22-ц/804/472/18

266/3862/18

Головуючий в 1 інстанції Пантелєєв Д.Г.

Доповідач Принцевська В.П.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2018 року місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Принцевської В.П.,

суддів Биліни Т.І., Мальцевої Є.Є.

секретар Тулянкіна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 17 вересня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року позивач звернувся до суду із позовною завою до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання недійсним кредитного договору без номеру від 23.02.2012 року, укладеного між ним та відповідачем.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 23.02.2012 року ОСОБА_1 підписав анкету - заяву, як складову частину кредитного договору б/н від 23.03.2012 року про надання кредиту в вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При укладенні договору відповідачем не було виконано в повному обсязі обов'язки по наданню інформації про умови кредитування, не надано графі платежів. Також зазначив що кредитною карткою він не користувався. 13.11.2013 року без його згоди банк перевів залишок кредитного ліміту на нову кредитну картку, не повідомивши про встановлений на ній кредитний ліміт та збільшивши відсоткову ставку. Просить суд визнати недійсним кредитний договір б/н від 23.02.2012 року.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 17 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

З даним рішенням не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з'ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

До суду позивач не з'явився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою та телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм за № 220.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12Постанови від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Відповідно до Постанови №5 від 2012 р., при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст.215,1048-1052,1054-1055 ЦК України, та ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 2ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до положень п.п.2.1., 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007року за №168, також вбачається, що банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.

Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. З урахуванням вищезазначеного до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема, можуть відноситися: відкриття поточного (карткового) рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості тощо.

Згідно ч. 6ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

У відповідності до п.3 ч.7ст.11Закону України «Про захист прав споживачів» право відкликання згоди не застосовується щодо споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

Таким чином,Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приват Банк», з яким шляхом підписання анкети - заяви укладено про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку було укладено кредитний договір.

Із тексту вказаної заяви убачається, що ОСОБА_1 погодився із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Зазначено, що позичальник ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, наданими йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Позичальник зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись із їхніми змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua.

Зазначені умови викладені у заяві позичальника при отриманні кредиту від 23.02.2012 року, а не у кредитному договорі, однак вказана заява містить ознаки такого договору. Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були надані у письмовій формі, про що свідчить підпис ОСОБА_1 Достовірність свого підпису на цій заяві ОСОБА_1 не заперечував та не спростував.

За змістом пункту 2.1.1.2.1 Умов та Правил надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта /довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки зазначеної в заяві. Договір укладається терміном на п'ять років.

Пунктом 2.1.1.2.3. умов визначено, що банк має право в будь-якій момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт, а пункт 2.1.1.2.4 передбачає, що підписання договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Із заяви анкети-заяви убачається, що ОСОБА_1 ознайомлений і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанк. Зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті Приват Банку.

13.11.2013 року ОСОБА_1 надав до ПАТ КБ «Приват Банк» заяву про зміну персональних даних, які також засвідчено підписом ОСОБА_1

З наданих витягів програмного забезпечення ПАТ КБ «Приват Банк», зазначених як «фото клієнта з продуктом - карткою» вбачається, що ОСОБА_1 зявився особисто у відділення відповідача 23.02.2012 року та 26.08.2014 року, отримавши картку особисто.

Розрахунком заборгованості станом на 11.09.2018 року підтверджується факт користування ОСОБА_1 карткою відповідача, зняття грошових коштів, поповнення картки.

В укладеному між сторонами у письмовій формі договору, чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При укладенні договору позичальник був ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них та проти підписання, погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки будь-яких доказів протилежного позивачем суду не надано.

Позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.

Також позивач користувався наданими йому кредитними коштами та належним чином виконував умови договору.

Суд оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, правильно врахував те, що позовні вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, які передбачені ЦК України.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 17 вересня 2018 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 17 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2018 року.

Суддя