Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 461/12083/15-ц

провадження № 61-6297св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Ідея Банк»,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 16 травня 2016 року у складі судді: Панченка Д. І., додаткове рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 25 липня 2016 року у складі судді: Панченка Д. І., та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року у складі суддів: Колоса С. С., Стеблюк Л. П., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 910.13987, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 102 805,30 грн на купівлю транспортного засобу. Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ОСОБА_2 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено договір застави транспортного засобу GEELY FE-1, реєстраційний номер НОМЕР_1. У зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань по кредитному договору не виконав, позивач просив стягнути звернення на предмет застави.

У вересні 2015 року позивач змінив предмет позову з підстав того, що власником автомобіля GEELY FE-1, 2011 року випуску, став ОСОБА_3, який придбав автомобіль через торгівельну організацію і він зареєстрований за ним 12 лютого 2015 року та видано новий державний номерний знак НОМЕР_2. Тому позивач просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі 111 606,70 грн звернути стягнення на предмет застави - автомобіль GEELY FE-1, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 та вилучити у ОСОБА_2 або у інших осіб, у яких може знаходитись вказаний транспортний засіб і передати його ПАТ «Ідея Банк».

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 16 травня 2016 року, додатковим рішенням від 25 липня 2016 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року, в задоволені позовних вимог ПАТ «Ідея Банк» про звернення стягнення на предмет застави та вилучення транспортного засобу відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного транспортного засобу в розумінні статті 388 ЦК України. Доказів про те, що ОСОБА_3 знав чи міг знати на момент купівлі спірного автомобіля про наявність договору застави та про правовідносини, які існують між позивачем та боржником ОСОБА_2 позивачем суду не надано.

У листопаді 2016 року через засоби поштового зв'язку ПАТ «Ідея Банк» звернулося із касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 16 травня 2016 року, додаткове рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 25 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо іншого не встановлено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє застави, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. Отже на неї може бути звернено стягнення на підставі статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Банк не надавав згоди на відчуження рухомого майна, що перебуває в заставі. Неповідомлення продавцем покупцю інформації про наявність обтяження щодо предмету купівлі-продажу не скасовує такого обтяження та не позбавляє заставодержателя права задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна (яке вже відчужене). Оскільки договір застави є чинним та відомості про обтяження щодо транспортного засобу не виключені з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позов банку про задоволення вимог за рахунок заставного майна у вибраний позивачем спосіб є обґрунтованим.

Вказується, що частиною першою статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Про наявність обтяження свідчить витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, доданий до позовної заяви.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року справа призначена до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 27 березня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 910.13987, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 102 805,30 грн на купівлю транспортного засобу. Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ОСОБА_2 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено договір застави GEELY FE-1, 2011 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Суди встановили, що ОСОБА_2 без дозволу заставодержателя зняв автомобіль з обліку та відчужив його третій особі. Однак у свідоцтві про реєстрацію спірного транспортного засобу, у особливих відмітках відсутні посилання, що на момент продажу автомобіль є заставним майном. Згідно довідки Криворізького ВРЕВ власником автомобіля GEELY FE-1, 2011 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_3 на час розгляду справи у суді першої інстанції вже був ОСОБА_3

Системний аналіз частини третьої статті 9, частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дозволяє зробити висновок, що у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Позивач може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу був відсутній відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Аналогічний висновок зроблено в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року у справі № 522/11377/13-ц

Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду апеляційної інстанції) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Разом з тим, при розгляді апеляційної скарги, апеляційний суд не врахував положень частини третьої статті 9, частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не перевірив доводів апеляційної скарги щодо наявності на момент відчуження спірного транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрованого обтяження. З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та зробив передчасний висновок про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року скасувати.

Передати справу № 461/12083/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило