ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/105/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Гурняк О.О.

представника позивача Андруневчин М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Крутько О.В., о 13 год. 27 хв. у м. Львові, повний текст рішення складено 29 січня 2018 року) у справі № 813/4157/17 за адміністративним позовом Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0018812200 від 26.10.2017, яким застосовано до Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 120-1-2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 161137 грн. - штраф в розмірі 50% у сумі 80569 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що застосування до КП «Бориславтеплоенерго» відповідальності, передбаченої пунктами 120-1.1, 120-2.2 ст.120-1 Податкового кодексу України є таким, що суперечить чинному законодавству України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0018812200 від 26.10.2017.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України (у редакції з 02.12.2010 до 01.01.2017), на який відповідач посилається як на підставу для відповідальності позивача, передбачав, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування. Натомість, інша редакція зазначеного пункту прийнята не на час вчинення порушення КП «Бориславтеплоенерго», а після його вчинення. Таким чином, позивач не міг знати про наслідки своїх дій. Тобто, про те, що до нього може бути застосовано штраф за не реєстрацію податкових накладних, які не надаються покупцю.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що Податковим кодексом України передбачено, як на момент вчинення спірних правовідносин так і на момент проведення перевірки контролюючим органом обов`язок позивача реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що КП «Бориславтеплаенерго» зроблено не було. Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосування законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. В свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, потрібно визначати із застосуванням законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що в акті перевірки зафіксовано граничний термін реєстрації податкових накладних за жовтень, листопад 2016 року, який припадав до 24.11.2016 включно. Зазначені в акті перевірки незареєстровані податкові накладні були складені на операції з постачання послуг тепла неплатниками ПДВ. Нормами діючого Податкового кодексу України на момент вчинення бездіяльності, а саме не зареєстровано податкові накладні взагалі не передбачалось відповідальності за відсутність реєстрації податкових накладних, які не надаються покупцю. З огляду на це просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 13809128) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт від 27.06.2017 № 862/13-01-14-15/13809128.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме позивачем не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні станом на дату написання акту перевірки на загальну суму ПДВ 161137 грн., в тому числі за жовтень 2016 року - 140772 грн., за листопад 2016 року - 20365 грн., та порушено граничний термін реєстрації податкової накладної за квітень 2016 року на суму ПДВ 8793,79 грн. (граничний термін реєстрації - 15.05.2016)

На підставі акту перевірки та за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітний період: квітень 2016 року, жовтень 2016 року та листопад 2016 року ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2017 № 0013071415, яким застосовано до Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 8793, 79 грн. штраф в розмірі 10 % на суму 879, 00 грн. За відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 161137 грн. застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 80569, 00 грн.

Платник податків оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України і за результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 25.07.2017 № 0013071415 в частині донарахованих штрафних санкцій у розмірі 879,00 грн. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 13.10.2017 року № 23075/6/99-99-11-03-01-25, акту перевірки від 27.06.2017 № 862/13-01-14-15/13809128 та за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітний період: жовтень 2016 року та листопад 2016 року ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.10.2017 № 0018812200, яким застосовано до Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 120-1-2 ст. 120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 161137 грн. - штраф в розмірі 50 % у сумі 80569 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення - рішення протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом 4 п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що ПК України передбачено, як на момент вчинення спірних правовідносин так і на момент проведення перевірки контролюючим органом обов`язок позивача реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних

Так, як зазначалось вище, відповідач за результатами перевірки дійшов висновку, що в порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України позивач, не зареєстровав в Єдиному реєстрі податкових накладних, станом на дату написання акту перевірки № 862/13-01-14-15/13809128 від 27.06.2017, податкові накладні, які не надаються покупцю та складені на операції з постачання послуг (податкові накладні на послуги з постачання тепла кінцевому споживачу) на загальну суму ПДВ 161137 грн., в тому числі за жовтень 2016 року - 140772 грн., за листопад 2016 року - 20365 грн.

Як встановлено колегією суддів та підтверджено поясненнями представників, що КП «Бориславтеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії, вартість якої включається до складу квартирної плати та плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово - експлуатаційним конторам, квартирно - експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, та визначає дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом відповідно до п.187.10 ст.187 ПК України. Оскільки, розрахунки за надані послуги теплопостачання населення проводились через банківські установи та поступали безпосередньо на поточниі рахунок платника, то відповідно КП «Бориславтеплоенерго» складав податкові накладні на вартість такої сплати за щоденними підсумками операцій. Проте, платник не зареєстрував податкові накладні на суму отриманої плати населення, а також плату бюджетних установ за отриману теплову енергію (центральне опалення) у жовтні 2016 року на суму ПДВ 140772 грн., за листопад 2016 року на суму ПДВ 20 365 грн.

Відтак аналізуючи наведені вище законодавчі норми та фактичні обставини справи, що й не спростовується доводами представника позивача, а тільки підтверджується, що КП «Бориславтеплоенерго» всупереч п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстровало в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні, які не надаються покупцю та складені на операції з постачання послуг (податкові накладні на послуги з постачання тепла кінцевому споживачу) на загальну суму ПДВ 161137 грн., в тому числі за жовтень 2016 року - 140772 грн., за листопад 2016 року - 20365 грн.

Разом з цим задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0018812200 від 26.10.2017, суд першої інстанції дійшов висновку, що до 2017 року у ПК України була відсутня норма, яка б передбачала відповідальність за не реєстрацію податкових накладних, які не надаються покупцю. Однак з таким висновком суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується колегією суддів, що відповідач приймаючи оскаржене податкове повідомлення - рішення керувався п 120-1.2 ст. 120-1 ПК України (в редакції на час проведення перевірки) згідно, якої відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Потрібно вказати, що на момент не реєстрування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем податкових накладних, які не надаються покупцю та складені на операції з постачання послуг (податкові накладні на послуги з постачання тепла кінцевому споживачу), такої норми котра б передбачала будь-яку відповідальність в ПК України не було.

Проте суд погоджується з доводами апелянтами, що правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосування законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. В свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, потрібно визначати із застосуванням законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

З огляду на встановлене суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем з підстав та в межах повноважень встановлених ПК України, оскільки заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчиненні платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно - правовими актами, чинними на час виникнення відвідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 813/4157/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді О. І. Довга

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 12 листопада 2018 року