АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1471/18Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 47 Смоляр О.А. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря Торопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року у складі судді Смоляра О.А. у справі за позовом прокурора Черкаського району в інтересах держави в особі Державного підприємства (ДП) «Черкаське лісове господарство» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Черкаської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Реєстраційна служба Черкаського районного управління юстиції про визнання розпорядження незаконним, визнання недійсним державних актів на право власності, зобов'язання до вчинення дій, - :

в с т а н о в и в :

Прокурор Черкаського району, діючи в інтересах держави в особі ДП «Черкаське лісове господарство», звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації (РДА) від 06.11.2007 року № 372 «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків», затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 23-м громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд загальною площею 2,3 га за рахунок земель запасу в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та передано земельні ділянки у власність в тому числі відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8

ОСОБА_8 згодом на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2014 року продала ОСОБА_7 свою земельну ділянку.

Прокурор зазначив, що вказані земельні ділянки, на момент передачі, відносились до категорії земель лісогосподарського призначення та перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» на підставі матеріалів лісовпорядкування.

Оспореним розпорядженням РДА № 372 фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки. Однак у районної державної адміністрації, відповідно до діючої на той час ч. 3 ст. 122 ЗК України, відсутні повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок.

Тому позивач вважає, що Черкською РДА не виконані вимоги ст. 20 ЗК України та ч. 1 ст. 57 ЛК України при передачі земельної ділянки, які передбачають зміну цільового призначення землі тільки відповідними органами.

Крім того місцевим органом виконавчої влади не виконані вимоги ч. 3 т. 57 ЛК України щодо погодження з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища

У зв'язку з чим прокурор просив суд визнати розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 06.11.2007 року «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків» №372 в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_8, що розташовані в адміністративних межах Геронимівської сільської ради за межами населеного пункту незаконними та скасувати. Витребувати від ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельні ділянку на користь ДП «Черкаське лісове господарство», як земельні лісові ділянки.

Визнати недійсним державні акти на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та скасувати державні реєстрації земельних ділянок площею по 0,10 га кадастрові номери : НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3, що розташовані в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, вважаючи його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що спірні земельні ділянки на час здійснення передачі відносились до категорії земель лісогосподарського призначення та перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». Перебування земельних ділянок у відповідачів порушує право власності держави та унеможливлює контроль за збереженням лісу.

Також прокурор стверджує, що не пропустив строк позовної давності, який на його думку повинен відраховуватись з дати внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013250270000633 від 17.04.2013 року за фактом зловживання службовим становищем головою Черкаської РДА та особами ПП «Гарант» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідачі не скористались правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову прокурору Черкаського району, суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність, яку заявник пропустив без поважних причин у 2011 році.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 12.06.2007 року № 199 припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,3 га ДП «Черкаське лісове господарство» та переведено вказану земельну ділянку до земель запасу (піски) без зміни цільового призначення. (Вказане розпорядження постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2008 року визнано незаконним та було скасоване).

Після цього розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 06.11.2007 року № 372 «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків», затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 23 громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд загальною площею 2,3га за рахунок земель запасу в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та передано земельні ділянки у власність 23-м громадянам, у тому числі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8

ОСОБА_7 в подальшому продала свою земельну ділянку ОСОБА_8, яка згодом отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 06.12.2007 року.

На підставі розпорядження голови Черкаської РДА № 372 від 06.11.2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 отримали державні акти на вказані земельні ділянки.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про незаконність розпорядження Черкаської РДА від 06.11.2007 року № 372. Недійсність розпорядження тягне за собою і недійсність державних актів на землю, виданих на його підставі.

До такого висновку суд першої інстанції обґрунтовано прийшов на підставі того, що спірні земельні ділянки передані відповідачам-фізичним особам для будівництва та обслуговування житлового будинку, що не є сільськогосподарською потребою. Проте ці земельні ділянки на момент передачі відносились до категорії земель лісогосподарського призначення. Своїм розпорядження Черкаська РДА порушила вимоги ч. 3 ст. 122 ЗК України, фактично змінила цільове призначення спірних земельних ділянок не маючи на це відповідних повноважень. (ст. 20 ЗК України).

Також відповідно до ст. 57 ЛК України ( в редакції на час виникнення даних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Крім того місцевим органом виконавчої влади не виконані вимоги ч. 3 т. 57 ЛК України щодо погодження з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища

Що стосується посилань в апеляційній скарзі на своєчасність подачі вказаного позову, то колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Правовий аналіз ст. 261 ЦК України говорить про те, що при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом наведених положень закону позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

При цьому в спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності.

Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час.

Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року ( справа № 914/801/17).

Як вбачається з матеріалів справи Розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 372 «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків» було винесене 06 листопада 2007 року. Прокурор звернувся до суду з вказаним позовом 13 січня 2015 року. Клопотання про поновлення строку на оскарження розпорядження Черкаської РДА не заявляв.

У свою чергу відповідачі неодноразово заявляли про сплив позовної давності та просили у позові відмовити.

Таким чином необхідно прийти до висновку, що про порушення прав держави уповноважений орган держави (Черкаська районна державна адміністрація, як місцевий орган виконавчої влади) знала чи могла знати на момент винесення оспореного Розпорядження РДА.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Необґрунтованим на думку апеляційного суду є посилання в апеляційній скарзі на п. 4 ст. 268 ЦК України, який діяв на момент прийняття спірного розпорядження, відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

З огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року (справа № 6-2165 цс15).

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про те, що строк позовної давності в даному випадку сплив.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції встановлено і це визнано сторонами у справі, факт направлення за супровідним листом № 01-19/1889 від 27.10.2008 року Прокурору Черкаського району за його вимогою Черкаською РДА копій розпоряджень, якими проводились виділення земельних ділянок у 2007-2008 роках, у тому числі і розпорядження № 372 від 06.11.2007 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що направлення прокурору копії розпорядження без надання додаткових матеріалів, на підставі яких воно прийнято, не можливо встановити його незаконність.

Аналіз статей 19, 20 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції, яка діяла на час виникнення даних правовідносин) дозволяє прийти до висновку, що цим законом прямо передбачений обов'язок та повноваження прокурора перевіряти відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Отже відсутність будь-яких додаткових матеріалів не звільняє органи прокуратури від виконання своїх обов'язків. Тому посилання в апеляційній скарзі на висновок Верховного суду у постанові від 23.05.2018 року у справі № 469/1291/16-ц є непереконливим.

Також непереконливим є твердження апелянта про те, що строк позовної давності необхідно відраховувати з 17.04.2013 року, коли було внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013250270000633 за фактом зловживання службовим становищем головою Черкаської РДА.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності таких відомостей в Єдиному державному реєстрі а також ходу та результатів цього розслідування або проведеної прокурорської перевірки з цього приводу.

Суду невідомо у чому полягає зловживання службовим становищем посадовими особами Черкаської РДА.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі приведених аргументів колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставами для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 382 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2018 року.

Судді