УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/2723/18 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 59 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року

Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Житомирі цивільну справу № 278/2723/18 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області, постановлену суддею Зубчук І.В. 11 вересня 2018 року у місті Житомирі

встановив:

У вересні 2018 року до подання позовної заяви представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та встановлення заборони розпорядження останньою.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник заявника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про накладення арешту на земельну ділянку площею 573,9132 га, кадастровий номер НОМЕР_1. Зазначає, що ТОВ «Аскона-Південь» протиправно розпочато використання земель лісового фонду у промислових цілях (огородження та забудова господарськими будівлями), що порушує права його довірителя, як громадянина на вільне користування природними об'єктами, вважає, що заявлена вимога про вжиття заходів забезпечення позову є співмірною із майбутніми заявленими позовними вимогами.

Представник Житомирської обласної державної адміністрації у наданому відзиві, зазначила, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а ухвала Житомирського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2018 року винесена згідно вимог чинного законодавства. Вказує, що оспорювана земельна ділянка є власністю держави, користувачем однієї частини є ДП «Житомирське лісове господарство», а іншої - ТОВ «ДЕЗНУ».

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що заявником не доведено факт, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання судового рішення, а також, обсяг його порушених прав та не надано доказів, що визначають його право на користування зазначеною земельною ділянкою.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частина друга статті 149 ЦПК України передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік видів забезпечення позову передбачений ст. 150 ЦПК України.

По суті, забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суд про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 573,9132 га відповідно до розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації від 08.09.2015 № 292 та від 16.02.2016 № 35 надана у постійне користування Державному підприємству «Житомирське лісове господарство». У свою чергу, Державне підприємство «Житомирське лісове господарство» як користувач вказаної земельної ділянки на підставі розпорядження голови облдержадміністрації від 18.06.2015 № 181 зі змінами, уклало договори про встановлення земельного сервітуту з ТОВ «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартизованого устаткування».

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року відкрито спрощене провадження у цивільній справі № 278/2802/18 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації, ДП «Житомирське лісове господарство», ТОВ «Аскона-Південь» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд першої інстанції обґрунтованого вважав, що наявна заява не містить відомостей про порушення прав (яких саме прав) ОСОБА_1 використанням ТОВ «Аскона-Південь» земельної ділянки щодо якої заявник просить застосувати заходи забезпечення позову, а з матеріалів справи не вбачається самого факту використання вказаним підприємством останньої. Всупереч вимогам закону, заявником не надано відомостей щодо місця розташування об'єкту забезпечення.

Крім того, посилання представника заявника на захист суспільних інтересів інших громадян суд не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів про уповноваження ОСОБА_1 на захист прав інших осіб.

Із доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 має намір звернутися з позовною заявою про усунення перешкод користування вказаною земельною ділянкою лісового фонду, проте надані матеріали не містять повні відомості про фактичні обставини виникнення спору, правові підстави його матеріально-правових вимог і предмет спору, також не зазначено докази, які підтверджують існування реальної загрози зміни цільового призначення земельної ділянки та її власників.

Частиною першою статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та доходить висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Судді

Повний текст складено 09.11.2018