УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/44/18 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.

Категорія 40 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 279/44/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення протиправних дій посадовими особами відповідача, та стягнення витрат за отриману юридичну допомогу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 6 червня 2018 року, постановлене під головуванням судді Невмержицької О. А.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначила, шо рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 серпня 2017 року визнано незаконним її звільнення з посади інженера I категорії з безпеки руху поїздів та автотранспорту Коростенської дільниці регіональної філії «Південно-Західна залізниця» у зв'язку із скороченням штату працівників. Поновлено її на посаді інженера I категорії з безпеки руху поїздів та автотранспорту Коростенської дільниці регіональної філії «Південно-Західна залізниця». Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27632 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка виразилася у порушенні трудових прав, душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків, докладанні зусиль для організації свого життя через відсутність законного заробітку.

Окрім того, була вимушена проходити медичне лікування у період з 23 по 29 травня 2017 року у Коростенській центральній міській лікарні, де їй було встановлено медичний діагноз - гіпертонічна хвороба 2-го ступеня з гіпертонічним кризом.

Вказала, що фактично негайне виконання рішення суду у частині поновлення її на роботі було виконано майже через місяць. З наказом № 828/ОС від 31 серпня 2017 року про поновлення на роботі її було ознайомлено лише 8 вересня 2017 року.

11 вересня 2017 року вона прибула на робоче місце, проте її не допускали до роботи, пояснюючи це тим, що її посада скорочена.

Таким чином, відчула приниження перед трудовим колективом, оскільки не була допущена до робочого місця, не змогла виконувати свої трудові обов'язки, змушена була провести декілька днів в коридорі дирекції. Після таких протиправних дій відповідача їй стало погано і вона звернулась за медичною допомогою, тому в період з 12 по 21 вересня 2017 року проходила стаціонарне лікування в Коростенській центральній міській лікарні, де їй встановлено діагноз - гіпертонічна хвороба 2-го ступеня з гіпертонічним кризом, депресивний стан, вестибулопатичні розлади. При цьому, 9 листопада 2017 року, допустивши ті ж самі порушення в процедурі звільнення, що й першого разу, її знову було звільнено з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

З урахуванням вищевикладеного, просила стягнути на свою користь завдану їй моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 6 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати в сумі 4000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, наголошує про обізнаність позивачки про порушення своїх прав з 8 вересня 2017 року - дня ознайомлення з наказом регіональної філії «Південно-Західна залізниця» № 828/ОС від 31 серпня 2017 року. Проте позовна заява подана ОСОБА_1 лише 29 грудня 2017 року, тобто з порушенням вимог ст. 233 КЗпП України, а саме за спливом тримісячного строку звернення до суду із позовом. Втім суд дійшов хибного висновку, що позивачка довідалася про порушення свого права у день винесення ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2017 року, якою рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 серпня 2017 року залишено без змін.

Окрім того, вважає, що позивачкою не надано жодного доказу щодо підтвердження заподіяння їй моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на свою користь 100000 грн.

Зокрема, зазначає, що суд не взяв до уваги грубе порушення відповідачем трудового законодавства щодо її незаконного звільнення, яке, в свою чергу, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та понесення грошових витрат на лікування.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

За правилами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 серпня 2017 року визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади інженера І категорії з безпеки руху поїздів та автотранспорту Коростенської дільниці регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників, та поновлено її на вказаній посаді.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27632 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допущене до негайного виконання.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2017 року вказане рішення суду залишене без змін.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 16 серпня 2017 року звернулась до відповідача із заявою, в якій просила поновити її на посаді інженера І категорії з безпеки руху поїздів та автотранспорту на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 серпня 2017 року.

На виконання рішення суду 30 серпня 2017 року відповідач погодив внесення відповідних змін до штатного розпису управління регіональної філії та цього ж дня затверджено додатковий штатний розпис, яким передбачено посаду інженера І категорії з безпеки руху поїздів і автотранспорту.

Наказом директора регіональної філії від 31 серпня 2017 року скасовано наказ №364/ос від 28 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера І категорії з безпеки руху поїздів і автотранспорту та поновлено її на даній посаді з 28 квітня 2017 року.

Листами від 31 серпня 2017 року та 4 вересня 2017 року за підписом начальника кадрової та соціальної політики регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ « Українська залізниця » ОСОБА_1 було запропоновано з'явитись до відділу кадрів з метою ознайомлення з наказом про її поновлення на посаді.

Позивач ознайомилась зі змістом даного наказу 8 вересня 2017 року.

В подальшому вона обіймала посаду інженера І категорії з безпеки руху поїздів і автотранспорту до 9 листопада 2017 року, коли її було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем вживались належні заходи для поновлення на роботі ОСОБА_1 після її відповідних звернень, оскільки визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника.

Зміст аналізу ст. 237-1 КЗпП України свідчить про те, що обов'язок відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що моральні страждання працівника чи /або втрата ним нормальних життєвих зв'язків й необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідком порушення законних прав працівника.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт порушення трудових прав позивача підтверджується змістом рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 серпня 2017 року, яким визнано незаконним її звільнення та поновлено на посаді.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог законодавства, їй спричинено моральну шкоду, адже вона була позбавлена права на працю й засобів до існування. Незаконне звільнення змусило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту, призвело до її емоційних переживань та стресу, погіршення стану здоров'я, підтвердженням чого є досліджені судом виписки з медичних карток.

Зазначені документи містять інформацію про те, що ОСОБА_1 протягом періодів з 23 по 29 травня 2017 року, а також з 12 по 21 вересня 2017 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Коростенській центральній міській лікарні.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні спору суд першої інстанції врахував характер, обсяг та тривалість порушення прав позивача й, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, обгрунтовано визначив розмір моральної шкоди.

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності є безпідставним, оскільки рішення суду, яким визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади інженера та поновлено на роботі, набрало законної сили 18 жовтня 2017 року, відтак, саме з цієї дати починається перебіг тримісячного строку позовної давності, передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП України. Подання позовної заяви 3 січня 2018 року свідчить про дотримання строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 6 червня 2018 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Поний текст постанови складений 12 листопада 2018 року

Головуюча Судді: