ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2704/18 Номер провадження 22-ц/814/146/18Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Дряниці Ю.В.,

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.

за участю адвоката Вантули М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської районної в м. Полтаві ради, третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом Київської районної в м. Полтаві ради. Посилався на те, що він є власником житлового будинку з надвірними спорудами розташованого на земельній ділянці, що по АДРЕСА_1. Після набуття права власності, ним за власний кошт було здійснено самочинне будівництво, а саме житлову прибудову літ.А1-1, що в цілому складається з приміщень: 1-4 коридор площею 3,5 кв.м., 1-5 комора площею 3,9 кв.м., 1-6 житлова кімната площею 17,4 кв.м., І тамбур площею 4,8 кв.м.; тамбур літ. а4; ганок літ. а5; альтанка літ. Г 1.

Вказує, що він звернувся до Департаменту Державної архітектурно будівельної інспекції у Полтавській області та йому було роз'яснено порядок прийняття в експлуатацію самочинного будівництва.

Просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна за адресою: провулок Бойовий, 12 в м.Полтава.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржв позивач. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення місцевого суду та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилається на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду України №6-1328цс15, вказуючи, що визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку передує прийняттю в експлуатацію об'єкта нерухомого майна шляхом подачі замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити з підстав, визначених в ст. 375 ЦПК України.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_3, є власником житлового будинку з надвірними спорудами розташованого на земельній ділянці, що по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, НОМЕР_1, зареєстрованого в реєстрі за №2-1959 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.08.2017 року.

Згідно витягу з рішення Київської районної в м.Полтава ради від 27.07.2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 973 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_2).

Згідно листа від 21.03.2018 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Полтавській області вбачається, що ОСОБА_3 роз'яснено порядок прийняття в експлуатацію самочинного будівництва.

З даного листа не вбачається те, що позивач подавав відповідну декларацію щодо прийняття в експлуатацію самочинного будівництва.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з встановлених обставин, та керувався положеннями ст. 376 ЦК України, нормами Закону України «Промісцеве самоврядування в Україні», роз'ясненнями, викладеними у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частин 1,2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Частинами 5, 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

В апеляційній скарзі апелянт між іншим посилається на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області йому роз'яснено право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво.

Колегія суддів не бере до уваги зазначені доводи оскільки зі змісту листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області вбачається, що ОСОБА_3 лише роз'яснено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. При цьому, лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області не є належним рішенням компетентного органу.

Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до повноважень місцевих рад належить затвердження містобудівних програм та планів забудови територій, підготовка та подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації, надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, в матеріалах справи відсутня відмова компетентного органу Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області про відмову у прийнятті об'єкта до експлуатації та видачу декларації.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.В. Дряниця

Судді: (підпис) О.В. Чумак

(підпис) Л.І. Пилипчук

Згідно з оригіналом:

Суддя Полтавського апеляційного суду Ю.В. Дряниця