ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

12 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/2402/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Довгої О.І.,

судді Запотічного І.І.,

судді Сапіги В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2018 року представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Коломийської міської ради, Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанови №ІФ-643/842/АВ/П/ПТ/ТД/ФС від 08 травня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припису №_ІФ-643/842/АВ/П від 08 травня 2018 року про усунення виявлених порушень.

Одночасно із позовом представник позивача подав заяву від 14 липня 2018 року про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Коломийської міської ради №ІФ-643/842/АВ/П/ПТ/ТД/ФС від 08 травня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припису №_ІФ-643/842/АВ/П від 08 травня 2018 року про усунення виявлених порушень, які винесені за результатами перевірки салону краси «Віталія».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального права, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Разом з апеляційною скаргою апелянт подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ-643/842/АВ/П/ПТ/ТД/ФС від 08 травня 2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припису №_ІФ-643/842/АВ/П від 08 травня 2018 про усунення виявлених порушень, які винесені за результатами перевірки салону краси «Віталія».

Заява обґрунтована тим, що учасники даної справи, а саме відповідачі, можуть звернути до примусового виконання оскаржені постанову №ІФ-643/842/АВ/П/ПТ/ТД/ФС від 08.05.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припис №_ІФ-643/842/АВ/П від 08.05.2018 про усунення виявлених порушень, внаслідок чого буде накладено арешт на все майно позивача, а відновлення попереднього становища потребуватиме значних зусиль, часу, витрат, оскільки майно може бути виставлене на примусову реалізацію.

Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із заявою про забезпечення позову та матеріалами справи, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150,151 КАС України, які закріплюють підстави забезпечення позову, а також види забезпечення позову в адміністративному процесі.

Можливі ситуації, коли зволікання з вирішенням адміністративної справи може завдати непоправної шкоди позивачеві. У зв'язку з цим у адміністративному процесуальному законодавстві існує інститут забезпечення позову, що дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, зокрема, якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим.

Відповідно до частини першої ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З цього приводу свої роз'яснення надав Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ». Згідно ч. 2 п. 17 цієї Постанови в ухвалі про забезпечення позову суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваних постанови про накладення штрафу та припису про усунення виявлених порушень з огляду на те, що відповідно до пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України). Відтак, позивач вважає, що примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може призвести до значної шкоди його інтересам та негативних наслідків а відновлення попереднього становища потребуватиме значних зусиль, часу, витрат, оскільки майно може бути виставлене на примусову реалізацію.

Разом з тим, доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем дій з примусового виконання оскаржуваної постанови в обґрунтування поданої заяви відповідачем не наведено, при цьому, вірогідність таких дій у майбутньому не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Мотиви, зазначені у заяві про забезпечення позову не містять обставин, встановлених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких допускається забезпечення позову, оскільки не вказано та не доведено належними доказами, яким чином постанова про накладення штрафу може привести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся його представник.

Зважаючи на викладене вище, суд констатує, що підстави для забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 150, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

в задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №0940/1235/18 шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ-643/842/АВ/П/ПТ/ТД/ФС від 08.05.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 670 140,00 грн. та припису №_ІФ-643/842/АВ/П від 08.05.2018 про усунення виявлених порушень, які винесені за результатами перевірки салону краси «Віталія» до набрання законної сили рішенням суду по суті - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Довга О.І.

судді Запотічний І. І.

Сапіга В. П.