ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1103/18 Справа № 187/1224/17 Суддя у 1-й інстанції - Караул О.А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року по справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чаплинська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області, про стягнення 72.928 грн.48 коп. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернулось до суду з уточненим позовом до ОСОБА_1 про стягнення 72.928 грн.48 коп. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, мотивуючи тим, що в ході проведення систематичного аналізу стану додержання вимог земельного законодавства на території Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, з метою здійснення представницької діяльності на захист інтересів держави державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Ю.В. було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку площею 20.00 га на території Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

Вказували, що про зазначені порушення державним інспектором Рашевським Ю.В. було складено акт обстеження земельної ділянки №338-ДК/100/АО/10/01/-17 від 22 вересня 2017 року та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №338-ДК/292/АП/09/01/-17 від 22 вересня 2017 року, та того ж дня було винесено припис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку площею 20.00 га на території Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, за що передбачена відповідальність відповідно до п.б ст.211 ЗК України та ст.53-1 КУпАП, тому йому було приписано у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством України та складено протокол про адміністративне правопорушення №338-ДК/0112П/07/01/-17.

Зазначали, що 28 вересня 2017 року заступником головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - начальником управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Бутенко Ю.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №338-ДК/0095/По/08/01/-17. Постанова, у визначеному законодавством порядку, оскаржена не була.

Посилаючись на те, що факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки є доведеним, у зв'язку з чим було здійснено розрахунок відповідно до Методики визначення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963 та встановлено суму завданої шкоди, а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 72.928 грн.48 коп.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року в задоволені позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у позові, а ними доведено факт самовільного зайняття земельної ділянки та спричинення збитків.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 22 вересня 2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Ю.В. в присутності ОСОБА_1 було обстежено земельну ділянку, загальною площею 20.00 га, розташовану на території Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, державної форми власності, що належить до земель сільськогосподарського призначення і має цільове призначення: для ведення фермерського господарства. Встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за відсутністю відповідного рішення про її передачу у власність або надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї. Державним інспектором Рашевським Ю.В. було складено акт обстеження земельної ділянки №338-ДК/100/АО/10/01/-17 від 22 вересня 2017 року.

Того ж дня, а саме 22 вересня 2017 року, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Ю.В. було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки №338-ДК/292/АП/09/01/-17, де вказано, що в присутності ОСОБА_1 було здійснено виїзд та оглянуто земельну ділянку, загальною площею 20.00 га, розташовану на території Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, державної форми власності, що належить до земель сільськогосподарського призначення і має цільове призначення: для ведення фермерського господарства. Встановлено, що ОСОБА_1 самовільно займає зазначену земельну ділянку, за що передбачено відповідальність п.б ст.211 ЗК України та ст.53-1 КУпАП.

Державним інспектором Рашевським Ю.В. 22 вересня 2017 року було винесено припис, з якого вбачається, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 20.00 га на території Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, за що передбачена відповідальність п.б ст.211 ЗК України та ст.53-1 КУпАП. ОСОБА_1 було приписано у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством України.

Разом з тим 22 вересня 2017 року було складено протокол про адміністративне правопорушення №338-ДК/0112П/07/01/-17, згідно якого ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку, розташовану на території Чаплинської сільської ради (землі сільськогосподарського призначення державної форми власності, які не надані у власність та користування), що є порушенням норм ст.ст.125, 126 ЗК України, відповідальність за що передбачено ст.53-1 КупАП.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 28 вересня 2017 року №338-ДК/0095По/08/01/-17 заступником головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - начальником управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Бутенком Ю.О, розглянувши зазначений вище протокол від 22 вересня 2017 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Додано розрахунок розміру шкоди заподіяної ОСОБА_1 внаслідок самовільного зайняття ним земельної ділянки на території Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, де вказано суму 72.928 грн.48 коп.

ОСОБА_1 02 жовтня 2017 року було направлено матеріали проведеного державного контролю за дотриманням земельного законодавства стосовно земельної ділянки на території Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області та завірену копію постанови про накладення адміністративного стягнення, що підтверджено копією супровідного листа №31-4-0.4-11924/2-17 від 02 жовтня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка була надана ще батькові відповідача у 1992 році для ведення фермерського господарства, тож саме з того часу використовується фермерським господарством «Фортуна», директором якого наразі є ОСОБА_1, будь-яких зауважень або попереджень з приводу такого використання, з боку позивача відповідач жодного разу не отримував, хоча користувався земельною ділянкою безперервно та відкрито. Позивачем не надано жодних доказів того, що ним було вжито всіх необхідних та достатніх заходів щодо того, аби відповідач звільнив вказану земельну ділянку у відповідні строки та не засіював її (не користувався нею), з тією метою, аби позивач міг використати земельну ділянку за цільовим призначенням та отримати з неї дохід.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), що визначено ч.2 ст.22 ЦК України.

Частиною 4 ст.623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З наведеного вбачається, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 3)вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно - правова відповідальність не настає.

При пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зобов'язаний довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі не порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів. При визначенні реальності неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для їх отримання. Тобто, якщо кредитор не вжив достатніх заходів направлених на запобігання виникнення збитків чи зменшення збитків то шкода з боржника не стягується, про, що вказано в ряді судових рішень, зокрема: в постанові Вищого господарського суду України від 31 березня 2009 року у справі N7/5-47/235, в постанові Вищого господарського суду України від 31 липня 2006 року у справі N28/9-06.

Норми спеціального закону, яким є ЗК України, не дають визначення збитків, але визначають підстави для їх відшкодування.

Згідно із частиною другою ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.43 ЗК України права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов'язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства. Права власників земельних ділянок і землекористувачів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею (а.с.229-230).

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року №889-ХП «Про форми державних актів на право володіння і користування землею і Положенням про порядок надання і вилучення земельних ділянок» було затверджено, зокрема форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею.

Поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу.

За змістом статті 19 ЗК України 1990 року (в редакції, яка була чинною на час видання державного акту та прийняття рішення Петриківською районною радою) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.

У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Зважаючи на те, що право власності/право постійного користування на спірну земельну ділянку було належним чином зареєстроване за ОСОБА_5 підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняв спірну земельну ділянку та спричинив збитки позивачу відсутні.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року №963-IV (далі - Закон України №963-IV) самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або не уповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт того, що спірна земельна ділянка була зайнята самовільно.

ФГ "Фортуна", засновником якого був померлий батько відповідача ОСОБА_1, а наразі є сам відповідач, здійснювало сплату земельного податку за користування спірною земельною ділянкою протягом 2015,2016,2017,2018 років (а.с.220-226).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст.375 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь держави судові витрати в розмірі 2.400 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.