СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2018 р. Справа № 917/108/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Стойка О.В. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Склярук С.І.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Сухорукова О.А., за довіреністю; сільський голова Турчанінов С.С., за паспортом;

розглянувши апеляційну скаргу Ялосовецької сільської ради, с. Ялосовецьке, Полтавська область вх. № 55П/З на рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2018 р. у справі № 917/108/18 (суддя - Кульбако М.М., дата складення повного тексту не зазначена)

за позовом Фермерського господарства «Карат», с. Ялосовецьке, Полтавська область

до Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, с. Ялосовецьке, Полтавська область

про визнання переважного права на поновлення договорів оренди землі та визнання договорів поновленими

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство «Карат» (далі - ФГ «Карат», позивач) 02.02.2018 р. звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Ялосовецької сільської ради (далі - відповідач) з вимогами про:

- визнання переважного права ФГ «Карат» на поновлення договору оренди землі від 01.11.2017 р., зареєстрованого у Хорольському відділі ДП «ЦДЗК» 19.05.2008 р. за № 040856300009, площею 13,36 га, та визнати поновленим договір оренди землі на той же строк і на тих самих умовах від 01.11.2007 р., укладений між позивачем та Ялосовецькою сільською радою Хорольського району, площею 13,36 га, сільськогосподарського призначення на території Ялосовецької сільської ради, кадастровий номер 5324888209:09:004:0004;

- визнання переважного права ФГ «Карат» на поновлення договору оренди землі від 01.11.2017 р., зареєстрованого у Хорольському відділі ДП «ЦДЗК» 19.05.2008 р. за № 040856300010 площею 11,36 га, та визнати поновленим договір оренди землі на той же строк і на тих самих умовах від 01.11.2007 р., укладений між позивачем та Ялосовецькою сільською радою Хорольського району, площею 11,36 га, сільськогосподарського призначення на території Ялосовецької сільської ради, кадастровий номер 5324888219:19:002:0001;

- визнання переважного права ФГ «Карат» на поновлення договору оренди землі від 01.11.2017 р., зареєстрованого у Хорольському відділі ДП «ЦДЗК» 19.05.2008 р. за № 040856300008, площею 20,91 га, та визнати поновленим договір оренди землі на той же строк і на тих самих умовах від 01.11.2007 р., укладений між позивачем та Ялосовецькою сільською радою Хорольського району, площею 20,91 га, сільськогосподарського призначення на території Ялосовецької сільської ради, кадастровий номер 5324888209:09:004:0003.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії», «Стрейтч проти Сполученого Королівства», ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та вважає, що в даному випадку спір між сторонами виник у зв'язку з реалізацією ФГ «Карат» права на поновлення договору на той же строк і на тих самих умовах.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2018 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а також з відповідача на користь позивача стягнуто 5 286,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване, зокрема, тим, що позивачем дотримані усі умови для поновлення договорів оренди, визначені ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо звернення до відповідача в установлений термін з проханням поновити договори, тому в результаті відмови відповідача у поновленні договорів порушене переважне право позивача на укладення договору на новий строк.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Ялосовецька сільська рада звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову у справі, відмовивши у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, заявник посилається на те, що моментом укладення спірних договорів оренди є 01.11.2007 р., оскільки саме в цей момент сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки та скріпили договір своїми підписами. Твердження позивача про те, що моментом закінчення строку договору оренди є травень місяць 2018 року (за відліком строку дії договору оренди з моменту державної реєстрації - з 19.05.2008 р.) вважає помилковим, у зв'язку з тим, що в момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

За доводами відповідача, строк дії договору відліковується від дати підписання, тому датою закінчення строку дії трьох договорів оренди землі є 01.11.2017 р. При цьому, відповідач посилається на постанову Верховного суду України від 19.02.2014 р. у справі № 6-162цс13, постанову Вищого господарського суду України від 12.01.2017 р. у справі № 912/1857/16, від 30.03.2017 р. у справі № 904/8338/16.

Ялосовецька сільська рада зауважує, що з огляду на припинення дії трьох договорів оренди землі, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відповідачу направлено листи-повідомлення щодо відсутності автоматичного поновлення договорів оренди земельних ділянок на новий строк - листи № 460/02-27 від 30.11.2017 р., № 461/02-27 від 30.11.2017 р., № 462/02-27 від 30.11.2017 р.

Таким чином, Ялосовецька сільська рада стверджує, що позивачем не дотримано вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договору, оскільки орендар у встановлений законом строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди, в той час як позивач звернувся до сільської ради з листом та клопотанням про поновлення договорів оренди земельних ділянок вже за результатами розгляду листів-повідомлень сільської ради від 30.11.2017 р. про припинення договорів оренди земельних ділянок.

На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 р. позивачем 07.11.2018 р. на електронну адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому ФГ «Карат» просить апеляційну скаргу Ялосовецької сільської ради на оскаржуване рішення суду відхилити. Крім того, позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з бажанням ФГ «Карат» укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом для ведення даної справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з актом Східного апеляційного господарського суду № 13-42/12 від 07.11.2018 р., зазначені документи не відповідають вимогам п. 1.5.4. Інструкції з діловодства в господарських судах України, а саме - листи не засвідчено електронним цифровим підписом. В даному акті також зазначено, що позивачу надіслано повідомлення про те, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису, не належать до офіційних та запропоновано надіслати документ у встановленому порядку або оригінал документа в паперовій формі.

09.11.2018 р. Східним апеляційним господарським судом отримані зазначені документи в паперовій формі. 12.11.2018 р. позивачем за допомогою факсу втретє надіслано суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи від 07.11.2018 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 р. не визнавалась обов'язковою явка представників учасників справи та попереджено учасників апеляційного провадження про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

На підставі викладеного, зазначене клопотання ФГ «Карат» відхилено.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі. Крім того, головою Ялосовецької сільської ради зазначено, що позивач на теперішній час спірні земельні ділянки не повернув та продовжує ними користуватися.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2007 р. між Ялосовецькою сільською радою, як орендодавцем, та СФГ «Карат», як орендарем укладено три договори оренди землі, об'єктами оренди за якими є земельні ділянки площею 20,91 га (рілля 20,91 га), площею 13,36 га (рілля 13,36 га), площею 11,36 га (рілля 11,36 га), які підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплено печатками Ялосовецької сільської ради та ФГ «Карат». Інші умови договорів є тотожними.

Згідно з п. 8 договорів оренди землі, кожний договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У розділі «Умови використання земельної ділянки» договорів оренди землі сторонами погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення; умови збереження стану об'єкта оренди - в належному агротехнічному стані.

Відповідно до п. 43 договорів оренди землі, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договори оренди землі від 01.11.2007 р. зареєстровані ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено записи: - № 04085630008 від 19.05.2008 р.; - № 040856300009 від 19.05.2008 р.; - № 040856300010 від 19.05.2008 р.

Відповідно до актів від 19.05.2008 р. земельні ділянки загальною площею 20,91 га, площею 13,36 га, площею 11,36 га передані в оренду у стані, придатному для використання. У актах також зазначено про те, що по закінченні строку дії договору оренди орендар зобов'язується повернути земельну ділянку в стані, придатному до використання її за цільовим призначенням. Зі сторони орендодавця акти підписані ОСОБА_3, а зі сторони орендаря - ОСОБА_4, підписи яких скріплено відповідними печатками.

В матеріалах справи також містяться акти визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастрові №№ 5324888209:09:004:0003, 5324888209:09:004:0004, 5324888219:19:002:0001 від 11.05.2007 р. за підписом землекористувача (голови ФГ «Карат» ОСОБА_4.), сільського землевпорядника (Капшук Л.А.), сільського голови (ОСОБА_3.) та засвідчені печаткою Ялосовецької сільської ради.

12.08.2010 р. Ялосовецькою сільською радою та ФГ «Карат» укладено:

- угоду про внесення змін до договору № 040856300008 від 19.05.2008 р.;

- угоду про внесення змін до договору № 040856300009 від 19.05.2008 р.;

- угоду про внесення змін до договору № 040856300010 від 19.05.2008 р.

Даними угодами внесено зміни до умов п. 9 зазначених договорів в частині розміру орендної плати, проте відомості щодо реєстрації цих угод у контексті приписів ст. 640, ст. 654 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин сторін) в матеріалах справи відсутні.

Листами-повідомленнями № 460/02-27, № 641/02-27, № 462/02-27 від 30.11.2017 р. Ялосовецька сільська рада звернулася до ФГ «Карат», відповідно до яких сільська рада повідомила, що від ФГ «Карат» не надходило на адресу Ялосовецької сільської ради повідомлення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Посилаючись на ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відповідач зазначив, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, та повідомив про відсутність правових підстав на автоматичне поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Факт отримання даних листів-повідомлень позивачем не заперечується.

У відповідь, позивач звернувся до відповідача з листами № 30, № 31, № 32 від 06.12.2017 р., якими направив орендодавцеві на розгляд листи-повідомлення про поновлення договорів оренди землі та проекти додаткових угод, які просив розглянути протягом місяця і за результатами розгляду укласти з ФГ «Карат» додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі. При цьому, у зазначених листах позивач зауважив, що строк дії договорів оренди земельних ділянок слід відраховувати від дати їх державної реєстрації та з моменту фактичного передання цих земельних ділянок орендарю - ФГ «Карат» за актом приймання-передачі, тобто з 19.05.2008 р., тому десятирічний строк дії договорів закінчується лише 19.05.2018 р.

До кожного з листів позивачем надано до матеріалів справи копії клопотання про поновлення договорів оренди земельних ділянок (листи-повідомлення), витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастрові плани земельних ділянок, по два примірники відповідних проектів додаткових угод про внесення змін до спірних договорів.

Крім того, в додатках до листів № 30, № 31, № 32 від 06.12.2017 р. містяться посилання на довідки податкового органу про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати, які в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим позивачем під час розгляду даної справи судом першої інстанції заявлялось усне клопотання про витребування у відповідача доказів відсутності заборгованості орендної плати щодо спірних земельних ділянок, яке місцевим господарським судом відхилено через його невідповідність вимогам ст. 81 ГПК України.

Ялосовецькою сільською радою листом № 02-27/05 від 03.01.2018 р. повідомлено позивача про те, що моментом укладення договорів оренди земельної ділянки є 01.11.2007 р., оскільки саме в цей момент сторони дійшли згоди щодо істотних умов даних договорів та скріпили їх своїми підписами, тому відповідач вважає твердження позивача про те, що моментом укладення договорів оренди земельної ділянки є дата їхньої державної реєстрації (19.05.2008 р.) помилковим.

В даному листі відповідач зазначає, що дійшов висновку про припинення дії спірних договорів оренди землі на підставі ст. 31 Закону України «Про оренду землі».

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються, насамперед, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір, який за своєю правовою природою є правочином.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі", визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ч. 1). Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2).

Згідно з частинами 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, спеціальним законом, який регулює відносини щодо найму (оренди) землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно з вимогами ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється у тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.

Статтею 777 Цивільного кодексу України встановлені наступні переважні права наймача: 1. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк;

наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк;

умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

2. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Як неодноразово зазначав Верховний Суд України, переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша наведена у ч.1-ч.5 вказаної статті, друга - у ч. 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

За змістом ч.1-ч.5 згаданої статті, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Правова конструкція, що передбачена ч.1-ч.5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» узгоджується з положеннями статті 777 Цивільного кодексу України.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено іншу правову підставу, яка полягає в наступному: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, ч.1-ч.5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: (а) перевіряє його на відповідність вимогам закону, (б) узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, (в) приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), (г) укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Тобто, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч.1-ч.5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», то ч. 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки: (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Таким чином, виходячи з того, що в ч.1-ч.5 та ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» містять дві окремі правові підстави реалізації орендаря свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками. Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності вже погоджених сторонами змін істотних умов договору оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, станом на 01.11.2008 р.), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що строк дії трьох договорів оренди землі, на підставі яких заявлено позов у даній справі, спливає 19.05.2018 р.

Позивач у листах №№ 30, 31,32 від 06.12.2017 р. так само вірно визначив закінчення строку дії спірних договорів оренди землі саме 19.05.2018 р., оскільки перебіг цього строку розпочинається від дати державної реєстрації договорів оренди землі - 19.05.2008 р.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк дії спірних договорів спливає 01.11.2017 р. є помилковими, оскільки суперечать ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, станом на 01.11.2008 р.) При цьому, відповідач посилається на постанову Верховного Суду України від 19.02.2014 р. у справі № 6-162цс13 та невірно тлумачить викладений у даній постанові висновок, згідно з яким сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми, а цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Посилання заявника апеляційної скарги на постанови Вищого господарського суду України від 12.01.2017 р. у справі № 912/1857/16, від 30.03.2017 р. у справі 904/8338/16 судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку суду апеляційної інстанції враховувати висновки, викладені у постановах Вищого господарського суду України, по-друге, правовідносини у зазначених справах, та у справі № 917/108/18 не є аналогічними.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржником помилково ототожнюються поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права», які за своєю правовою природою є різними.

Позовна заява ФГ «Карат» подана до господарського суду Полтавської області 02.02.2018 р., що підтверджується відбитком календарного штемпелю підприємства зв'язку на поштовому конверті (т. 1, а.с.134), тобто станом на день звернення позивача до господарського суду з позовом про визнання переважного права та поновлення договорів оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строк дії договорів оренди землі не закінчився, що унеможливлює задоволення позовних вимог ФГ «Карат».

Позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки в даному випадку спір у справі стосується переважного права орендаря на поновлення договорів оренди землі із застосуванням правової конструкції, передбаченої нормами ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», проте позивачем до закінчення підготовчого провадження судом першої інстанції не надано відповідної заяви про уточнення позовних вимог.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач не звільняється від обов'язків щодо приведення орендних правовідносин у відповідність до чинного законодавства або повернення земельних ділянок згідно з умовами договорів оренди землі.

З огляду на наведене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, апеляційна скарга Ялосовецької сільської ради в певній частині задоволенню не підлягає за необґрунтованістю підстав скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги - на відповідача (скаржника).

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2018 р. у справі № 917/108/18 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, віднести на позивача.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 16.11.2018 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя О.В. Стойка

Суддя Н.М. Пелипенко