П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1383/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

07 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача: Кудрик Я.О.,

третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУПФ України у Вінницькій області) звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області), третя особа, без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню за №56061075 від 07 травня 2018 року в сумі 5100 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 11 червня 2018 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Третя особа про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення штрафу у є обґрунтованою, вагомих підстав для її скасування суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі №136/1949/17, окрім іншого, зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області провести з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3

27 березня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56061075 щодо виконання виконавчого листа №136/1949/17 від 26.03.2018 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області провести з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 Також, ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 05 квітня 2018 року ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило відповідача про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду уже виконано, оскільки ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії з урахуванням довідки №12627. Згідно розрахунку на доплату пенсії за період з січня 2016 року по березень 2018 року головним управлінням донараховано кошти в сумі 50418,72 грн. Однак, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань та змінами в діючому законодавстві зазначені кошти не були виплачені. Також повідомлено, що донарахована сума за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року підлягає виплаті у порядку, визначеному абз. 2 п. 3 Постанови №103, після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України.

07 травня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову, якою у відповідності до ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", на позивача накладено штраф в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Не погодившись з такою постановою позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 19 Закону №1404 сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

При цьому, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Частиною 2 ст. 63 Закону №1404 визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Також, відповідно до ст. 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Так, у судовому засіданні представник позивача зазначила про те, що на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови рішення суду управлінням виконано в повному обсязі.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 07 травня 2018 року, рішення Вінницького окружного адміністративного суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії виконано позивачем частково, зокрема здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_3 та здійснено йому доплату пенсії за період з січня 2018 року по березень 2018 року. При цьому, не виконаною залишилась частина судового рішення щодо виплати донарахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Щодо посилання апелянта на те, що виплата донарахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року буде здійснюватись ОСОБА_3 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, тобто починаючи з 2019 року та до повної виплати, то колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 7 КАС України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів звертає увагу, що постанова № 103 прийнята після ухвалення Вінницьким окружним адміністративним судом рішення у справі №136/1949/17, тому не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах щодо виплати донарахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право на перерахунок пенсії ОСОБА_3 виникло на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей".

При цьому, постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 жодним чином не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний суд в ухвалі від 02 травня 2018 року у справі № 818/1076/18.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не відповідають змісту чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, оскільки згідно з нормами статті 124 Конституції України рішення суду обов'язкове для виконання на всій території України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу державний виконавець діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 листопада 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П. Совгира Д. І.