ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6968/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

боржник - Державне підприємство "Укрветсанзавод",

представник - Гребенченко О.А. (угода про надання правової допомоги від 20.01.2018, ордер на надання правової допомоги серії КВ №312955 від 20.01.2018)

кредитор - ОСОБА_5,

розпорядник майна - арбітражний керуючий Усачов Олег Миколайович

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Укрветсанзавод"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 20.06.2018

у складі колегії суддів: Доманська М.Л. (головуючий), Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 07.02.2018

у складі судді Яковенко А.В.

у справі № 910/6968/16

за заявою ОСОБА_5

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 12.07.2018 через Київський апеляційний господарський суд Державне підприємство "Укрветсанзавод" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/6968/16 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6968/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.08.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі №910/6968/16 за касаційною скаргою Державного підприємства "Укрветсанзавод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 та призначено її розгляд на 02.10.2018.

4. ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Провадження у справі №910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (далі - ДП "Укрветсанзавод", боржник), порушене ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), здійснюється на стадії розпорядження майном, введеної цією ж ухвалою місцевого господарського суду.

6. 01.11.2017 ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) звернувся до місцевого суду з позовною заявою до ДП "Укрветсанзавод" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.03.2017 по 10.10.2017 на суму 80 829, 07 грн. на підставі статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з його незаконним звільненням з посади заступника генерального директора з виробничих питань ДП "Укрветсанзавод" на підставі наказу №21-К/17 від 02.02.2017 та його поновленням на посаді ухвалою суду від 11.10.2017 у справі №910/6968/16.

7. 18.01.2018 позивач подав до місцевого суду заяву-пояснення на відзив на позовну заяву, в якій уточнив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2017 по 04.12.2017 на суму 153 057 грн.

8. 07.02.2018 Господарський суд міста Києва заяву ОСОБА_5 задовольнив, стягнув з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 153 057 грн.

8.1. Судом першої інстанції встановлено, що боржником, як роботодавцем, звільнено ОСОБА_5 з посади заступника генерального директора з виробничих питань ДП "Укрветсанзавод" відповідно до наказу №21-К/17 від 02.02.2017 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України.

8.2. Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_5, вважаючи його звільнення із займаної посади незаконним, оскаржив факт припинення трудових правовідносин з ДП "Укрветсанзавод" в судовому порядку; за результатами розгляду його позову про поновлення на роботі Господарський суд міста Києва виніс ухвалу від 11.10.2017 у справі №910/6968/16 про поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника генерального директора з виробничих питань ДП "Укрветсанзавод", стягнув з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 11 136, 45 грн. та допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі у ДП "Укрветсанзавод" на посаді заступника генерального директора з виробничих питань.

8.3. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання ухвали суду від 11.10.2017 у справі №910/6968/16 наказом ДП "Укрветсанзавод" №296-К/17 від 04.12.2017 наказ ДП "Укрветсанзавод" №21-К/17 від 02.02.2017 про звільнення ОСОБА_5 скасовано, поновлено ОСОБА_5 на посаді заступника генерального директора з виробничих питань ДП "Укрветсанзавод" з 04.12.2017 з посадовим окладом згідно штатного розпису та виплатою ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму 11 136, 45 грн. з урахуванням необхідності стягнення з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.

9. Задовольняючи майнові вимоги ОСОБА_5 до ДП "Укрветсанзавод" про стягнення середнього заробітку за період з 03.03.2017 по 04.12.2017, суд першої інстанції виходив з обставин незаконного звільнення ОСОБА_5 із займаної посади у ДП "Укрветсанзавод", що було встановлено ухвалою суду від 11.10.2017 у справі №910/6968/16, та його права на отримання середнього заробітку за весь час затримки у проведенні з ним розрахунку по заробітній платі боржником-роботодавцем.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

10. ДП "Укрветсанзавод" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі №910/6968/16 за майновими вимогами ОСОБА_5 до ДП "Укрветсанзавод" про стягнення 153 057 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.03.2017 по 04.12.2017.

10.1. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що місцевим судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи статей 116, 117 КЗпП України та порушено положення статті 235 КЗпП України, оскільки при поновленні на посаді незаконно звільненого працівника йому виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України, тоді як норми статті 117 КЗпП України передбачають відповідальність роботодавця у зв'язку з непроведенням розрахунку з працівником у день його звільнення у вигляді стягнення на користь працівника його середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку.

10.2. Відповідач доводив, що місцевим судом 07.02.2018 в порушення приписів статей 175, 231 ГПК України розглянуто майнові вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" середнього заробітку за час його вимушеного прогулу за період з 03.03.2017 по 04.12.2017, оскільки спірні вимоги вже були предметом розгляду Господарського суду міста Києва в межах справи №910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод" та ухвалою від 11.10.2017 при прийнятті рішення про поновлення ОСОБА_5 на роботі у ДП "Укрветсанзавод" з відповідача-роботодавця стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача на суму 11 136, 45 грн. Скаржник доводив неможливість розгляду даного спору як такого, що його заявлено за того ж самого предмета спору і з тих же підстав, а тому провадження за вимогами ОСОБА_5 про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає закриттю за безпідставністю його порушення.

10.3. Відповідач зауважив про пропуск позивачем визначеного статтею 233 КЗпП України строку в один місяць для звернення до суду зі заявою про стягнення з ДП "Укрветсанзавод", як роботодавця, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, оскільки ОСОБА_5 було звільнено із займаної посади у ДП "Укрветсанзавод" 02.02.2017, а з позовними вимогами про поновлення на роботі ОСОБА_5 звернувся до місцевого господарського суду в межах справи про банкрутство ДП "Укрветсанзавод" лише у липні 2017 року, тобто через п'ять місяців після його звільнення із займаної посади.

11. 20.06.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Укрветсанзавод" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/6968/16 залишено без змін.

12. Переглянувши справу, апеляційний суд погодився з правильністю оцінки та повнотою встановлення обставин справи судом першої інстанції, з його висновками про обґрунтованість вимог ОСОБА_5 про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" 153 057 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_5 в період з 03.03.2017 по 04.12.2017 у зв'язку з його незаконним звільненням із займаної посади 02.02.2017 та поновленням на посаді 04.12.2017 наказом підприємства-відповідача на виконання ухвали суду від 11.10.2017 у справі №910/6968/16 про його поновлення на роботі.

13. Апеляційним судом встановлено, що факт незаконного звільнення ОСОБА_5 з посади заступника генерального директора з виробничих питань ДП "Укрветсанзавод" наказом від 02.02.2017 №21-К/17 підтверджено ухвалою місцевого суду від 11.10.2017 у справі №910/6968/16 та поновлено його на роботі зі стягненням з роботодавця - ДП "Укрветсанзавод" середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_5 за період з 03.02.2017 по 02.03.2017 на суму 11 136, 45 грн.

14. Апеляційний суд встановив, що рішення суду про поновлення ОСОБА_5 на роботі було фактично виконано ДП "Укрветсанзавод" 04.12.2017 шляхом прийняття наказу №296-К/17 від 04.12.2017 про скасування наказу №21-К/17 від 02.02.2017 про звільнення ОСОБА_5 з посади та поновлено його на посаді заступника генерального директора з виробничих питань ДП "Укрветсанзавод" із встановленням йому посадового окладу згідно штатного розпису.

Отже, в період з 03.02.2017 по 04.12.2017 мало місце триваюче порушення відповідачем-роботодавцем права позивача на працю, у зв'язку з чим в позивача виникло право на одержання середнього заробітку за час вимушеного прогулу як незаконно звільненого працівника на підставі статті 235 КЗпП України.

15. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем в судовому засіданні апеляційного суду 20.06.2018 не заперечувався факт стягнення з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час його вимушеного прогулу в період з 03.02.2017 по 02.03.2017 відповідно до ухвали місцевого суду від 11.10.2017 у даній справі. Позивач 01.11.2017 звернувся з майновими вимогами до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.03.2017 по 04.12.2017, тобто за період часу, що не охоплюється періодом, за який з ДП "Укрветсанзавод" було стягнено середній заробіток на користь ОСОБА_5 на підставі ухвали суду від 11.10.2017 у господарській справі №910/6968/16.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_5 про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" 153 057 грн. середнього заробітку за час його вимушеного прогулу в період з 03.03.2017 по 04.12.2017 та відсутність правових підстав для скасування прийнятої місцевим судом ухвали від 07.02.2018 у справі №910/6968/16 про розгляд спірних майнових вимог ОСОБА_5

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ДП "Укрветсанзавод")

16. Скаржник аргументував, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення по суті майнових вимог ОСОБА_5 порушено приписи частини 2 статті 235 КЗпП України, якими передбачено, що суд, який розглядає спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу; на думку відповідача, подальше звернення поновленого на роботі працівника з окремим позовом про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є можливим.

17. Скаржник зауважив, що рішення про поновлення ОСОБА_5 на роботі у ДП "Укрветсанзавод" було прийнято господарським судом при винесенні ухвали від 11.10.2017 в межах справи №910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод"; цією ж ухвалою суду з відповідача-роботодавця стягнено на користь позивача-працівника середній заробіток за час його вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням за період з 03.02.2017 на суму 11 136, 45 грн. Відповідач доводить, що на підставі ухвали суду 11.10.2017 ОСОБА_5 стягнуто його середній заробіток помісячно за період з березня 2017 року по грудень 2017 року, а тому суди при розгляді його вимог відповідно до позовної заяви, поданої до місцевого суду 01.11.2017, дійшли помилкового висновку, що ухвалою суду від 11.10.2017 у даній справі з відповідача було стягнено середній заробіток позивача лише за один місяць.

18. Скаржник доводив безпідставність розгляду судами майнових вимог ОСОБА_5 до ДП "Укрветсанзавод" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 03.03.2017 по 04.12.2017 на суму 153 057 грн., оскільки спір між сторонами щодо того ж предмета спору за тих же підстав було вирішено ухвалою місцевого суду від 11.10.2017 у справі №910/6968/16, а тому є підстави для закриття провадження за позовною заявою ОСОБА_5, поданою до суду 01.11.2017, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

19. ОСОБА_5 у відзиві на касаційну скаргу ДП "Укрветсанзавод" заперечував доводи боржника про неповноту встановлення судами обставин справи при розгляді його майнових вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у спірний період та погодився з висновками судів за змістом оскаржуваних рішень.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

20. Кодекс законів про працю України

Частина 1 статті 94 - заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частина 1 статті 47 - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частина 1 статті 116 - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частина 1 статті 117 - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частини 1, 2, 7 статті 235 - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Стаття 236 - у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

21. Закон України "Про оплату праці"

Стаття 28 - у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

22. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство)

Стаття 1 - банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Частина 4 статті 10 - суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

23. Господарський процесуальний кодекс України в редакції з 15.12.2017

Частина 1 статті 175 - суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 цієї статті).

Частина 1 статті 231 - господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору; якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу (пункти 2, 3 частини 1 цієї статті).

Частини 1, 4 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу ДП "Укрветсанзавод" щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 235 КЗпП України та статті 231 ГПК України.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

25. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…".

26. Статтею 4-1 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення 01.11.2017 ОСОБА_5 з позовними вимогами до ДП "Укрветсанзавод" в межах справи про банкрутство №910/6968/16, передбачено дві форми судового процесу - позовне провадження, яке передбачає розгляд справ судом на засадах змагальності, та провадження у справі про банкрутство, що здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Положеннями частини 4 статті 10 Закону про банкрутство до компетенції суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника.

Статтею 12 ГПК України в редакції станом на 01.11.2017 розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, віднесено до підвідомчості господарських судів, при цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 статті 16 ГПК України (в зазначеній редакції) справи у майнових спорах до боржника віднесено до виключної компетенції господарського суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки результат розгляду вимог майнового характеру до відповідача-боржника, в тому числі щодо виплати заборгованості по заробітній платі, може мати наслідком зменшення його активів, збільшення кредиторської заборгованості та зачіпати права та інтереси кредиторів боржника, вимоги яких визнано судом та включено до реєстру.

27. Судами встановлено, що в межах справи №910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_5 заявлено майнові вимоги до боржника-роботодавця про стягнення 153 057 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 03.03.2017 по 04.12.2017, розрахованого на підставі статті 235 КЗпП України, з посиланням на порушення боржником його права на працю у зв'язку з незаконним звільненням із займаної посади у ДП "Укрветсанзавод" на підставі наказу №21-К/17 від 02.02.2017, факт чого підтверджено рішенням суду від 11.10.2017 у господарській справі №910/6968/16 про поновлення ОСОБА_5 на роботі.

28. Задовольняючи вимоги ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за спірний період, суди виходили із встановлених обставин затримки боржника щодо виконання рішення суду від 11.10.2017 у господарській справі №910/6968/16 про поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника генерального директора з виконавчих питань ДП "Укрветсанзавод" та скасування роботодавцем наказу №21-К/17 від 02.02.2017 про звільнення ОСОБА_5 із займаної посади лише 04.12.2017 наказом №296-К/17. Зазначені обставини підтверджують порушення ДП "Укрветсанзавод" права ОСОБА_5 на оплату праці в період з 03.02.2017 по 04.12.2017 та є підставою для стягнення з боржника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку статей 235, 236 КЗпП України.

29. Судами встановлено, що при поновленні ОСОБА_5 на роботі на підставі рішення (ухвали) від 11.10.2017 у справі №910/6968/16 судом стягнено з відповідача-роботодавця на користь позивача-працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.02.2017 по 02.03.2017 на суму 11 136, 45 грн.

За змістом позовних вимог, пред'явлених до боржника-роботодавця у дану справу про банкрутство 01.11.2017, вбачається, що ОСОБА_5 заявлено до стягнення з відповідача суму середнього заробітку за час його вимушеного прогулу з 03.03.2017 по 04.12.2017 в розмірі 153 057 грн., тобто за період часу, що є іншим від періоду (03.02.2017 - 02.03.2017), за який позивачем було розраховано його середній заробіток за час вимушеного прогулу, що був предметом розгляду місцевого суду у справі №910/6968/16 та стягнений з відповідача відповідно до ухвали від 11.10.2017.

Зазначене спростовує доводи відповідача за змістом касаційної скарги про наявність підстав для закриття провадження за майновими вимогами ОСОБА_5 до ДП "Укрветсанзавод", поданими 01.11.2017 у дану справу про банкрутство, на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з їх пред'явленням до відповідача щодо того ж предмета спору та ж тих же підстав, що розглядалися місцевим судом 11.10.2017 у справі №910/6968/16.

30. Приймаючи рішення від 11.10.2017 у справі №910/6968/16, господарський суд керувався приписами статті 235 КЗпП України, якою законодавцем гарантовано право незаконно звільненого працівника на поновлення на роботі за рішенням суду з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є компенсацією заробітної плати працівника, яку він не отримав у зв'язку з порушенням роботодавцем його права на працю.

Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі, при цьому, якщо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на роботі відбулось не в повному обсязі, то в силу статті 235 КЗпП України працівник не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу окремим позовом.

Отже, звертаючись 01.11.2017 до місцевого суду з майновими вимогами до ДП "Укрветсанзавод", як роботодавця, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.03.2017 по 04.12.2017, що не охоплено періодом стягнення середнього заробітку ОСОБА_5 за час вимушеного прогулу з 03.02.2017 по 02.03.2017 відповідно до ухвали місцевого господарського суду від 11.10.2017 у справі №910/6968/16, ОСОБА_5, як незаконно звільнений працівник 02.02.2017 та поновлений на роботі лише 04.12.2017, реалізував своє процесуальне право на звернення до суду за захистом своїх трудових прав, зокрема, права на оплату праці, яку він не отримував в період з 03.03.2017 по 04.12.2017 у зв'язку з невиконанням своїх посадових обов'язків внаслідок неправомірного припинення з ним трудових правовідносин відповідачем.

31. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника генерального директора з виробничих питань ДП "Укрветсанзавод" ухвалою місцевого суду від 11.10.2017 у господарській справі №910/6968/16 з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 03.02.2017 по 02.03.2017 на суму 11 136, 45 грн. та поновлення ОСОБА_5 на посаді у ДП "Укрветсанзавод" наказом №296-К/17 від 04.12.2017, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення з ДП "Укрветсанзавод" середнього заробітку ОСОБА_5 за час вимушеного прогулу з 03.03.2017 по 04.12.2017 в порядку статті 235 КЗпП України, так як у спірний період відповідач не допустив негайного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_5 на роботі як незаконно звільненого працівника.

32. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає, що обґрунтування відхилення доводів ДП "Укрветсанзавод" здійснено судами з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

33. Доводи скаржника відповідно до пункту 17 мотивувальної частини даної постанови Суд вважає необґрунтованими як такі, що зводяться до переконання касаційного суду здійснити переоцінку фактичних обставин справи, яким була дана відповідна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій, що виходить за межі повноважень касаційного суду згідно із статтею 300 ГПК України. Доводи скаржника згідно з пунктами 16, 18 мотивувальної частини цієї постанови спростовуються висновками пунктів 25-32 її мотивувальної частини постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ДП "Укрветсанзавод" та залишення без змін оскаржуваних постанови апеляційного суду від 20.06.2018 та ухвали місцевого суду від 07.02.2018 як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

35. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишенням без змін оскаржуваних судових рішень, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/6968/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк