ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/359/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.,

за участі: секретаря судових засідань Герман О.В.,

представника позивача Майор А.Є.,

представника відповідача Шерегі В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Луцович М.М. в м. Ужгороді, повний текст рішення виготовлено та підписано 19.04.2018, у справі за адміністративним позовом Хустської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Хустська об'єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Закарпатській області звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів», в якому просить прийняти рішення про погашення за рахунок стягнення коштів з рахунків, готівкових коштів відповідача податковий борг в сумі 305232,11 грн. по земельному податку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на день звернення до суду із даним адміністративним позовом за відповідачем рахується податковий борг по узгодженому податковому зобов'язанню, який в добровільному порядку не погашений, а тому позивач звернувся до суду щодо стягнення такої суми заборгованості в судовому порядку.

В ході судового розгляду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача податковий борг по земельному податку з юридичних осіб на користь відповідного бюджету в сумі 150447,85 грн у зв'язку з тим, що за період розгляду даної адміністративної справи відповідачем частково погашено суму заборгованості та несплаченою залишається саме вищезазначена сума в розмірі 150447,85 грн за рахунок коштів, що належать йому на праві власності, в тому числі тих, що знаходяться на розрахункових рахунках боржника.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Іршавський завод продовольчих товарів» податковий борг по земельному податку з юридичних осіб на користь відповідного бюджету в сумі 150447,85 грн за рахунок коштів, що належать такому платнику на праві власності, в тому числі тих, що знаходяться на розрахункових рахунках банків, обслуговуючих такого платника податків.

З таким рішенням не погодилося ТОВ «Іршавський завод продовольчих товарів», подавши апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по земельному податку у розмірі 150447,85 грн відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Товариством повністю сплачено плату за землю за період з 20.02.2014 по 30.08.2016, що підтверджується банківським зведеним меморіальним ордером за спірний період. Таким чином є безпідставними висновки суду про наявність заборгованості зі сплати податку на землю. Вважає, що суд не може встановити наявність заборгованості відповідача на підставі облікових карток платника податків, оскільки такі картки не є належним та допустимим доказом існування заборгованості. Також позивач не надав жодних підтверджуючих доказів, як б свідчили про надіслання або вручення податкової вимоги саме ТОВ «Іршавський завод продовольчих товарів».

Подаючи відзив на апеляційну скаргу, позивач вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Зазначає, що посилання апелянта на повну сплату земельного податку є безпідставним, оскільки відповідно до вимог податкового законодавства податковий борг платника погашається згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У зв'язку з наявним податковим боргом, сплата нібито земельного податку, який нараховувався згідно декларації №9015671648, зарахувалася в рахунок погашення податкового боргу за минулий період. Відповідно чинного на момент виставлення податкових вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом вручено під розписку дві податкові вимоги. З огляду на вказане суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому рішення є законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Іршавський завод продовольчих товарів» 20.02.2014р. подано розрахунок за №9008995760 за яким нараховано 6008,08 грн з терміном сплати 30.12.2014р. та такий же розмір з терміном сплати 30.01.2015р.

Податковим органом 27.05.2013р. прийнято рішення (форми «Ш» №0001511500) за результатами камеральної перевірки платника податків від 16.05.2013р. №388 про нарахування штрафних санкцій на суму 12351,01 грн.

Згідно поданого розрахунку №9015671648 від 15.02.2015р ТОВ «Іршавський завод продовольчих товарів»самостійно нараховано 7504,09 грн з терміном сплати 02.03.2015р, 7504,09 грн з терміном сплати 30.03.2015р, 7504,09 грн з терміном сплати 30.04.2015р, 7504,09 грн з терміном сплати 30.05.2015р, 7504,09 грн з терміном сплати 30.06.2015р. 7504,09 грн з терміном сплати 30.07.2015р, 7504,09 грн з терміном сплати 30.08.2015р 7504,09 грн з терміном сплати 30.09.2015р 7504,09 грн з терміном сплати 30.10.2015р 7504,09 грн з терміном сплати 30.11.2015р 7504,09 грн з терміном сплати 30.12.2015р 7504,09 грн з терміном сплати 30.01.2016р.

Також згідно поданого розрахунку №9018454100 від 17.02.2016р відповідачем самостійно нараховано 10753,37 грн з терміном сплати 01.03.2016р, 10753,37 грн з терміном сплати 30.03.2016р, 10753,37 грн з терміном сплати 30.04.2016р, 10753,37 грн з терміном сплати 30.05.2016р, 10753,37 грн з терміном сплати 30.06.2016р, 10753,37 грн з терміном сплати 30.07.2016р, 10753,37 грн з терміном сплати 30.08.2016р.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не надано доказів щодо сплати узгоджених сум заборгованості з земельного податку.

Проте даний висновок суду ґрунтується на неповно з»ясованих обставинах у справі, а також з помилковим застосуванням положень матеріального права.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 36 Податкового Кодексу України податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обовязок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обовязків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП, відповідача включено до реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, код ЄДРПОУ 00412139, місцезнаходження: 90100, м. Іршава вул. Шевченка, 70, Іршавського району, Закарпатської області.

Відповідно до статті 46 пункту 46.1 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до статті 49 пункту 49.1 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до статті 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 57 пункту 57.1 ПК України, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 56 пункту 56.11 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до статті 286 пункту 286.2 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у пор жому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за остатнім календарним днем податкового (звітного) місяця (стаття 287 пункт 287.3 ПКУ).

Відповідно до розрахунку заборгованості за відповідачем рахується заборгованість по земельному податку в розмірі 82777,73 грн, штрафних санкцій 22457,59 грн та пені 45212,53 грн.

Відповідно до статті 129 пункту 4 ПК України грошовими зобовязаннями визначеними підпунктами 129.1.1 та 129.1.2. пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), на в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобовязання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Контролюючим органом було нараховано пеню в загальній сумі 45212,53 грн. за порушення строків погашення узгодженого грошового зобовязання.

Відповідно до статті 57 пункту 57.3 ПК України, у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України, податкове зобовязання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Згідно статті 59 пункту 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно зі статтею 59 пунктом 59.1 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 1 пункту 1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту Закон України № 2181-ІІІ ), чинного на момент формування першої та другої податкових вимог, податкове зобов'язання платника податків - це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 Закону України № 2181-ІІІ визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.4.1 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до статті 6 пункту 6.2 підпунктів 6.2.1-6.2.3 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до статті 6 пункту 6.2 підпункту 6.2.4 Закону України № 2181-ІІІ, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, процедура примусового стягнення податкового боргу передбачала надсилання податковим органом платникові податків першої податкової вимоги, а у разі непогашення суми податкового боргу, визначеного у першій податковій вимозі, у встановлені строки - другої податкової вимоги.

Стосовно податкової вимоги від 31 березня 2009 року № 1/94 та податкової вимоги від 05 травня 2009 року № 2/121, що були долучені позивачем до позовної заяви, на підтвердження вручення відповідачеві таких з метою погашення податкового боргу, судом встановлено, що з їх змісту не можливо встановити факт вручення саме відповідачеві вказаних податкових вимог, оскільки в графі "податкову вимогу отримав" зазначено лише підпис і дата, позаяк на виконання вимог статті статті 6 пункту 6.2 підпункту 6.2.4 Закону України 2181-ІІІ податкова вимога вважається врученою юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (а.с. 26). Із корінців вказаних вимог суд не можу зробити висновок про те, що вимоги були вручені посадовій особі юридичної особи (відповідачеві) під розписку. Вказані реквізити повинні забезпечити можливість, зокрема у даному випадку, суду пересвідчитись, що дійсно податкова вимога (вимоги у відповідності до Закону України 2181-ІІІ) вручені саме посадовій особі юридичної особи і про що повинен свідчити відповідна розписка (підпис) такої посадової особи із зазначенням посади.

Покликання сторони позивача на письмові пояснення ОСОБА_5, надані голові комісії з реорганізації Хустської ОДПІ ОСОБА_6 про те, що працюючи головним бухгалтером ДП «Іршавський завод продовольчих товарів» в 2009 році отримала податкові вимоги від 31 березня 2009 року № 1/94 та від 05 травня 2009 року № 2/121є недоречним, оскільки зі сторони відповідача подано пояснення останньої про те, що не отримувала наведені податкові вимоги.

Також ОСОБА_5 вказала, що наведені вище пояснення на ім»я ОСОБА_6 нею не писались та податковому органу не надавались.

Таким чином, матеріали подані позивачем не містять доказів дотримання контролюючим органом вказаних вимог Закону України № 2181-ІІІ, вручення податкових вимог саме відповідачу, чим порушено вимоги щодо порядку надіслання (вручення) податкових вимог та відповідно до вимог статті 6 пункту 6.2 підпункту 6.2.4 ЗаконуУкраїни № 2181-ІІІ, податкові вимоги вважаються такими, що не були вручені.

Відтак, податкові вимоги вважаються такими, що не були надіслані (вручені) відповідачеві.

У відповідності до статті 95 пунктів 95.1 та 95.2 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином законодавцем пов'язано можливість стягнення коштів та продаж майна платника податків лише у разі, якщо такому платнику податків надіслано (вручено) податкову вимогу і після цієї події минуло не менше 60 календарних днів.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки контролюючим органом не дотримано обов'язкової процедури щодо надсилання (вручення) податкових вимог, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає переконливим твердження відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів направлення податкової вимоги відповідачу, а ні в порядку, передбаченому Закону України 2181-ІІІ, а ні в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року, а тому, суд дійшов висновку про те, що у позивача не виникло права на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу з відповідача, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин, судом встановлено, що відповідачем погашено суму податку за землю, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

При цьому, судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 317 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається постанова про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» задовольнити.

Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 807/1369/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» 2260 (дві тисячі двісті шістдесят) гривень судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин - з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга

судді О. І. Довга

С. М. Кузьмич

Повне судове рішення складено 13.11.2018.