ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

06 листопада 2018 року

м. Харків

справа № 643/13356/17

провадження № 22-ц/818/363/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкова О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року, ухвалене у складі судді Сугачової О.О., -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи який зазначив, що 12 лютого 2010 між ним та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Самощенко О.І. договір позики, за умовами якого останні отримали 80000 грн, що є еквівалентом 10000 доларів США, та зобов'язались повернути борг у строк до 31 грудня 2014 року. Посилаючись на те, що відповідачі взятих на себе за вказаним договором зобов'язань належним чином не виконали, 08 серпня 2013 року ОСОБА_3 було повернуто лише 19000 грн, що становило 2330 доларів США, ОСОБА_1 просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3С суму основного боргу у розмірі, еквівалентному за курсом НБУ на час ухвалення рішення у справі 7670 дол. США та 3% річних від вказаної суми у розмірі 808,41 дол. США.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 основну суму боргу за договором позики від 12 лютого 2010 року у розмірі 7670 доларів США, що еквівалентно станом на 20 червня 2018 року за офіційним курсом НБУ 202 794 грн., 80 коп., три відсотки річних на основну суму боргу у розмірі 808, 41 доларів США, що еквівалентно 21 374,36 грн., а також судовий збір в сумі 2249, 99 грн. в рівних частинах з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги зазначили, що грошових коштів від позивача не отримували, договір позики підписали під його тиском, оскільки того ж дня щодо них було постановлено вирок у кримінальній справі, порушеній за заявою позивача, крім того, у договорі позики зазначено про те, що в позику передаються 80000грн., у зв'язку з чим висновок суду про стягнення боргу у доларах США є помилковим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для частково задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі взятих на себе за договором позики зобов'язань належним чином не виконали, правовими наслідками чого є стягнення з них в солідарному порядку суми боргу у розмірі 7670 доларів США, що еквівалентно станом на 20.06.2018 року за офіційним курсом НБУ 202797 грн 80 коп. та трьох відсотки річних на основну суму боргу у розмірі 808 доларів США 41 цент, що еквівалентно 21374 грн 36 коп.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанцій не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 12 лютого 2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Самощенко О.І. договір позики, за умовами якого останні отримали 80000 грн, що є еквівалентом 10000 доларів США, та зобов'язались повернути борг у строк до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Стаття 1046 ЦК України визначає договір позики як договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина 1 статті 1047 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як убачається з тексту договору позики від 12 лютого 2010 року «позичальники зайняли у позикодавця грошові кошти у сумі 80000 грн. зі строком виплати боргу 31 грудня 2014 року» (п. 1 договору).

Оскільки за умовами договору відповідачі отримали 80000 грн., той й поверненню підлягає суме борг у національній грошовій одиниці України - гривні у вказаному розмірі.

При цьому зазначення у договорі еквіваленту вказаної суми у доларах США правового значення не має, оскільки умовами договору не передбачено зобов'язання позичальників повернути борг у розмірі, еквівалентному 10000 доларів США.

Разом з тим, п. 2 договору позики встановлено, що у випадку невиконання умов цього договору позичальники сплачують позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Оскільки позивачем не заперечується факт повернення боргу у розмірі 19000 грн, стягненню підлягає заборгованість сума боргу - 61000 грн. та 3% від зазначеної суми за період з 01 січня 2015 року по 06 листопада 2018 року у розмірі 7044 грн., а всього 68044 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір позики укладено під впливом насильства є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними належними доказами.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 лютого 2010 року у розмірі 68044 грн.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1678 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року змінити.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 лютого 2010 року у розмірі 68044 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1678 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова