Справа № 22-383 Головуючий у 1-й інстанції: Миколаєць І.Ю.
Доповідач: Чобіток А.О.
Ухвала
Іменем України
02 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - судді Чобіток А.О.. суддів - Вовченка В.М. , Немировської О.В. при секретарі - Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ЖБК «Алмаз-6», ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа - Комунальне підприємство «Київське бюро технічної* інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Алмаз-6», 3-я особа - Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на квартиру, -
встановила:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування. Зазначала , що відповідно до заповіту, вона є єдиним спадкоємцем після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. До складу спадкового майна увійшла і спірна квартира . За життя спадкодавця , яка була членом житлово-будівельного кооперативу «Алмаз-6», вона не отримала свідоцтва про право власності на спірну квартиру, а тому свідоцтво про право власності за заповітом не могло бути видане нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори. Крім того, просила суд зобов»язати Комунальне підприємство «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» зареєструвати за нею право власності на спірну квартиру.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом , у якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 при цьому зазначала, що хоча померла ОСОБА_4 і була членом кооперативу, пайовий внесок, а також подальші платежі за кооперативну квартиру не сплачувала, у квартирі не проживала. Вважає членство ОСОБА_4 в кооперативі формальним, оскільки саме вона сплатила весь пайовий внесок за квартиру, у квартирі проживала разом із своїм чоловіком та дочкою.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано за нею право власності на спірну квартиру. В решті позовних вимог відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та постановити нове , яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі , а позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явилися в судове засідання , обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що відповідно до рішення загальних зборів членів ЖБК «Алмаз-6», затвердженого виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів за № 1039 від 05 липня 1982 року , ОСОБА_4 , як члену ЖБК «Алмаз-6» видано ордер за № 032965 від 27 липня 1982 року на право зайняття житлового приміщення площею 41, 67 кв. м , яке складається з 3-х кімнат за адресою : АДРЕСА_2 з родиною з 4-х осіб , а саме: ОСОБА_4, її сину ОСОБА_5, дружині сина ОСОБА_1, онуці ОСОБА_2
ОСОБА_4 була зареєстрована у спірній квартирі з дня її отримання та виписана в зв»язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 липня 1980 року по 17 вересня 1987 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.
В спірній квартирі залишилися зареєстрованими ОСОБА_1, ОСОБА_2 та з 2003 року її донька ОСОБА_6
Спірна квартира на праві власності не зареєстрована у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна.
На підставі заповіту, єдиним спадкоємцем після ОСОБА_4 є її донька ОСОБА_3, позивачка по справі за основним позовом .
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність», який був чинний на час виникнення правовідносин, член кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за житло, набуває права власності на майно.
Згідно з ч.3 ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання за нею права власності на спірну квартиру та відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог, суд встановив та виходив з того, що ОСОБА_4 у 1992 році, як членом ЖБК «Алмаз-6» здійснено повну виплату пайового внеску за спірну квартиру, а тому саме вона набула право власності на неї. За життя ОСОБА_4 не отримано свідоцтво про право власності, а при житті складено заповіт щодо свого майна на ім»я ОСОБА_3, за якою і підлягає визнанню право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування.
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, постановленим відповідно до норм матеріального та процесуального права , відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи, доказам, наданим сторонами.
Відповідно до ст. . 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_1, зазначаючи про те , що пайовий внесок за квартиру сплачено нею та її колишнім чоловіком , не надала суду жодного документального доказу на підтвердження зазначеного.
З цих же ж підстав не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про те, що 15 березня 2005 року вона була прийнята на загальних зборах ЖБК «Алмаз-6» членом кооперативу замість померлої ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави до скасування якого відсутні.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.