П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 509/4736/17

Категорія: 7.1 Головуючий в 1 інстанції: Кириченко П.Л.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Миколаївської області Департаменту патрульної поліції Топалової Тетяни Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Миколаївської області Департаменту патрульної поліції Топалової Тетяни Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі від 22.11.2017 року серії ЕАА №215964, відповідно до якої, його притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф на суму 425 грн.

В обґрунтування позовних вимог наголошено, що посадовою особою були порушені вимоги статті 276 КУпАП, яка передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто за місцем Управління патрульної поліції. Посадова особа патрульної поліції, розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, порушила, на думку позивача, його права, зокрема не надала можливості скористатися правовою допомогою та не роз'яснила права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 липня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив із того, що факт скоєння правопорушення позивачем не спростовувався, а обставини порушення суб'єктом владних повноважень процедури притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його, вважаючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення справи.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідач проігнорував порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, встановлений ст. ст. 278, 279 КУпАП, що виразилось у позбавленні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, права надати письмові пояснення, скористатися допомогою адвоката.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Апелянт в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на наступне.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, свідчать, що 22.11.2017 року, приблизно о 21 год. 35 хв., позивач, при керуванні транспортним засобом «HYUNDAY TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1, був зупинений біля будинку №94а по проспекту Центральному у м. Миколаєві інспектором Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Миколаївської області Департаменту патрульної поліції Топаловою Т.О.

Підставою для зупинки були не ввімкнуті фари ближнього світла в темну пору доби.

За порушення пп. 19.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) інспектор Патрульної поліції притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Саме вказані обставини відображені в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАА №215964 від 22.11.2017 року.

Позивача було ознайомлено зі змістом спірної постанови та надано йому копію про отримання якої він поставив на ній підпис.

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчать наступні норми права.

Відповідно до пп.19 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:

- на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП України передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. За таке порушення передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення водієм пп. 19.1 «а» ПДР ним не заперечувалось, що підтверджується відповідним відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Понад те, позивач після зупинки транспортного засобу повідомив про те, що без світла проїхав декілька перехресть.

Між тим, незважаючи на це, позивач вважає, що посадова особа повинна була розглянути справу про адміністративне правопорушення за місцем Управління патрульної поліції, а не на місці зупинки транспортного засобу.

Колегія суддів вважає необхідним надати оцінку даному доводу, оскільки суд першої інстанції проігнорував його та не відобразив у судовому рішенні підстави за якими його не приймає.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VII внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суб'єкт владних повноважень діяв в межах та на підставі законодавства.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року (справа №751/6165/17).

Переходячи до доводів апеляційної скарги, які полягають в тому, що відповідач позбавив водія можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП та правовою допомогою адвоката, суд апеляційної інстанції бажає зазначити наступне.

Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та рапортами інспекторів Управління патрульної поліції вбачається, що інспектор пояснив причину зупинки транспортного засобу, суть скоєного правопорушення та повідомив про намір складання спірної постанови, після чого направився до службового автомобіля для оформлення відповідних матеріалів (а.с.22-24).

У свою чергу, водій ОСОБА_1 не заявив про бажання скористатися правовою допомогою, не заперечував проти скоєного правопорушення та після складання спірної постанови отримав її без зауважень, що підтверджується його підписом.

Ураховуючи вищенаведене, суд не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також його правовий висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та вірно зазначена юридична кваліфікація встановлених фактів, а тому, згідно зі ст. 316 КАС України, відсутні підстави для задоволення апеляції.

Стаття 272 КАС України встановлює особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ.

Згідно з частиною третьою статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Отже, нормами КАС України не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку судових рішень суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Миколаївської області Департаменту патрульної поліції Топалової Тетяни Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко