ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року Справа №902/637/14

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Гурівецьке» на ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018 р. У справі №902/637/14 (суддя Тісецький С.С.)

за заявою приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань»

до приватного підприємства «Гурівецьке»

про банкрутство

за участю представників:

ПАТ АБ «Укргазбанк» - Тюрин М.М. за довіреністю №60 від 01.02.2018 р. (в режимі відео конференції)

ТзОВ «Вольта Секк'юриті» - Коломієць М.О. за довіреністю №0318 від 03.09.2018 р.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.08.2018р. поновлено провадження у справі №902/637/14. Відмовлено в задоволенні клопотання приватного підприємства "Гурівецьке" (вх.№02.1-50/82/18 від 21.08.2018р.) про зустрічне забезпечення позову щодо застосування заходів забезпечення позову згідно із ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.08.2018р. у справі №902/637/14 повністю. Зупинено провадження у справі №902/637/14 до повернення справи №902/637/14 до господарського суду Вінницької області.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, боржник - приватне підприємство "Гурівецьке" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задоволити повністю клопотання ПП "Гурівецьке" про зустрічне забезпечення позову щодо застосування заходів забезпечення позову згідно із ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.08.2018р. у справі №902/637/14 шляхом зобов'язання позивача - арбітражного керуючого Оверчука Дениса Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1776 від 06.12.2016р., адреса місця здійснення діяльності: м. Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, буд.82; корпус 3, офіс 7.6а) внести на депозитний рахунок господарського суду Вінницької області грошові кошти в розмірі 3 483 726 гри. 30 коп.

Ухвалою від 23.10.2018р. прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства "Гурівецьке" (вх.№2207/18 від 18.09.2018р.) на ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018р. у справі №902/637/14 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П. Розгляд апеляційної скарги призначено на "08" листопада 2018р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Від директора ПП "Гурівецьке" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Вінницької області, або з апеляційним судом Вінницької області, або Вінницьким міським судом, або Вінницьким окружним адміністративним судом, або Вінницьким апеляційним адміністративним судом.

Ухвалою Північно-західного апеляційного від 06.11.2018р. господарського суду задоволено клопотання директора ПП «Гурівецьке» про участь в режимі відео конференції з господарським судом Вінницької області.

В апеляційній скарзі представник приватного підприємства «Гурівецьке» зокрема зазначає, що мотивація клопотання ПП «Гурівецьке» про застосування зустрічною забезпечення з огляду на ймовірне нанесення збитків - повністю відповідає вимогам закону.

Той факт, що заявником, окрім того, було оскаржено ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.08.2018р. у даній справі №902/637/14 у апеляційному порядку, не є підставою для відмови у застосуванні зустрічного забезпечення.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що вжиті ухвалою суду від 08.08.2018р. заходи забезпечення шляхом «збору, зберігання урожаю за погодженням з арбітражним керуючим» не спричинять збитки для боржника, так як контроль за стягненнями коштів за вимогами кредиторів здійснює арбітражний керуючий згідно абз.3 ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Однак, у даному випадку, не йде мова про стягнення коштів за вимогами кредиторів та не йде мова про контроль за стягненнями коштів з боку арбітражного керуючого.

Йдеться про вчинення дій зі збирання та зберігання урожаю.

При цьому, у заяві про застосування зустрічного забезпечення ПП «Гурівецьке» зазначило, що є труднощі у одержанні від арбітражного керуючого відповідей, в тому числі і ймовірного погодження на вчинення дій, а також до заяви надано відповідні докази, які свідчать про неодноразові звернення боржника до арбітражного керуючого, які були безрезультатними.

Боржник не заперечує право арбітражного керуючого здійснювати контроль згідно ч.5 ст.19 Закону про банкрутство, а наголошує на тому, що, з огляду на фактичні обставини, цілком ймовірно неотримання взагалі або несвоєчасне отримання від арбітражного керуючого відповідного погодження на збір урожаю, що може призвести до його втрати.

Таким чином, судом першої інстанції, всупереч вимогам ст. 86 ПІК України, неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до невідповідності висновків фактичним обставинам.

Як зазначалось у клопотанні ПП «Гурівецьке» про зустрічне забезпечення, за весь час виконання своїх повноважень, починаючи з 07.09.2017р. арбітражний керуючий Оверчук Д.О. прибув до підприємства двічі (восени 2017р. для проведення інвентаризації та у липні 2018р.) ПП «Гурівецьке» неодноразово зверталось до арбітражного керуючого Оверчука Д.О. з різних питань, проте безрезультатно. Тому, забезпечення позову шляхом «збору, обробці та зберіганню відповідного урожаю за погодженням із арбітражним керуючим» фактично заблокує збір урожаю (так як звернення до арбітражного керуючого не призводять до результатів), що може призвести до неможливості збору урожаю або навіть до повної його втрати.

Суд першої інстанції, з огляду на те, що заявником надано реєстр укладених договорів оренди (всього 323 договори), але надано самі договори оренди лише частково (5 договорів оренди), дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного забезпечення.

Проте, заявником надано підписаний та скріплений печаткою Реєстр договорів оренди земельних ділянок (323 договори) та, для прикладу, надано 5 договорів оренди земельних ділянок. Також заявником надано розрахунок орендної плати, яку необхідно виплатити орендодавцям, надано накладні про передачу зерна орендодавцям. Тобто, надання в додатках до клопотання про зустрічне забезпечення 5-ти договорів оренди земельних ділянок не свідчить про відсутність інших 318 договорів. Більше того, так як у даному випадку. Клопотання про зустрічне забезпечення заявлено в межах справи про банкрутство №902/637/14, у якій міститься відомості про оренду боржником земельних ділянок, в тому числі ті, які надані арбітражним керуючим, тому, за переконанням заявника, було недоцільно завантажувати матеріали справи повторними доказами.

Поряд з цим, зазначені договори оренди земельних ділянок заявником надано як один з доказів на обґрунтування розміру (суми) зустрічного забезпечення, а не підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Тому, навіть у випадку, якщо суд дійшов висновку про недостатність договорів оренди на підтвердження суми у розмірі 3 483 726 три. 30 коп., то, такі обставини мали б слугувати підставою для задоволення зустрічного забезпечення частково, але не являлись підставою для відмови у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення.

З огляду на викладене скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018 року у справі № 902/637/14 повністю та ухвалити нове рішення, яким задоволити клопотання ПП «Гурівецьке» про зустрічне забезпечення позову.

06.11.2018р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Оверчука Д.О. в якій останній, щодо доводів апеляційної скарги заперечує. Так, звертає увагу суду на те, що заявлений боржником розмір можливих збитків на суму 3 483726, 30 грн., який розрахований боржником виходячи із зобов'язань боржника по сплаті орендної плати за діючими договорами оренди земельних ділянок, не є збитками в розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України, оскільки майбутня виплата боржником орендної плати є договірним зобов'язанням боржника, а не витратами, спрямованими на відновлення свого порушеного права.

Тому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПП «Гурівецьке».

07.11.2011р. від представника "Державної продовольчо-зернової корпорації України" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі. 08.11.2018р. у судове засідання представник ПП «Гурівецьке» не з'явився. Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» в режимі відеоконференції у судове засідання з'явився, щодо апеляційної скарги поклався на розсуд суду. Також у судове засідання з'явився представник ТзОВ «Вольта Секк'юріті», щодо апеляційної скарги заперечив. Інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ПП «Гурівецьке» в даному судовому засіданні, оскільки явка повноважних представників у судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.08.2018р. задоволено заяву арбітражного керуючого (розпорядника майна) Оверчука Д.О. б/н від 03.08.2018р. (вх.№02.1-50/73/18 від 06.08.2018р.) про забезпечення позову у справі №902/637/14 повністю.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на посівні площі зернових та технічних культур, а саме: озимої пшениці, у кількості 259 га., кукурудзи на зерно у кількості 456 га., соняшнику у кількості 274 га., а також на зібраний від вказаних посівів урожай із дотриманням усіх технологічних циклів по збору, обробці та зберіганню відповідного урожаю за погодженням із арбітражним керуючим (розпорядником майна) Оверчуком Д.О., що належить на праві власності ПП «Гурівецьке» та знаходиться на вказаних земельних ділянках.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач займається сільськогосподарським виробництвом (докази про що містяться у матеріалах справи № 902/637/14), вирощує сільськогосподарські культури. З метою здійснення своєї діяльності відповідач орендує земельні ділянки та загалом укладено 315 договорів із громадянами-власниками земельних ділянок, що підтверджується реєстром договорів оренди земельних ділянок (копія реєстру додасться та додаються копії декількох договорів оренди земельних ділянок). Окрім того, укладено ще 8 договорів оренди, по яких вчиняються дії щодо їх реєстрації. Відповідно до умов кожного із договорів оренди земельних ділянок, відповідач має зобов'язання виплатити кожному із орендодавців орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі. Виходячи із умов договорів оренди, орієнтовно розмір орендної плати складає 97830x12% =11 739,60. Загальна сума орендної плати за використання 323 (315 + 8 = 323) земельних ділянок складає 3 483 726 грн. 30 коп., що підтверджується розрахунком орендної плати за 2018 р. (копія додається). Приватним підприємством «Гурівецьке», на сьогодні, за зверненням громадян-власників земельних ділянок, їм передано зернових культур у кількості 65 тонн, що підтверджується відповідними накладними (копії додаються).

З огляду на те, що в результаті забезпечення позову проведення розрахунків із орендодавцями стане неможливим, що потягне за собою збитки, які складатимуть, щонайменше, загальну суму орендної плати, що підлягає виплаті, а саме 3 483 726 грн. 30 коп.

Також, так як урожай 2018р., зібраний на орендованих земельних ділянках, є основним джерелом доходу ПП "Гурівецьке", то забезпечення позову шляхом заборони відчуження та розпорядження ним, призведе до неможливості сплати податків та зборів, в тому числі, при нарахуванні та виплаті орендної плати громадянам - власникам земельних ділянок підлягає сплаті податок на доходи фізичних осіб у сумі - 514238,00 грн., військовий збір - 51476,00 грн., що підтверджується орієнтовним розрахунком нарахування і сплати обов'язкових платежів та податків по підприємству (копія додається).

Наведені обставини, також унеможливлять виконання інших поточних зобов'язань, термін сплати яких є таким, що настав або ж є таким, що настане у найближчий час, до яких належить: виплата заробітної плати працівникам підприємства, сплата єдиного соціального внеску, земельного податку, оплата реактивної енергії (копії акту від 16.08.2018 р. та рахунку-фактури від 16.08.2018 р. додаються), проведення своєчасної оплати за договорами (копії договору поставки № 540 від 01.04.2018 р. про придбання запасних частин до техніки; договору на виконання робіт № ВР18/162 від 09.08.2018 р. про виконання ремонту; договору поставки № ВТП-902/2 від 27.01.2018 р. про придбання автомобільних деталей, приладдя, техніки; договору надання послуг на виконання сільськогосподарських робіт від 02.08.2018 р.; договору підряду № 11 від 12.05.2018 р. про обмолот сільськогосподарських культур додаються), що безпосередньо пов'язано з поточною господарською діяльністю підприємства.

На думку заявника забезпечення позову шляхом "збору, обробці та зберіганню відповідного урожаю за погодженням із арбітражним керуючим" фактично заблокує збір урожаю (так як арбітражний керуючий, в основному, не реагує на звернення), що може призвести не лише до неможливості збору урожаю, а й (у найгіршому випадку) - до повної його втрати. Такі заходи забезпечення можуть потягнути за собою неможливість виконання ПП "Гурівецьке" своїх зобов'язань перед кредиторами як поточними, так і конкурсними.

Таким чином, збитки, що можуть бути нанесені ПП "Гурівецьке" внаслідок звернення арбітражного керуючого із заявою про забезпечення позову складають, щонайменше, 3 483 726 грн. 30 коп.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу ч.1, ч.2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зважає на те, що вжиття заходів зустрічного забезпечення можливе у випадку доведення настання можливості збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Як встановлено місцевим господарським судом, подане клопотання про зустрічне забезпечення позову мотивоване тим, що застосування заходів забезпечення позову, зумовить виплату орендної плати орендодавцям неможливою та потягне неможливість виконання ПП "Гурівецьке" своїх зобов'язань перед орендодавцями, що потягне за собою збитки, які складатимуть, щонайменше, загальну суму орендної плати, що підлягає виплаті, а саме 3483726 грн. 30 коп. Крім того, забезпечення позову, призведе до неможливості сплати податків та зборів, виконання інших поточних зобов'язань. Також, забезпечення позову може призвести не лише до неможливості збору урожаю, а й до повної його втрати, що спричинить неможливість виконання ПП "Гурівецьке" своїх зобов'язань перед кредиторами як поточними, так і конкурсними.

Згідно ч.2 ст.141 ГПК України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.

Частина 3 статті 141 ГПК України передбачає, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

Крім того, як вказувалося вище, ухвалою суду від 30.05.2018 року у справі №902/637/14 було припинено повноваження керівника приватного підприємства "Гурівецьке" ОСОБА_4 та виконання обов'язків керівника ПП "Гурівецьке" покладено на розпорядника майна Оверчука Дениса Олександровича.

При цьому, ухвалою суду від 08.08.2018 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на посівні площі зернових та технічних культур, а також на зібраний від вказаних посівів урожай із дотриманням усіх технологічних циклів по збору, обробці та зберіганню відповідного урожаю за погодженням із арбітражним керуючим (розпорядником майна) Оверчуком Д.О., що належить на праві власності ПП "Гурівецьке" та знаходиться на земельних ділянках, вказаних у даній ухвалі та заборонено відчужувати, розпоряджатися (використовувати) або змінювати вказане майно.

Згідно абз.3 ч.5 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Відповідно до ч.8 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо: відчуження, або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб; одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що боржник вправі за погодженням із розпорядником майна збирати та зберігати зібраний урожай, а також у разі погодження розпорядником майна вчиняти правочини на відчуження відповідного майна.

А тому, твердження заявника, що застосовані заходи забезпечення позову унеможливлять здійснення поточних платежів, збору урожаю, спричинять майнові збитки, спростовується вищевказаними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ухвалою суду від 08.08.2018р. у справі №902/637/14.

Також, суд звертає увагу на твердження заявника щодо укладення відповідачем договорів оренди із громадянами-власниками земельних ділянок в загальній кількості 323. При цьому, заявник стверджує, що за умовами кожного із договорів оренди земельних ділянок, відповідач має зобов'язання виплатити кожному із орендодавців орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі, а саме 11739,60 грн. (97830x12%). Таким чином, загальна сума орендної плати за використання 323 земельних ділянок складає 3 483 726 грн. 30 коп., яка заявлена в якості розміру зустрічного забезпечення.

В підтвердження наведених обставин, заявником надано суду наступні докази: розрахунок орендної плати за 2018 рік; договір оренди від 27.03.2012р., укладений між ОСОБА_5 та ПП "Гурівецьке" із актом прийому-передачі орендованої земельної ділянки та додатковою угодою від 25.07.2018р.; договір оренди від 06.10.2011р., укладений між ОСОБА_6 та ПП "Гурівецьке" із актом прийому-передачі орендованої земельної ділянки та додатковою угодою від 24.07.2018р.; договір оренди від 27.03.2012р., укладений між ОСОБА_7 та ПП "Гурівецьке" із актом прийому-передачі орендованої земельної ділянки та додатковою угодою від 25.07.2018р.; договір оренди від 27.03.2012р., укладений між ОСОБА_8 та ПП "Гурівецьке" із актом прийому-передачі орендованої земельної ділянки та додатковою угодою від 25.07.2018р. договір оренди від 27.03.2012р., укладений між ОСОБА_9 та ПП "Гурівецьке" із актом прийому-передачі орендованої земельної ділянки та додатковою угодою від 24.07.2018р.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що заявником не надано суду в підтвердження укладення решти 318 договорів оренди, умовами яких визначена орендна плата в розмірі 11739,60 грн. та на підставі яких здійснено розрахунок орендної плати за 2018 рік в загальному розмірі 3483726 грн. 30 коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»).

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018р. у справі №902/637/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Гурівецьке» - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 272, 273, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Гурівецьке» на ухвалу господарського суду Вінницької області від 27.08.2018р. у справі №902/637/14 - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складений "13" листопада 2018 р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.