У Х В А Л А

12 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 399/142/16-ц

Провадження № 14-508 цс 18

Велика Палата Верховного Суду у складі :

судді-доповідача - Гудими Д. А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі також - відповідач) про витребування майна, вилученого як речові докази в межах кримінального провадження,

за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 1 лютого 2017 року та

в с т а н о в и л а:

у лютому 2016 року позивач звернувся з вказаним позовом. Мотивував тим, що 20 лютого 2015 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області ухвалив вирок (далі - вирок), яким визнав позивача винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, призначив відповідне покарання та вирішив питання щодо речових доказів. Зокрема, суд у вироку постановив повернути позивачу мобільний телефон «Нокіа» моделі 1280, мобільний телефон «Самсунг» моделі GТ - S500, диктофон «Самсунг» (далі - речові докази), що знаходяться в камері зберігання речових доказів Кіровоградського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ Українив Кіровоградській області.

Позивач зазначав, що ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2015 року вирок в частині вирішення питання щодо речових доказів залишений без змін.

22 жовтня 2015 року з метою отримання речових доказів позивач разом зі своїм захисником звернулися до Кіровоградського міського відділу Управління МВС України в Кіровоградській області, але отримати вилучені речові докази не змогли. Позивачу усно повідомили, що речові докази не передавалися на зберігання, однак письмову відповідь на його звернення про повернення речових доказів не надали.

На момент проведення досудового слідства, зокрема залучення належного позивачеві майна як речових доказів у кримінальному провадженні № 12014120000000067, всі дії виконуватися співробітниками слідчого управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, правонаступником якого є відповідач.

Враховуючи викладене, позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути вилучені в межах кримінального провадження № 12014120000000067 речові докази.

16 серпня 2016 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю.

Суд першої інстанції вказав, що позивач після набрання законної сили вироком належне йому майно не отримав. З огляду на це з урахуванням статей 386, 387 Цивільного кодексу України суд першої інстанції вважав позов обґрунтованим.

1 лютого 2017 року Апеляційний суд Кіровоградської області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Мотивував тим, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, а спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується за правилами цивільного судочинства. Відхиляючи довід відповідача про необхідність розгляду цієї справи за правилами кримінального судочинства, апеляційний суд вказав, що кримінальне провадження відносно позивача завершене, вирок набрав законної сили, що виключає можливість звернення позивача зі скаргою на дії слідчого згідно зі статтею 306 Кримінального процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що доказів, які би спростовували вирок у частині зберігання речових доказів у Кіровоградському міському відділі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області не надані, а позивач обрав правильний спосіб захисту його прав (витребування вилучених речей).

У лютому 2017 року відповідач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржиться на порушення судами норм процесуального права.

Вказує, що оскільки виконання вироку суду у кримінальній справі (провадженні) є складовою частиною кримінального процесу, то питання, що виникають при його виконанні, зокрема щодо повернення речових доказів, мають вирішуватись судом, який постановив вирок, тобто за правилами кримінального, а не цивільного судочинства.

Стверджує, що у цій справі немає спору про належність речей, як це передбачено частиною дванадцятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, а йде мова лише про повернення майна. Тому, на думку відповідача, цей спір не може розглядатися за правилами цивільного судочинства, бо питання речових доказів вирішується під час ухвалення рішення, яким закінчується кримінальне провадження, з огляду на що позивач має звертатися за захистом його прав за правилами кримінального судочинства.

25 квітня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відкрив касаційне провадження.

26 травня 2017 року позивач подав заперечення на касаційну скаргу. Просить її відхилити, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Мотивує тим, що вони законні й обґрунтовані, а спір про належність речей у цій справі відсутній, оскільки той факт, що речові докази належать позивачу, встановлений у вироку. Вважає, що тепер неможливо вирішити питання про повернення речових доказів інакше, ніж як за правилами цивільного судочинства.

20 липня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою призначив справу до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року (далі - Закон України № 2147-VІІІ), яким Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України викладений у новій редакції.

19 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

З огляду на те, що відповідач оскаржує рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 1 лютого 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Отже, справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про витребування майна, вилученого як речові докази в межах кримінального провадження, за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 1 лютого 2017 року.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 12 грудня 2018 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. Гудима

Судді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко

С. В. БакулінаН. П. Лященко

В. В. БританчукО. Б. Прокопенко

В. І. ДанішевськаЛ. І. Рогач

О. С. ЗолотніковІ. В. Саприкіна

О. Р. КібенкоО. М. Ситнік

В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич