ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06 листопада 2018 року                                                 Справа №  915/397/18

                                               м. Миколаїв.      

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

за участі секретаря Яйченя К.М.

та представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 дов. від 01.04.2018 та ОСОБА_2 дов. від 01.04.2018;

від відповідача – ОСОБА_3 дов. від 18.12.2017 №  8590;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 915/397/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип”,

вул. Гвардійська, 19, смт. Чорноморське, Лиманський (Комінтернівський район), Одеська область, 67570,

до        державного підприємства “Адміністрація морських портів України,

проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135,

в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту),

вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020,

про  стягнення грошових коштів у сумі 102436 грн. 02 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Краншип” пред’явлено позов до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) (далі – Адміністрація) про стягнення з останньої грошових коштів у сумі 102436 грн. 02 коп. –  основного боргу, що складається з безпідставно стягнутих сум із передоплати портових зборів, з посиланням на неналежне виконання Адміністрацією умов укладеного між ними договору від 10.02.2016 № 30-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України (далі – договір послуги), а саме, умов пп. 3.12 договору щодо повернення переплат за попередніми рахункам Адміністрації з оплати портових зборів: корабельного, канального, адміністративного, санітарного та причального, які мали місце у травні 2017 року по буксирному флоту товариства, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі.

За твердженнями позивача, Адміністрацією, при наданні ТОВ “Краншип” на підставі договору послуг, помилково виставлено по буксирному флоту товариства, а саме буксирам “Топаз Н”, “Торнадо”, “Туман”, “Юпітер”, рахунки з оплати нарахованих у травні 2017 року портових зборів (корабельного, канального, адміністративного, санітарного) за ставками як для суден групи “А”, згідно додатку 1 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 (далі – Порядок № 316), тоді як зазначені буксири відносяться до буксирів морського порту, котрі не виконують комерційних рейсів, а, отже, відносяться до суден групи “Е”, звільнених від сплати корабельного, канального, адміністративного та санітарного портових зборів.

Позивач також вважає, що в Адміністрації не було підстав для нарахування причального збору, тому що буксирний флот позивача під час надання портових послуг іншим суднам не стояв біля причалів порту.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач стверджує, що звертався до відповідача з проханнями повернути переплати з портових зборів, але вони залишені Адміністрацією без реагування.   

Ухвалою суду від 18.07.2018 відкрито провадження в даній справі.

Адміністрація у відзиві від 31.07.2018 позов не визнала, вважаючи, що, зокрема,

1) відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень пп.3.12 договору послуги щодо повернення сум переплати портових зборів, так як оплату наданих буксирному флоту позивача послуг, що оплачуються портовими зборами, Адміністрацією здійснено шляхом зарахування із попередньо оплачених ТОВ “Краншип” послуг у відповідності до виставлених рахунків, згоду на оплату яких надано товариством у відповідних листах;

2) товариство отримало направлені Адміністрацією акти виконаних робіт за договором послуги, в тому числі про надання послуг, які оплачуються портовими зборами,  але їх не повернуло, і не висунуло зауважень чи заперечень щодо нарахування портових зборів;

3) нарахування портових зборів у спірних сумах Адміністрацією здійснено у відповідності до положень укладеного між сторонами договору послуги та законодавства.

Вислухавши представників сторін, які підтримали доводи, викладені відповідно у позовній заяві та відзиві, з урахуванням пояснень до них, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами у справі укладено договір послуги (від 10.02.2018 № 30-П-АМПУ-16), за умовами якого Адміністрація зобов’язалася надавати ТОВ “Краншип” (морському агенту) послуги, зокрема, щодо  врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу; виконувати заявки морського агента, пов’язані з обслуговуванням суден, після попереднього їх узгодження з адміністрацією порту суднозаходу, за затвердженими вільними цінами (тарифами), а ТОВ “Краншип” – не пізніше ніж за 24 години до підходу судна надавати відповідному підрозділу адміністрації порту суднозаходу  заявку на оформлення попереднього рахунку по портовим зборам згідно з додатком № 1 з додаванням копії обмірного свідоцтва або документа, що його замінює, а також інші документи, передбачені зводом звичаїв морського порту; своєчасно надсилати відповідному підрозділу адміністрації порту суднозаходу заявку на надання додаткових послуг, пов’язаних з обслуговуванням суден; вчасно здійснювати від імені судновласника (фрахтувальника) взаєморозрахунки з адміністрацією порту суднозаходу з портових зборів та інших платежів у строки, обумовлені розділом 3 договору; своєчасно здійснювати усі розрахунки з адміністрацією порту суднозаходу за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим договором (п.п. 1, 2.1.4, 2.3.2, 2.3.4, 2.3.22 договору послуги).

Адміністрація зобов’язана надавати морському агенту рахунки (в тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від морського агента заявки на надання послуг з додаванням інформації про основні розміри судна,  а також інші документи, які підтверджують надані послуги (пп. 2.1.5 договору послуги).

Ставки портових зборів визначаються відповідно до Порядку № 316; оплата портових зборів, що надійшли від судновласника (фрахтувальника), здійснюється морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації порту суднозаходу у доларах США по суднам під іноземним прапором і в національній валюті по суднам під Державним Прапором України на підставі рахунків, виставлених адміністрацією порту суднозаходу (пп. 3.1 договору послуги).

Якщо фактичні витрати після виставлення остаточного рахунку по суднозаходу менші ніж перераховані по передплатному рахунку, адміністрація порту суднозаходу за проханням морського агента повертає залишок переплат згідно з актом звіряння наданих послуг для подальшого повернення судновласнику/фрахтувальнику (пп. 3.12 договору послуги).

Всі права та обов’язки Адміністрації (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо), передбачені цим договором, виконуються відповідною філією Адміністрації (відповідною адміністрацією порту суднозаходу) (п. 9.10 договору послуги).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна з сторін  письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору у встановлений термін (п. 7.1 договору послуги).

За твердженнями позивача, буксирним флотом ТОВ “Краншип”, яким товариство володіє на підставі укладеного з третьою особою договору тайм-чартеру від 18.06.2015 № FLЕET_DC-CR_1806-15, та відносно якого, у відповідності до ч. 1 ст. 20 КТМ України, є судновласником, а саме буксирами “Топаз Н”, “Торнадо”, “Туман” та “Юпітер”, у травні 2017 року надавалися послуги (операції) зі швартування, відшвартування, переставлення інших суден біля причалів Миколаївського морського порту (в тому числі біля перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон” та Дніпро-Бузькому морському порту ТОВ “МГЗ”), а також супроводження суден у Миколаївському морському порту та на підходах до нього. Такі послуги буксирним флотом надавалися за укладеними ТОВ “Краншип” договорами портового буксирування з контрагентами: оператором портового терміналу ТОВ “Нібулон”, судновласниками (агентами судновласників) ТОВ “Омега ОСОБА_4”, ТОВ “Нортоп Лоджістікс”, ТОВ “Старк Шиппінг”, ТОВ “ОСОБА_4 Логістика”, ТОВ “Сервис ОСОБА_4”, ПП “МА-Ніка”, ТОВ “Миколаївська морська агенція “Інтерброкер”.

На підставі укладеного з ТОВ “Краншип” договором послуги Адміністрацією в квітні-травні 2017 року отримано на підставі виставлених ним попередніх рахунках авансові платежі по оплаті портових зборів від ТОВ “Краншип” у зв’язку з виконанням його буксирним флотом операцій відносно інших не належних товариству суден у Миколаївському морському порту та на підходах до нього, враховуючи переплату минулого періоду, яка станом на 01.05.2017 становила суму 57798 грн. 14 коп., в загальній сумі 240000 грн.

У цей же період Адміністрацією виставлено остаточні рахунки з оплати портових зборів на загальну суму  102436 грн. 02 коп., і  ТОВ “Краншип” надано згоду Адміністрації на зарахування нею остаточних сум з оплати портових зборів із суми здійснених авансових платежів.

Таке підтверджується поданими сторонами у справі доказами: довідками приходу та відходу суден, довідками порту, в яких зазначені види робіт, що виконувалися буксирами позивача під час відповідних суднозаходів (швартування, відшвартуванння тощо) або контрагент/судно контрагента щодо якого виконувалися такі роботи, а також місце відправлення та пункт призначення буксирів; попередніми рахунками та рахунками за портові збори; актами наданих послуг (виконаних робіт); приймально-здавальними актами між позивачем та його контрагентами, в яких визначені види робіт, що виконувалися буксирами позивача під час відповідного суднозаходу та судно контрагента, щодо якого виконувалися такі роботи; платіжними дорученнями про оплату позивачем виставлених Адміністрацією рахунків (т.т. 2-4, т. 5, а.с. 1-143).

Позивач стверджує, що портові збори у загальній сумі 102436 грн. 02 коп. відносно його буксирів нараховані безпідставно, тому що 1) Адміністрацією помилково віднесено його буксирний флот до суден групи “А”, тоді як цей флот відноситься до суден групи “Е”, так як виконував операції щодо інших не належних товариству суден у Миколаївському морському порту та на підходах до нього, тобто виконував операції суден порту, а останні звільнені від нарахувань портових зборів: корабельного, канального, адміністративного, санітарного; 2) його буксирний флот при виконанні операцій у Миколаївському морському порту не швартувався ні до причалів порту, ні до суден, пришвартованих до причалу порту

Вважаючи, що оплату портових зборів у травні 2017 в загальній сумі 102436 грн. 02 коп. проведено помилково, і що ця сума коштів є переплатою портових зборів, товариство звернулося до відповідача з листом від 28.12.2017 № 28/12/17, в якому виклало вимогу про повернення переплати портових зборів у сумі 102436 грн. 02 коп. у десятиденний строк з моменту отримання листа, посилаючись як на підставу таких вимог на  пп.  3.12 договору послуги та ч. 2 ст. 530 ЦК України (т.1, ас. 36). Адміністрацією цей лист отримано 03.01.2018, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, ас. 39), проте вимогу ТОВ “Краншип” залишено без виконання.

За твердженнями Адміністрації, позивачем нараховані портові збори, а саме: корабельний, канальний, адміністративний та санітарний сплачено обґрунтовано, виходячи з такого. Буксирний флот ТОВ “Краншип” надавав у Миколаївському морському порту та на підходах до нього послуги іншим суднам як портовий флот, який, згідно нормативно-правових актів звільнено від сплати портових зборів, але не підлягав звільненню від сплати портових зборів, так як надавав послуги іншим суднам, виконуючі комерційні рейси, а в таких випадках портовий флот, згідно нормативно-правових актів, не звільняється від портових зборів. Обґрунтовано нараховано та сплачено й причальний збір тому, що при надані послуг у Миколаївському морському порту буксири ТОВ “Краншип” пришвартовувалися до суден, яким надавалися послуги, що були пришвартованими до причалів.

На думку відповідача, нарахування Адміністрацією портових зборів у спірній сумі та оплата їх позивачем є підтвердженням належного виконання сторонами зобов’язань за укладеним між ними договором послуги, а тому підстав для задоволення вимог позивача немає.

Суд відхиляє такі доводи Адміністрації.

Цивільним законодавством визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.ст. 901, 903 ЦК України).

Під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов’язане дотримуватися чинних законів і правил України, в тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов’язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища (ст.  85 Кодексу торговельного мореплавства (КТМ) України).

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України “Про морські порти”, тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються в морському порту суб’єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.          

У  морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту (ст. 22 Закону України “Про морські порти України”).

Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 1.3 Порядку № 316).

До суден групи “А” відносяться вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди (додаток № 1 до Порядку № 316 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п. 2.1 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348 (далі – Правила № 348), вантажними операціями є операції з навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу.

Вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів (п. 3.1 Правил № 348).

Портовий оператор (стивідорна компанія) – суб’єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського термінала, проводить вантажні операції, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов’язані з цим види господарської діяльності; перелік портових операторів вноситься до Реєстру морських портів України (п. 2.1 Правил № 348, п. 11 ч. 1 ст. 1, п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про морські порти України” (далі – Закон)). Портовий оператор або оператор термінала надають послуги з вантажних операцій з вантажами, що перевозяться водним, залізничним, автомобільним і трубопровідним видами транспорту, а також з інших пов’язаних з цим робіт за замовленням замовника на підставі договорів відповідно до вимог чинного законодавства (пп. 3.2 Правил № 348).

Із матеріалів справи та пояснень представників сторін випливає, що у спірний період буксирним флотом ТОВ “Краншип” на підставі укладених з контрагентами позивача договорів портового буксирування здійснювалися операції з швартування, відшвартування, переставлення (перешвартування) суден біля причалів Миколаївського морського порту, в тому числі біля перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон” та Дніпро-Бузькому морському порту ТОВ “МГЗ”, а також супроводження суден в Миколаївському морському порту та на підходах до нього. Викладене, крім того, підтверджується згаданими вище документами: довідками приходу та відходу суден, виданими відповідачем; приймально-здавальними актами, в яких зазначені, зокрема, види робіт, виконаних буксирами позивача, місце їх відправлення та пункт призначення; договорами на стоянку буксирів, укладеними позивачем з ТОВ “СП Нібулон” та ТОВ “МГЗ”, на підставі яких буксири позивача базувалися біля причалів указаних контрагентів.

За договором портового буксирування буксировласник за винагороду здійснює ввід у порт або вивід з порту суден та інших плавучих об’єктів, виконання маневрів судна, що буксирується, швартовних та інших операцій в акваторії морського порту (ст. 229 КТМ України).

Пунктами 15.1, 15.2 Правил № 348 передбачено, що послуги щодо обслуговування суден у портах можуть включати у себе і дії щодо обслуговування суден на підходах до портів.

Отже, послуги портового буксирування надаються суднам в межах акваторії морського порту, а також на підходах до нього.

Згідно ст.ст. 232, 233 КТМ України, за договором міжпортового буксирування власник одного судна (буксира) зобов’язується за винагороду буксирувати інше судно або інший плавучий об’єкт з одного порту (пункту) до іншого порту (пункту); договір міжпортового буксирування укладається в письмовій формі та повинен містити умови про порти (пункти) відправлення і призначення, про час буксирування, про права і обов’язки сторін, про відповідальність за порушення договору, про ті особливості об’єктів, що буксируються і можуть впливати на безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають за необхідне обумовити окремо.

Позивач стверджує, що його буксирним флотом у спірний період не виконувалися буксирні рейси між портами та не укладалися з контрагентами договори міжпортового буксирування, і таке не спростовано відповідачем.

Отже, суд визнає доведеним, що буксирами позивача у спірний період надавалися контрагентам товариства послуги з портового буксирування; Адміністрацією не подано суду доказів здійснення буксирним флотом ТОВ “Краншип” заходжень у порт для здійснення інших операцій, зокрема, вантажних, що давало б підстави для віднесення буксирів позивача до групи “А”, а також виконання комерційних буксирних рейсів між портами.

Щодо тверджень позивача про належність його буксирного флоту до суден групи “Е”.

До групи “Е” відносяться судна, зокрема судна портового флоту, які належать суб’єктам господарювання всіх форм власності, що здійснюють діяльність у межах морського порту, а також орендовані ними, що заходять без виконання вантажних операцій; судна групи “Е” звільняються від сплати: корабельного, канального, адміністративного та санітарного портових зборів (п.п. 2.3, 3.7, 7.5, 8.3 Порядку № 316 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суднами портового флоту є, зокрема, портові буксири, які здійснюють діяльність із забезпечення транспортних суден (п.4 Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 07.08.2013 № 567 (далі – Положення № 567).

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про морські порти України” об’єкти портової інфраструктури – рухомі та нерухомі об’єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під’їзні шляхи, лінії зв’язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту.

Викладене, та що буксирний флот ТОВ “Краншип” здійснював у спірний період саме діяльність із забезпечення транспортних суден, суд визнає обставинами, які дають підстави віднести флот позивача до об’єктів портової інфраструктури – суден портового та службово-допоміжного флоту, а отже, і віднесення їх до суден групи “Е”.

Таке, крім того, випливає із змісту листа-роз’яснення Міністерства інфраструктури України від 11.08.2017 № 7865/27/10-17 (т.1, а.с. 81-83), згідно якого до групи “Е” відносяться усі судна портового флоту, незалежно від форми власності, які виконують роботи в акваторії порту та перелічені в таблиці-додатку до листа, зокрема, буксири, що не належать або не орендуються Адміністрацією, та надають різноманітні послуги в межах акваторії порту.

Як зазначалося вище, за укладеним між сторонами договором послуги Адміністрація зобов’язана надавати позивачу рахунки з оплати портових зборів (пп.2.1.5. договору послуги), ставки яких визначаються у відповідності до Порядку № 316 (пп.3.1 договору послуги). Тобто, Адміністрація взяла на себе обов’язок дотримуватися законодавства щодо сплати портових зборів.

Ураховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача і визнає доведеним неправомірність нарахування Адміністрацією буксирному флоту ТОВ “Краншип” портових зборів: корабельного, канального, адміністративного та санітарного, так як ці буксири позивача відносяться до суден групи “Е” та звільнені від сплати таких портових зборів.

Суд також визнає безпідставним нарахування Адміністрацією буксирам ТОВ “Краншип” причального збору, виходячи з наступного.

Згідно з п.5.1 Порядку № 316, причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу.

Законодавством визначено, що причал – гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт (ст. 1 Закону України “Про морські порти в Україні”).

Отже, причальний збір може справлятися лише із суден, які знаходяться на стоянці біля причалу – тобто швартуються до вищевказаної гідротехнічної споруди.

За не спростованими Адміністрацією твердженнями позивача, які також узгоджуються із наведеними вище доказами, зокрема, приймально-здавальними актами між ТОВ “Краншип” та його контрагентами, буксири товариства у спірний період, виконуючи операції з іншими суднами в Миколаївському морському порту, не швартувалися та не стояли ні біля причалів порту, ні біля пришвартованих до причалів порту суден, з якими судна виконували операції в порту,  а тому на них не міг бути нарахований причальний збір.

Оцінюючи викладене, суд визнає доведеним, що Адміністрацією безпідставно виставлено спірні рахунки (попередні та остаточні) на оплату портових зборів ТОВ “Краншип”, а сплачені останнім на підставі таких рахунків грошові кошти в загальній сумі 102436 грн. 02 коп. є сумою переплати портових зборів.

Сторонами у згаданому вище пп. 3.12 договору послуги передбачили повернення Адміністрацією порту суднозаходу на прохання ТОВ “Краншип” залишку переплат портових зборів. Ці умови договору суд визнає як обов’язок Адміністрації повернути переплату портових зборів на вимогу ТОВ “Краншип”.

У відповідності до цивільного законодавства, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги (ст.ст. 526, 530 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема,  відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).  

Так як Адміністрацією не повернено у строк, визначений позивачем у листі-вимозі від 28.12.2017 № 28/12/17, спірну суму переплат портових зборів, суд визнає таке порушенням укладеного між сторонами у справі договору послуги, зокрема його умов пп 3.2, а тому вимоги ТОВ “Краншип” про стягнення з відповідача залишку переплат за договором у сумі 102436 грн. 02 коп. підлягають задоволенню.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову на відповідача (ст. 129 ГПК України).

ТОВ “Краншип” оплачено платіжним дорученням від 22.01.2018 № 867 судовий збір у сумі 1762 грн., що відповідає розміру судового збору, визначеного Законом України “Про судовий збір”, яким оплачуються вимоги майнового характеру, а тому судові витрати позивача в указаній сумі належить відшкодувати за рахунок відповідача.

У судовому засіданні 06.11.2018, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.   

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238  ГПК  України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Адміністрація морських портів України, проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту), вул. Заводська, 23,  м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 38728444, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип”, вул. Гвардійська, 19, смт. Чорноморське, Лиманський (Комінтернівський район), Одеська область, 67570, ідентифікаційний код 32428972, грошові кошти в загальній сумі 102436 (сто дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 02 коп. – основний борг, а також грошові кошти в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2018.

Суддя                                                                                                    Ю.М. Коваль.