22-ц/804/427/18

237/1871/17

Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції Ліпчанський С.М.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

08 листопада 2018 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Биліни Т.І., Мальцевої Є.Є.

секретаря Сидельнікової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області, постановлену 11 вересня 2017 року у м.Курахове, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики. Позов мотивовано тим, що10 жовтня 2014 року позивач в якості позики передала відповідачу 25 000 грн. Згідно досягнутої між сторонами домовленості відповідач зобов'язалася повернути грошові кошти до 31 грудня 2016 року. Факт передачі грошових коштів та обов'язок повернути позику підтверджується розпискою ОСОБА_3 Однак до теперішнього часу грошове зобов'язання не виконано. Просила стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 25 000 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року провадження у справі закрито у зв'язку з затвердженням мирової угоди, за умовами якої: визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 6,8799 га, кадастровий № НОМЕР_1, що розташована на території с.Дальнє Мар'їнського району Донецької області, на підставі державного акту серії НОМЕР_2, виданого відділом держкомзему у Мар'їнському районі Донецької області 27 січня 2012 року, та 0,3553 га кадастровий № НОМЕР_3, що розташована с.Дальнє Мар'їнського району Донецької області, на підставі державного акту серії НОМЕР_4, виданого відділом держкомзему у Мар'їнському районі Донецької області 11 жовтня 2012 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку розміром 0,0276 га, кадастровий № НОМЕР_5, що розташована на території Дачненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області.

Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції виходив з того, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб.

В апеляційній скарзі керівник Волноваської місцевої прокуратури, в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скарга мотивована тим, що затверджуючи мирову угоду сторін, у порушення вимог процесуального законодавства суд визнав перехід права власності на нерухоме майно, що не було предметом спору і не заявлєно у позовній заяві. Нормами земельного законодавства не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції не врахував вимоги законодавства, внаслідок чого незаконно здійснено відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в рахунок погашення боргу.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області підтримало доводи апеляційної скарги і надало суду письмові пояснення. Вважає, що висновки суду не ґрунтуються на законі, фактично судовим рішенням було узаконено договір міни земельних ділянок, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу інших учасників справи, відповідно до положень ч.3 ст.360 ЦПК України, не є перешкодою перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури Донецької області - Пітерської А.О., яка підтримала доводи скарги Волноваської міської прокуратури, розглянувши справу відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 3, 15 ЦПК України, в редакції до 15 грудня 2017 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст.4 ЦПК України, в редакції до 15 грудня 2017 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільства.

Відповідно до п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, з метою врегулювання спору до судового розгляду суди мають з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду. Зазначені процесуальні дії можуть бути вчинені лише в позовному провадженні та повинні здійснюватися не формально; суди мають вживати дієві заходи для примирення сторін та врегулювання спору до судового розгляду, зберігаючи при цьому об'єктивність і неупередженість. Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову чи визнанням укладеної між сторонами мирової угоди, суди повинні враховувати положення ст.ст. 174, 175 ЦПК та до ухвалення відповідного судового рішення роз'яснювати сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій.

На підставі ч.ч 1,2 ст.175 ЦПК України, в редакції до 15 грудня 2017 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (ч. 5 ст. 175 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року).

Аналогічні положення процесуального законодавства викладені в ст.ст. 4,5, 207 ЦПК України в редакції, яка дії з 15 грудня 2017 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики.

Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору позики та саме наведені обставини становили предмет спору, і саме така позовна вимога була первинною, питання щодо визнання права власності на земельні ділянки не було предметом розгляду суду.

Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції виходив з того, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб.

Такі висновки суду не ґрунтуються на законі. Фактично судовим рішенням було узаконено договір міни земельних ділянок, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Так, п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2016 рку (в подальших редакціях закону пролонговано строк - не раніше 01 січня 2019 року), не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Тому висновки суду першої інстанції про те, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб, необґрунтовані.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене ухвала суду першої інстанції про визнання мирової угоди підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з цим апеляційна скарга прокуратури підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області задовольнити.

Ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року про затвердження мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 листопада 2018 року.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: Т.І. Биліна

Є.Є. Мальцева