ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 року Чернігів Справа № 825/188/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Д'якова В.І.,

за участю секретаря Федорок К.М.,

представника відповідачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51-а,м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 37804450), Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 26, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 37804450) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду в інтересах свого сина ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати дії Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління ДМС України в Чернігівській області щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ - протиправними;

- зобов'язати Управління ДМС України у Чернігівській області - організувати роботу з оформлення та видачі, а територіальний підрозділ - Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління ДМС України в Чернігівській області - оформити та видати бланк паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних;

- зобов'язати відповідачів: Управління ДМС України в Чернігівській області та територіальний підрозділ - Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління ДМС України в Чернігівській області вести паспортний облік відносно неповнолітнього ОСОБА_2: за прізвищем, іменем та по-батькові. роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч за серією та номером паспорту), без внесення інформації про неї до Єдиного Демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 (мати) діючи в інтересах неповнолітнього сина звернулась до територіального підрозділу із заявами щодо видачі паспорта громадян України її неповнолітньому сину у формі паспортної книжечки. Разом з тим, Деснянським районним відділом у м. Чернігові УДМС України у Чернігівській області повідомлено, що неповнолітні можуть отримати паспорти лише з безконтактним електронним носієм у формі картки, інші варіанти паспортів не передбачені чинним законодавством. На думку позивача, такі дії територіального підрозділу є протиправними, оскільки чинним законодавством не заборонено отримання паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, у зв'язку із чим звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У встановлений судом строк від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Позиція відповідачів мотивована тим, що відповідно до ст. 14 Закону України №5492-VI від 20.11.2012 "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" форма кожного документа встановлюється цим Законом, а ст. 21 цього Закону передбачено форму, зміст та обсяг інформації паспорта громадянина України. Вказано, що на виконання цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №302 від 25.03.2015, якою затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Представник відповідачів у відзиві зазначив, що відповідно до пункту 3 постанови № 302 законодавцем була передбачена можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки лише до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.01.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих лише до 01.01.2016 є чинним протягом строку, на який його було видано. Вказав, що заява щодо оформлення паспорта громадянина України старого зразка у вигляді книжечки без використання засобів Державного демографічного реєстру, подана позивачами до Управління ДМС України у Чернігівській області - не є підставою для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки на день звернення позивача із відповідною заявою Управління ДМС України у Чернігівській області, та Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління ДМС України в Чернігівській області з 01.01 2016 наділені матеріально технічним ресурсом для видачі паспортів у формі ID-1 - карточки. Також представник відповідачів зауважив, що жодних виключень за релігійними переконаннями громадян стосовно форми та порядку видачі паспорту а ні Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", а ні Положення про паспорт громадянина України, затверджене 26.06.1992 постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ, на день звернення позивача до суду не містять.

Позивачем подана відповідь на відзив, яка міститься в матеріалах справи (а.с.66-70).

Відповідачами подані заперечення на відповідь на відзив (а.с.80-84).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/2/18 (806/3265/17) та поновлено відповідно до ухвали від 06.11.2018.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Разом з тим, просив здійснити заміну неналежного позивача - ОСОБА_3 на належного - ОСОБА_2, оскільки станом на день розгляду справи останній досяг повноліття.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені в відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив. Проти заміни позивача не заперечував.

Ухвалою суду від 08.11.2018 здійснено заміну неналежного позивача - ОСОБА_3 на належного - ОСОБА_2, оскільки станом на день розгляду справи останньому виповнилось 18 років.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступне.

29.11.2017 ОСОБА_3 (мати) та ОСОБА_4 (батько) звернулись в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління ДМС України в Чернігівській області із заявою про видачу неповнолітньому синові паспорта громадянина України (а.с.17). У заяві зазначено, що ОСОБА_2 не має наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-1. Заява мотивована тим, що отримання пластикової картки типу ID-1 є правом, а не зобов'язанням, а форма паспорта у вигляді паспортної книжечки не скасована. Посилаючись на Конституцію України, Закону України "Про громадянство", постанову Верховної Ради України "Про затвердження Положення про паспорт України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон", наказ МВС України "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта України", заявники просили: видати неповнолітньому синові ОСОБА_2 паспорт громадянина України (без присвоєння єдиного унікального універсального номеру запису в реєстрі) виключно у вигляді паспортної книжечки, форма якої не заборонена діючим законодавством, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком; проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті; провести державну реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

Листом від 16.12.2017 Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління ДМС України в Чернігівській області на вказану заяву надав відповідь, зазначивши, що паспортизація громадян України здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.20015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України". Відповідач вказав, що відповідно до п. 2 постанови № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, інші варіанти паспортів не передбачені чинним законодавством. Щодо сумнівів заявників стосовно достовірності інформації про персональні дані, що буде внесена до безконтактного носія паспорта громадянина України. то в листі зазначено, що технічне обладнання, на якому буде здійснюватися внесення відомостей до ЄДДР, дасть змогу бачити на моніторі всю інформацію, перевірити її достовірність та лише після цього проставити власноруч підпис, який засвідчить достовірність такої інформації. Додатково повідомлено, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" існують гарантії захисту та безпеки інформації, що міститься у ньому та в разі бажання отримати інформацію та перевірити її достовірність заявник має відповідне право на підставі ст. 9 цього Закону. Підсумовуючи викладене, відповідач зазначив, що відповідно до вимог законодавства неповнолітній ОСОБА_2 має змогу отримати паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі картки, виготовлений за допомогою Єдиного державного демографічного реєстру, держава в свою чергу несе відповідальність за збереження достовірності та конфіденційності такої інформації та гарантує безоплатний доступ до неї в разі звернення до Розпорядника Реєстру (а.с.18).

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 (мати) до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів неповнолітнього сина.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі " Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Суд звертає увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (Закон № 5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Так, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.

Частиною 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

З 01.11.2016 - запроваджено оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. 3 Постанови № 302 встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.01.2016 припиняється.

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.

Однак, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Відтак, суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Так, враховуючи зазначене, суд встановив, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).

Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним дій Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління ДМС України в Чернігівській області щодо неоформлення паспорту громадянина України неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначає, що самі по собі дії органів ДМС щодо відмови ОСОБА_2 у видачі йому паспорту громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.

Разом з тим, суд робить висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення ОСОБА_3 до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Крім того, для належного захисту порушених прав ОСОБА_2 необхідно зобов'язати Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління ДМС України в Чернігівській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

При цьому, суд з врахуванням конституційного принципу розподілу влад, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби у Чернігівській області організувати роботу з оформлення та видачі паспорта громадянина України, у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних та вести облік щодо ОСОБА_2 за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про них до Єдиного Демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Крім того, суд зазначає, що при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Висновки суду, зроблені у цій справі, відповідають правовій позиції, що викладена в рішенні Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача судові витрати у відповідності до ст. Кодексу адміністративного судочинства України не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51-а,м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 37804450), Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 26, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 37804450) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 26, м. Чернігів, 14013) в оформленні та видачі паспорту громадянина України ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Зобов'язати Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 26, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 37804450) оформити та видати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 листопада 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков