ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 року м.Дніпро Справа № 912/1286/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від позивача: Турчанов О.В., довіреність №3149 від 10.07.2018 р., адвокат;

від відповідача-1: Покаленко В.В., довіреність №229 від 23.01.2018 р., представник;

від відповідача-2: Покаленко В.В., довіреність №256-мр/з від 21.12.2017 р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Загребельного Костянтина Васильовича на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2018 року (повний текст складено 12.09.2018 року, суддя Кабакова В.Г.) у справі № 912/1286/18

за позовом: Фізичної особи - підприємця Загребельного Костянтина Васильовича, 25006, АДРЕСА_1

до відповідача 1: Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького, 25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 68

до відповідача 2: Міської ради міста Кропивницького, 25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року до господарського суду Кіровоградської області звернувся Фізична особа - підприємець Загребельний Костянтин Васильович до Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького з позовом про визнання недійним рішення Комісії з демонтажу тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (надалі- Комісія) від 03.05.2018 №2 (надалі- рішення), в частині демонтажу належного фізичній особі-підприємцю Загребельному Костянтину Васильовичу зупиночного комплексу по вул. Євгена Тельнова на зупинці "Ринок "Черемушки" у м. Кропивницький.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2018 року у справі №912/1286/18 закрито провадження у справі.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції керувався приписами п.1ч.1 ст.231 ГПК України, та зазначив, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки Комісія є організаційно - розпорядчим виконавчим органом виконавчого комітету (без статусу юридичної особи), а прийняте нею Рішення спрямоване на здіснення контролю за станом благоустрою м. Кіровоград.

Не погодившись з ухвалою господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся Фізична особа - підприємець Загребельний Костянтин Васильович із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду викладених в ухвалі суді першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2018 року по справі №912/1286/18 і направити справу для провадження до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи Фізичної особи - підприємеця Загребельного  Костянтина  Васильовича зводяться до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Такий інший порядок судового провадження щодо оскарження індивідуальних актів встановлений пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України, згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Господарський суд в оскаржуваній ухвалі від 12.09.2018 р. помилково звузив речові права, які підлягають захисту, лише до сервітутних прав на землю, тоді як предметом захисту є речове право на користування належним позивачу майном по вул. Євгена Тельнова на зупинці «ринок «Черемушки».

У позові ФОП Загребельний К.В. посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 р. по адміністративній справі № 495/2176/17, з яких слідує, що спір про скасування акта індивідуальної дії (як і у даній справі - Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм стосується приватних інтересів фізичної особи-підприємця та має цивільно-правову. природу. Зазначене виключає відносини сторін у цій справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного позову.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 р. по адміністративній справі № 495/2176/17 - предмет спору у цій справі (скасування рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради Білгород- Дністровської міської ради Одеської області від 29 червня 2016 року № 167 «Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, збірно-розбірних металевих гаражів та об'єктів зовнішньої реклами в смт Сергіївка») стосується приватних інтересів фізичної особи-підприємця Галімон Раїси Леонтіївни, має цивільно-правову природу. Зазначене виключає відносини сторін у цій справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного позову.

За результатами розгляду касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду закрила провадження по справі № 495/2176/17 за вимогою скаржника про скасування рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 29 червня 2016 року № 167 "Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, збірно-розбірних металевих гаражів та об'єктів зовнішньої реклами в смт Сергіївка" роз'яснила Галімон Раїсі Леонтіївні право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали від 12.09.2018 р. безпідставно не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у повному обсязі, пославшись лише на частину вимог, що були предметом перегляду Великої Палати, водночас залишивши поза увагою те, що і як в даній справі Великою Палатою вирішено питання про підвідомчість господарським судам спорів у яких оскаржується рішення про демонтаж.

В оскаржуваній ухвалі суд правильно зазначив, що визначальним при визначенні предметної юрисдикції є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа.

Такий висновок суду відповідає висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. по справі 819/1427/17 якими Велика Палата конкретизувала критерії розмежування спорів адміністративної та господарської юрисдикції та відзначила, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, даний спір про визнання недійсним акта, що порушує речові права позивача на користування належним йому майном по вул. Євгена Тельнова на зупинці «ринок «Черемушки» - підвідомчий виключно господарському суду.

ФОП Загребельний не погоджується також з мотивувальною частиною ухвали від 12.09.2018р.

Ухвалою встановлено обставини та надано оцінку доказам, які є предметом вирішення справи по суті.

Так, суд дійшов висновку, що рішення, яке оскаржується прийняте Комісією з демонтажу в межах повноважень, тоді як наявність компетенції Комісії на прийняття подібних рішень є однією з підстав позову.

Судом визначено статус Комісії як організаційно-розпорядчого виконавчого органу без статусу юридичної особи, тоді як підставою позову є і те, що Комісія не є суб'єктом, що входить до складу органів місцевого самоврядування.

В ухвалі вказується, що спірне рішення Комісії спрямовано на усунення порушень допущених позивачем і звільнення земельної ділянки від незаконного встановлення тимчасової торгівельної споруди, тоді як у позові вказується, що позивач не допускав порушень при розміщенні павільйону, а діяв виключно в рамках укладеного договору на підставі розробленої та погодженої проектної документації.

Тобто, ухвалою встановлені обставини, які непритаманні такому виду судових рішень, оскільки фактичні обставини, оцінка аргументів, висновки чи були порушенні права - зазначаються у мотивувальній частині рішення суду (ст. 238 ГПК), а не ухвали (ст. 234 ГПК).

Узагальнені доводи відповідачів викладені у відзиві.

Представник відповідачів зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки даний спір є справою адміністративної юрисдикції і він не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Загребельного Костянтина Васильовича на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2018 року у справі № 912/1286/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.11.2018 року.

13.11.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі на навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарг, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Загребельного Костянтина Васильовича на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2018 року у справі № 912/1286/18 підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2018 року у справі №912/1286/18 слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

- ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

- п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, 1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

- п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

- п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

- п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсним актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

- ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є: право володіння, право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій) та інші встановлені законом.

- ч.1. ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

- до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

- ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Встановлені та неоспорені обставини даної справи і відповідні їм правовідносини полягають у тому, що позивач з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 по адміністративній справі № 495/2176/17 зазначав, що даний спір за позовом ФОП Загребельного К.В. виникає у зв'язку із здійсненням господарської діяльності позивача, який є фізичною особою-підприємцем, щодо речового права на користування належним йому майном по вул. Євгена Тельнова на зупинці "ринок "Черемушки" та визнання недійсним рішення, що порушує таке право, а отже - такий спір віднесений до юрисдикції господарських судів.

Відповідачі з урахуванням положень ст. 2, 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України зазначали, що даний спір повинен розглядатись за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Також відповідачі просили врахувати те, що:

- правовий висновок, що викладений у постанові Великої палати ВСУ від 25.04.2018 у справі № 495/2176/17 стосується зокрема виконання (переукладення) договору особистого строкового сервітуту де орган місцевого самоврядування виступив як рівноправний суб'єкт цивільних правовідносин (а не суб'єкт владних повноважень) та останній не містить положень які сформовані позивачем в поданій позовній заяві;

- оскаржуване рішення не позбавляє позивача права володіння, користування та розпорядження тимчасовою спорудою, а направлене на здійснення контролю за станом благоустрою території міста Кіровограда, забезпечення в ньому чистоти і порядку, усунення порушень допущених позивачем і звільнення земельної ділянки (в тому числі самим позивачем) від незаконно встановленої тимчасової торгівельної споруди. Земельна ділянка при цьому не є предметом спору у справі;

- як свідчить судова практика з розгляду аналогічних (типових) справ (відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень, спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права), останні мають розглядатись за правилами адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, 1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

У постанові від 25.04.2018 у справі № 495/2176/17 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що предметом спору у цій справі є вимога позивачки щодо продовження дії укладеного нею із органом місцевого самоврядування договору особистого строкового сервітуту.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом переукладення договору особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми, оскільки в цій частині спір не підлягає розгляду адміністративним судом, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що предметом спору у цій справі є правомірність припинення договору особистого строкового сервітуту та, як наслідок демонтаж малої архітектурної форми (торговельного павільйону), стосується приватних інтересів фізичної особи-підприємця, має цивільно-правову природу. Зазначене виключає відносини сторін у цій справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного позову.

Доводи за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що по вул. Євгена Тельнова на зупинці "ринок "Черемушки" розміщена споруда - торгівельний павільйон у вигляді зупиночного комплексу, яка належить ФОП Загребельному К.В. та розміщена на підставі договору на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту укладеного 24.09.2009 між ним та Департаментом житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради. Згідно п.2.2.2. п2.2 розділу 2 Договору (а.с.18 т.1) інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій.

Зробивши висновок в оскаржуваній ухвалі про те, що Рішення Комісії не позбавляє позивача його речового права, а спрямоване на здійснення контролю у сфері містобудування, місцевий господарський суд залишив поза увагою, що рішенням від 03.05.2018 року (т.1 а.с. 111)вирішено демонтувати зупиночний комплекс, що знаходиться по вулиці Євгена Тельнова на зупинці ринок "Черемушки" та належить ФОП Загребельному К.В., право володіння, використання та розпорядження яким як результату інвестиційної діяльності належить ФОП Загребельному К.В. на підставі п.п. 2.2.2. Договору(т.1а.с. 18).

Крім того, на обгрунтування законності набуття свого речового права позивачем надано у справу ордер (т.1 а.с.24), техпаспорт на зупиночний комплекс (т1. а.с.25), план - схема земельної ділянки (т.1 а.с. 26), план забудови (т.1 а.с.27), експлікація приміщень (т.1а.с. 28).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсним актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є: право володіння, право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій) та інші встановлені законом.

Згідно ч.1. ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення (індивідуального акту) прийнятого в межах повноважень визначених рішенням міської ради, Комісії з демонтажу тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності від 03.05.2018 № 2, в частині демонтажу належного ФОП Загребельному К.В. зупиночного комплексу по вул. Євгена Тельнова на зупинці "ринок "Черемушки" у м. Кропивницький.

Вищевикладене засвідчує ту обставину, що поміж учасниками справи фактично існує спір про речове право (право цивільне), в тому числі і щодо дійсності чи нікчемності договору від 24.04.2009 року (т.1 а.с.66,130).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2018 року по справі №912/1286/18 скасувати, як таку, що прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.14.ст.129 ГПК України розподіл судових витрат за розгляд даної апеляційної скарги має бути здійснено місцевим господарським судом за результатом розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Загребельного Костянтина Васильовича на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2018 року у справі № 912/1286/18- задовольнити.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2018 року у справі № 912/1286/18 - скасувати.

Справу №912/1286/18 направити для розгляду до господарського суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд