ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

07 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/929/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Александру М.М.,

представників позивача Дзюбака В.Р., Лопуха С.В.,

представника відповідача не з'явився,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Денисівка-1" до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Денисівка-1" (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни (відповідач) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38944617 від 26.12.2017 р.

Ухвалою суду від 16.10.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 07.11.2018р.

Відповідач в підготовче засідання не з'явилась, в заяві, поданій до суду 01.11.2018р. просила справу розглядати без її участі.

У відповідності до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи заяву відповідача, та керуючись ч.2 ст.181 КАС України суд вважає за можливе провести підготовче засідання без участі відповідача.

Представник третьої особи в підготовчому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки, на його думку, спір вичерпано.

Згідно з п.1 ч.2 ст.173 КАС України завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

На підставі наведеного, суд, поставив на обговорення учасників справи необхідність закриття провадження, оскільки в порядку підготовки справи до розгляду прийшов до висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представники позивача заперечували проти закриття провадження та наполягали про розгляд справи саме в порядку адміністративного судочинства, оскільки вважають, що предметом позову є рішення відповідача щодо державної реєстрації права власності, тобто рішення суб"єкта владних повноважень.

Суд, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши думку учасників справи щодо наявності підстав для закриття провадження доходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Термін "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, серед яких зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" - позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і виникнення якого пов'язане з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З позовної заяви та доданих документів видно, що позивач звернувся до суду, оскільки не погоджується з рішенням державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни індексний номер: 38944617 від 26.12.2017 р.

Указаним рішенням за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю складу літ "А" заг. пл. 1154,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також самовільно побудованих альтанку літ. "Б", навіс літ. "В", навіс літ. "Г" ворота №1-2, огорожу №3-4, фонтан 1 по АДРЕСА_2.

З проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно законодавець пов'язував офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI "Про адміністративні послуги" надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності". До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не самі по собі дії державного реєстратора з надання адміністративних послуг ОСОБА_5, а результат таких послуг -державна реєстрація права приватної власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю складу літ "А" заг. пл. 1154,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також самовільно побудованих альтанку літ. "Б", навіс літ. "В", навіс літ."Г" ворота №1-2, огорожу №3-4, фонтан 1 по АДРЕСА_2, якою підтверджується певний юридичний статус об'єкта нерухомості, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Крім того, як зазначає сам позивач, на підставі зареєстрованого права власності третьою особою отримано відповідний дозвіл Чернівецької міської ради та розроблено проект відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2. При цьому до складу зазначеної вище земельної ділянки включено проїзд, що слугує під'їздом до майна ТОВ "Денисівка-1", у зв'язку з чим, як вважає позивач, порушено право проїзду до майна, яке перебуває у його власності, що також свідчить про приватноправовий характер спору.

З'ясувавши належним чином характер спірних правовідносин, суд доходить висновку про те, що спірні правовідносини стосуються права позивача на доступ до його власності, яке порушене оскаржуваним рішенням, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист його цивільних прав, зокрема на захист його права користування власністю.

Частина 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спорів підлягає розгляду в місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд вважає, що необхідно закрити провадження у даній справі.

З огляду на викладене та керуючись статтями 183, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Денисівка-1" до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Ухвала в повному обсязі складена 12 листопада 2018 року.

Суддя В.О. Кушнір