Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 442/4930/14-ц

провадження № 61-2603св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач)

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: державні виконавці Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Федурко Назар Вікторович, Чигер Марта Ігорівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року у складі судді Кучаковського Ю. С. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державних виконавців Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Скарга мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року у справі № 442/4930/14 скасовано рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знести самочинну прибудову до квартири АДРЕСА_1 зовнішніми розмірами 7,0 х 4,0 м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання рішення Апеляційного суду Львівської області Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчі листи від 06 грудня 2016 року № 442/4930/14-ц.

29 грудня 2016 року державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ЧигерМ. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Заявник зазначав, що наявність у матеріалах виконавчого провадження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яким ніби-то направлялась на його ім'я копія оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 53211971 та на якому у графі про отримання міститься від його імені підпис «ОСОБА_5», не є належним доказом факту отримання рекомендованим поштовим відправленням саме копії оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії державних виконавців Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області під час виконання виконавчого листа № 442/4930/14-ц, визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 грудня 2016 року № 53211971.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в поновленні строку на оскарження дій та рішення державних виконавців Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державних виконавців Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишено без розгляду.

Відмовляючи в поновленні строку на оскарження дій та рішення державних виконавців Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 без поважних причин пропущено строк на звернення до суду з указаною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду про пропуск ОСОБА_1 без поважних причин встановленого строку на звернення до суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові ухвали та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належним чином обставин справи та не надали належної оцінки тому, що постанову державного виконавця Чигер М. І. про відкриття виконавчого провадження від 29 грудня 2016 року ВП № 53211971 заявник особисто не отримував, із матеріалам виконавчого провадження він ознайомився лише 15 березня 2017 року. Наявне у матеріалах виконавчого провадження рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про направлення на його ім'я копії оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 53211971, в якому міститься від його імені підпис «ОСОБА_5» у графі про отримання, насправді підписано не ним.

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, в яких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року у справі № 442/4930/14 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знести самочинну прибудову до квартири АДРЕСА_1 зовнішніми розмірами 7,0 х 4,0 м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання рішення Апеляційного суду Львівської області Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчі листи від 06 грудня 2016 року № 442/4930/14-ц.

29 грудня 2016 року державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ЧигерМ. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення направлено на ім'я ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 53211971, у якому у графі про отримання міститься підпис «ОСОБА_5».

Відповідно до статті 383 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до статті 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 № 4, відповідно до статті 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК України. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Відповідно до пункту 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку), рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

Відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на повідомленні про вручення поштового відправлення № 8210004074517 підпис «ОСОБА_5» виконано працівником поштового відділення, який вручив 14 лютого 2017 року таке відправлення адресату.

Доводи касаційної скарги про те, що за аналогічних обставин Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 19 червня 2017 року скаргу ОСОБА_5 на дії та рішення державних виконавців Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області: Федурка Н. В. та Чигер М. І. задоволено частково, є безпідставними. У цій справі суд дійшов до висновку, що державний виконавець передчасно наклав штрафи на боржника ОСОБА_5 за відсутності надання державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення та доведення факту повідомлення боржника про початок перебігу такого строку, оскільки в матеріалах виконавчого провадження взагалі відсутні докази надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику - ОСОБА_5

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані ухвали постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року було зупинено виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, частиною третьою статті 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк