життя і цілісності майна.

Висновок експерта Вінницького бюро експертизи «ШКА» про можливість використання частини будинку відповідачки ОСОБА_2 під майстерню такого характеру є безпідставним, до якого експерт дійшов без огляду об'єкту і належного вивчення документів.

Необхідні зусилля і втрати для захисту своїх прав завдали їй моральної шкоди, яку вона оцінила в розмірі 10000 грн.

На підставі чинного на час звернення до суду законодавства - ст. 48 Закону України «Про власність», ст. 440-1 ЦК України (1963 року) просила припинити діяльність майстерні та стягнути моральну шкоду.

4 грудня 2001 року позивачка ОСОБА_4 подарувала належну їй 63/100 частини будинку за №74 по вул.  Тімірязєва у м. Вінниці громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 80).

22 грудня 2001 року позивачка ОСОБА_4 померла, про що свідчить актовий запис №3506 від 24 грудня 2001 року зроблений у відділі ЗАГС м. Вінниці (т. 1 а.с. 166).

15 травня 2002 року Староміський районний суд м. Вінниці своєю ухвалою у даній справі допустив заміну позивачки ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., допустивши до участі в справі в якості позивачів нових власників - ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за заявою останніх (т. 1 а.с. 78; 83-84).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 24 червня 2008 року позов ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задоволено частково. На Вінницький міськвиконком покладено обов'язок здійснювати контроль за відкриттям і закриттям об'єктів побутового обслуговування. Стягнуто моральну шкоду в сумі 3000 грн. та 2450 грн. за надання юридичної допомоги.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_8 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на підстави визначені у п.п. 2, З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю.

Задовольняючи вимоги позивачів суд першої інстанції виходив з того, що незаконна діяльність майстерні не припинена та що через такі дії відповідачки ОСОБА_2 їм заподіяна моральна шкода, сукупний розмір якої становить 3000 грн.

Проте, з такими висновками суду погодитись неможливо.

Так, по справі встановлено, що позивачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 особисто ніяких вимог не заявляли. До участі в справі в якості позивачів вступили в порядку процесуального правонаступництва згідно ухвали суду від 15 травня 2002 року (т. 1 а.с. 83-84).

Відшкодування моральної шкоди є особистим правом громадянина, якому її завдано, тому щодо його здійснення (реалізації) процесуальне пра-вонаступництво не допускається.

Виходячи з чого, вимоги попередньої позивачки ОСОБА_4, яка померла 22 грудня 2001 року, в частині стягнення моральної шкоди не могли бути предметом судового розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

В своєму рішенні суд першої інстанції відхилив доводи представника відповідачки ОСОБА_2 про те, що з часу перенесення частини центрального ринку (з літа 2007 року) діяльність майстерні припинена, а все швейне обладнання вивезено.

Зазначені доводи суд першої інстанції належним чином не перевірив.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З доданого до апеляційної скарги акту обстеження домоволодіння від 25вересня 2008 року вбачається, що в частині будинку, яка належить відповідачці ОСОБА_2 діяльність майстерні припинена. У кімнатах та допоміжних приміщеннях відсутнє будь-яке технологічне обладнання (швейні машини, преси) та ознаки зайняття підприємницькою діяльністю.

Цей акт складено членами комісії квартального комітету «Привокзальний» - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, за участю дільничного інспектора міліції ОСОБА_12

За таких обставин у позові в частині усунення перешкод в користуванні будинком слід відмовити за відсутністю підстав.

Питання про зобов'язання виконкому Вінницької міської ради здійснювати контроль за відкриттям і закриттям об'єктів побутового обслуговування не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (ст. 15, ЦПК).

Таким чином, у даному конкретному випадку є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового, передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307; 309; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовільнити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24 червня 2008 року скасувати і ухвалити нове, яким:

У позові ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, виконкому Вінницької міської ради, Управління Державної пожежної охорони м. Вінниці про усунення перешкод в користуванні будинком та стягнення 10000 грн. моральної шкоди відмовити.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.