Справа № 760/18698/18 Головуючий в суді І інстанції - Зелінська М.Б.

Провадження № 33/824/435/2018 Доповідач - Габрієль В.О.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосована до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шестиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

Відповідно до постанови ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14.07.2018 року о 02 год. 44 хв. в м. Києві на вул. Борщагівська, 128, керував транспортним засобом марки «Skoda Fabia» н/з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року, а провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення - незаконне, не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, прийняте без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази не є достатніми для правильного вирішення питання про його винуватість.

Як зазначає апелянт, 14.07.2018 року його транспортний засіб «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1, було зупинено працівниками поліції. Причиною зупинки стала підозра працівників поліції про його перебування за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння. Проте, вказана підстава не передбачена ч.2 ст.35 Закону України «Про національну поліцію».

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретно викладена суть правопорушення, адже незрозуміло, в чому саме обвинувачується водій: керуванні з ознаками алкогольного сп'яніння чи відмові від проходженні огляду. Також не зазначено який саме огляд апелянт мав пройти на вимогу поліцейського (на стан алкогольного сп'яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в закладі охорони здоров'я), правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється).

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, час вчинення порушення значиться 02 год. 44 хв., а час складення протоколу за наслідками виявлення порушення значиться 02 год. 46 хв. Між тим, у наявних у матеріалах справи письмових поясненнях свідків значиться, що вони були свідками того, як він о 02 год. 44хв., відмовився від проведення огляду на стан виявлення алкогольного сп'яніння. При цьому, показання свідків написані ними не власноручно, а на бланках одним почерком. Також підписи свідків на бланках суттєво відрізняються від підписів у протоколі. Попри наявність суперечливих відомостей у матеріалах справи районним судом не було викликано та допитано працівників поліції та свідків.

Вказане свідчить про недопустимість зазначених доказів та порушення судом першої інстанції вимог ст.252 КУпАП при їхній оцінці.

Крім того, апелянта не відстороняли від керування транспортним засобом, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейських з процедурою оформлення матеріалів за ст.130 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_3, на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Частиною 3 ст.266 КУпАП визначено, що лише у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.

Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858.

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №168136 від 14.07.2018 року,ОСОБА_3 14.07.2018 року о 02 год. 44 хв. в м. Києві на вул. Борщагівська, 128, керував транспортним засобом марки «Skoda Fabia» н/з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР (а.с.1).

Водночас, обставини адміністративного правопорушення, за наслідками якого було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №168136 від 14.07.2018 року, підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 14.07.2018 року (а.с.2), відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) співробітника поліції від 14.07.2018 року (а.с.3).

ОСОБА_3 у суді першої та апеляційної інстанції своєї вини в інкримінованому йому правопорушенні не визнав. При цьому свою позицію обґрунтував незаконними діями працівників поліції. Зокрема, зазначив про незаконність його зупинки, так як працівники поліції не пояснили причину зупинки, використання працівниками поліції положень законодавства, якими керувались працівники поліції і яке на даний час не застосовується. До того ж, вказав на порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: посилання в останньому на порушення ним п. 2.5 ПДР, що категорично працівники поліції не мали права здійснювати.

Крім того, зауважив про те, що вважає застосування алкотестера «Драгер» незаконним, тому відмовився проходити на ньому огляд на стан сп'яніння. В той же час, коли він виразив намір пройти огляд та проїхати до лікарні з працівниками поліції йому було в цьому відмовлено з посиланням на те, що протокол про адміністративне правопорушення вже складений. Самостійно для огляду на стан сп'яніння не звертався, оскільки вважає, що це повинні робити працівники поліції, а саме: забезпечити його доставку до установи, де такий огляд провадиться.

Попри невизнання вини ОСОБА_3, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП та необхідності накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є обґрунтованими.

У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та вважаються апеляційним судом необґрунтованими.

Із огляду на вищезазначене, постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року щодо ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду В.О.  Габрієль