ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби

07 листопада 2018 року                                                Справа № 3/187/09

                                                                                                                м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

за участі секретаря Яйченя К.М.,

прокурора Воложки С.В., посв. від 06.05.2016,

та представника органу державної виконавчої служби ОСОБА_1, дов. від 06.09.2018 № 34404,

від Миколаївської міської ради, підприємця ОСОБА_2 та третьої особи представники не явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1,

54001, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв,

на дії Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

54029, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв,

у виконавчому провадженні ВП № 16512612,

по виконанню наказу суду від 10.11.2009, виданого на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2009

у справі №  3/187/09,

за позовом в.о. прокурора Заводського району м. Миколаєва

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,                      

54027, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв;

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2          

54042, вул. 2 Ялтинська, 40, м. Миколаїв;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Миколаївській області,

54030, вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв;

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 20258 грн. 83 коп.

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся зі скаргою від 22.06.2018 № (15-31)8408вих-18, зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 26.06.2018 за № 7750/18, на дії Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі – Відділ ДВС) в ході примусового виконання у виконавчому провадженні ВП № 16512612 наказу суду від 10.11.2009, виданого на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2009 у даній справі. У скарзі викладено вимоги:

“1. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 щодо винесення 30.05.2018 постанови про закінчення виконавчого провадження № 16512612.

2. Скасувати постанову головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 від 30.05.2018 про закінчення виконавчого провадження № 16512612”.

Скаргу обґрунтовано тим, що державним виконавцем у виконавчому провадженні № 16512612 винесено постанову від 30.05.2018 про його закінчення за відсутності достатніх правових підстав, зокрема, не наведено, в порушення положень ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, належних доказів виконання судового рішення. Скаржник, крім того, зазначає, що матеріали виконавчого провадження не містять акту державного виконавця, який би підтверджував факт виконання рішення в частині зобов’язання ОСОБА_2 повернути територіальній громаді м. Миколаєва спірну земельну ділянку.

Ухвалою суду від 27.06.2018 прийнято дану справу та скаргу  до провадження.

Відділ ДВС у поясненнях від 10.07.2018 № 26018/14.23-36/9 скаргу не визнав, вважаючи, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову за наявності достатніх правових підстав після виконання в повному обсязі передбачених законодавством заходів примусового виконання рішень суду в даній справі. Крім того, Відділ ДВС зазначає, що скаржником не зазначено які саме заходи примусового виконання рішень, на його думку, не вжито державним виконавцем, і як це вплинуло на обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови.

Від сторін у справі та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду скарги, представники в засідання не явилися, але суд виходить з того, що їх яку в судове засідання не визнано обов’язковою.

Вислухавши пояснення прокурора та представника Відділу ДВС, дослідивши матеріали скарги та господарської справи № 3/187/09, суд приходить до такого.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2009 в даній справі, задоволено позов виконуючого обов’язки прокурора Заводського району м. Миколаєва та вирішено про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави завданої матеріальної шкоди в розмірі 20258 грн. 83 коп., а також грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позову державним митом у сумі 287 грн. 58 коп. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Цим же рішенням ОСОБА_2 зобов’язано повернути територіальній громаді м. Миколаєва самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Лазурній поблизу будинку № 52 у м. Миколаєві площею 1700 кв.м. та за власний рахунок привести її у придатний для використання стан.

На виконання цього рішення Господарським судом Миколаївської області 10.11.2009 видано відповідні накази, в тому числі, наказ про зобов’язання підприємця ОСОБА_2 повернути територіальній громаді м. Миколаєва самовільно зайняту земельну ділянку та за власний рахунок провести її у придатний для використання стан. Наказ Миколаївською міською радою пред’явлено до виконання, і постановою Відділу ВДВС від 21.12.2009 відкрито виконавче провадження ВП № 16512612. У подальшому постановою державного виконавця від 13.12.2011 зазначене виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 30352828, до складу якого входять двадцять три інших виконавчих провадження про стягнення з підприємця ОСОБА_2 грошових коштів у загальній сумі 648720 грн. 19 коп.

У ході зведеного виконавчого провадження Відділом ДВС здійснено оцінку майна боржника, в тому числі об’єкта незавершеного самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці по вул. Лазурній, поблизу будинку № 52, у м. Миколаєві, складено акт від 05.07.2013 опису та арешту зазначеного майна та передано його на реалізацію за договором від 27.08.2013 № 11/233/13/кт-233, укладеним Відділом ДВС з приватним підприємством “Спеціалізоване підприємство Юстиція”.

На сьогодні, за твердженнями  Відділу ДВС, з якими погоджується прокурор, на земельній ділянці, яку ОСОБА_2 за рішенням суду зобов’язаний повернути громаді м. Миколаєва, розміщується об’єкт незавершеного будівництва, що належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Бузький бульвар” на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.2017 № 512. Цей договір є дійсним.

Таке ж випливає із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та із змісту акта державного виконавця від 18.05.2018, складеного в межах зведеного виконавчого провадження. У цьому акті державного виконавця також зазначено, що виконати рішення суду в частині приведення земельної ділянки у придатний до використання стан за рахунок боржника неможливо, так як вжиття заходів примусового виконання рішення суду порушить права ТОВ “Бузький бульвар”, як власника об’єкта незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці (т. 3, а.с. 165-166).

У подальшому державним виконавцем оскаржуваною постановою від 30.05.2018 закінчено виконавче провадження ВП № 16512612 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”. Постанову мотивовано тим, що рішення суду в даній справі в частині зобов’язання ОСОБА_2 повернути територіальній громаді м. Миколаєва самовільно зайняту земельну ділянку вже виконане фактом реалізації будівельних матеріалів незавершеного будівництва, якими зайнято указану земельну ділянку; виконати рішення в частині приведення земельної ділянки у придатний до використання стан за власний рахунок боржника неможливо, так як, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, незавершене будівництво, яким зайнято земельну ділянку, належить ТОВ “Бузький бульвар”, і вжиття заходів примусового виконання рішення порушить права ТОВ “Бузький бульвар”, як власника цього незаконного незавершеного будівництва.

Суд відхиляє доводи прокурора про незаконність оскаржуваної постанови державного виконавця, виходячи з такого.

Законом України “Про виконавче провадження” (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону).

Примусове виконання рішень покладається на органи, зокрема державної виконавчої служби (державних виконавців) (ч. 1 ст. 5 Закону). Згідно зі ст. 18 Закону виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону (п. 11 ч. 1, ч. 3 ст. 39 Закону). Частиною 3 статті 63 Закону передбачено, зокрема, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження; у такому випадку виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав; у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Суд вважає, що державним виконавцем вжито всіх заходів у виконавчому провадженні ВП № 16512612 щодо виконання рішення суду в даній справі. З цим фактично погоджується і прокурор, визнавши, що зобов’язання ОСОБА_2 щодо приведення у придатний стан та повернення територіальній громаді м. Миколаєва самовільно зайнятої земельної ділянки припинилися, так як новим землекористувачем спірної земельної ділянки є ТОВ “Бузький бульвар”, так як на ній розміщується об’єкт незавершеного будівництва, право приватної власності на який товариством зареєстровано у встановленому законом порядку, – що випливає із змісту рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.05.2018 та постанови суду апеляційної інстанції від 14.09.2018 у цивільній справі № 487/6116/17 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ТОВ “Бузький бульвар” про, зокрема, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що підстав для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця немає, а тому скарга прокурора не може бути задоволеною.

Керуючись ст.ст. 234, 341, 343 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні скарги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 на дії Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Ухвалу може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали підписано 09.11.2018.

Суддя                                                                                                   Ю.М.Коваль.