ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Суми

Справа №577/3336/18

Номер провадження 22-ц/788/2058/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності:

особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1,

представника апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гетьмана В.В. у м. Конотопі

у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: виконавчий комітет Землянської сільської ради Конотопського району Сумської області, приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Куцопал Олена Павлівна,

про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У серпні 2018 року ОСОБА_3 подала заяву про встановлення факту її постійного проживання однією сім'єю з ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 року, у будинку АДРЕСА_1 з 1992 р. і до часу відкриття спадщини та на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 року включно.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_5, який доводився заявниці племінником по брату ОСОБА_6 і був зареєстрований АДРЕСА_2, але фактично постійно проживав у заявниці за адресою: АДРЕСА_1. Після його смерті спадкоємців за законом, крім неї, немає.

З 1992 р. ОСОБА_5 став проживати у належному заявниці будинку АДРЕСА_1 вони вели спільне господарство, разом харчувалися, мали спільні предмети побуту, жили однією сім'єю до самої його смерті.

При зверненні до нотаріуса для заведення спадкової справи їй було роз'яснено, що факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини необхідно підтвердити документально, що змусило заявницю звернутися до суду.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2018 року заяву задоволено. Встановлено факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 з ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 року, у будинку АДРЕСА_1 з 1992 р. і до часу відкриття спадщини та на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 року включно.

Рішення мотивовано тим, що факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтверджений свідками, тому є достатні підстави для задоволення заяви.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу і, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог заявниці.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував питання щодо кола спадкоємців після смерті її брата ОСОБА_5, а тому прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси особи, що не була залучена до участі у справі, крім того, встановлені судом фактичні обставини не відповідають дійсності.

Відзивів на апеляційну скаргу учасники справи не надали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_5 (а.с. 4). У період з 1992 року і до часу смерті він проживав спільно з ОСОБА_3 у будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Установивши ці обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю заявниці та ОСОБА_5

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна з огляду на наступне.

За змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частина 1 ст. 1221 ЦК України визначає, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частин другої-четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Крім того, пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання.

За частиною 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особами, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Установлено, що заявник просила встановити факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем і встановлення даного факту пов'язано з вирішенням питання про її право на спадщину, як спадкоємиці четвертої черги.

Також свої вимоги вона мотивувала тим, що померлий є її племінником по її рідному братові ОСОБА_6, але в актовому записі про його народження батьком записаний не був.

Дана обставина підтверджується також і письмовою інформацією наданою Конотопським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану від 26.09.2018 року № 2076-15.6-26 з якої вбачається, що згідно актового запису про державну реєстрацію народження № 30 від 18.05.1974 року складеного виконкомом Гружчанської сільської ради Конотопського району Сумської області відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Землянка Конотопського району Сумської області підставою запису відомостей про батька в актовому записі про народження вказано «заява матері», що засвідчено її підписом, що відповідає ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, тобто прізвище батька дитини зазначене «ОСОБА_6» за прізвищем матері дитини, а ім'я та по батькові батька «ОСОБА_5» зазначене за вказівкою матері.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі свої вимоги обґрунтовує тим, що вона доводиться сестрою померлому ОСОБА_5 і вона належить до кола спадкоємців після померлого ОСОБА_5 та претендує на спадщину після нього, як спадкоємиця другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України.

Також вона, заперечуючи проти обставин, зазначених у заяві ОСОБА_3, вказує, що померлий постійно проживав у належному йому будинку, з заявницею не проживав, тому підстави для задоволення її заяви відсутні. Заявниця знала, що ОСОБА_1 є сестрою померлого, проте про наявність інших спадкоємців суду не повідомила.

В той же час, колегія суддів вважає, що на час перегляду в апеляційному суді рішення місцевого суду апелянт не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що місцевий суд, ухвалюючи оскаржуване рішення вирішив питання про її права, свободи та інтереси, оскільки, як вже було встановлено судом у актовому записі про народження померлого ОСОБА_5 відсутні відомості про його батька, а тому відсутні і докази на підтвердження факту родинних відносин між апелянтом та померлим, а саме те, що вони є рідними братом та сестрою і вона має право на спадкування після його смерті.

Але, незважаючи на відсутність підстав для перегляду оскаржуваного рішення, виходячи з доводів зазначених у апеляційній скарзі ОСОБА_1, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до вимог передбачених ч.5 ст.367 ЦПК України, вийти за межі доводів апеляційної скарги і переглянути в повному обсязі рішення місцевого суду за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність рішення суду першої інстанції.

Так, місцевий суд, задовольняючи вимоги ОСОБА_3 і встановлюючи факт її постійного проживання однією сім'єю з ОСОБА_5, починаючи з 1992 року і до часу відкриття спадщини керувався лише поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 даних ними в судовому засіданні.

Крім того, заявницею на підтвердження своїх доводів щодо спільного проживання зі спадкодавцем була надана довідка виконкому Землянської сільської ради Конотопського району Сумської області № 18 від 24.01.2018 року з якої вбачається, що померлий до дня смерті був зареєстрований в АДРЕСА_2, а фактично проживав разом із ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 і саме остання є спадкоємцем померлого за законом.

В той же час, місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення, не надав належної оцінки даному письмовому доказу, не перевірив підстави проживання померлого у будинку заявниці, не встановив коло осіб які входили до складу її родини, не перевірив на підставі яких доказів у довідці було вказано про ведення спільного господарства заявниці та померлого ОСОБА_5 Не перевірено місцевим судом і наявність у померлого інших спадкоємців які за законом або за заповітом мають право на отримання спадщини після смерті останнього і які б могли підтвердити або спростувати відомості викладені у заяві ОСОБА_3 Також місцевим судом не встановлено коло осіб, які були зареєстровані разом із спадкодавцем за місцем його реєстрації на день його смерті.

Як вбачається з пояснень апелянта та її представника відомості викладені у вищезазначеній довідці виконкому Землянської сільської ради Конотопського району Сумської області не відповідають дійсності, оскільки заявниця ніколи не проживала однією сім'єю разом із померлим і у неї була своя родина з якою вона проживала, в той час як ОСОБА_5 проживав у своєму будинку разом із мачухою з якою вони і вели спільне господарство.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до передчасного висновку про обґрунтованість вимог заявниці і наявність підстав для задоволення її вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволення заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення виготовлене 12 листопада 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: С. Г. Хвостик

С. С. Ткачук