ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

06 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/1805/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Кравченка Павла Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 (суддя Тулянцева Інна Василівна, дата складання повного тексту 06.07.2018)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби, поновлення на службі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу (а.с. 5-7). З урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с. 21-22) просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02.03.2018 року № 1002 в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ від 12.03.2018 року №71о/с про звільнення його зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Просив також поновити його на посаді з 13.03.2018 року та стягнути з відповідача на його користь суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що з 07.11.2015 року позивач був прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області №71 о/с від 12.03.2018 року його було звільнено зі служби на підставі п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності виявилась інформація про те, що 21.02.2018 року поліцейськими УПП в Дніпропетровській області ДПП НПУ складено відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 124 та ст. 263 КУпАП, а також встановлення службовим розслідуванням факту порушення службової дисципліни, що виразилось у залишенні місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди та відмові на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Вважає, що звільнення його зі служби було проведено відповідачем із порушенням вимог діючого законодавства, оскільки до адміністративної відповідальності він притягнутий не був, факт знаходження його у стані алкогольного сп'яніння не доведено, що виключало підстави для його звільнення зі служби.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що під час судового розгляду підтверджено наявність факту скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання працівника поліції та свідчить про порушення позивачем вимог ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух», ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», пункт 1 абз.1 Розділу ІІ, пункт 3 Розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, що виразилося у недотриманні позивачем принципів діяльності поліцейського, вчинення дій, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_1 не притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку. Зазначає, що статтею 263 КУпАП визначені строки адміністративного затримання, і протокол за цією статтею не складається. Протокол за фактом залишення ОСОБА_1 місця ДТП також не складався. Вважає, що єдиною фактичною підставою для звільнення позивача стала відмова позивача пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Зазначає, що факт адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 130 КупАП, а також вини ОСОБА_1 у їх скоєнні може бути встановлений лише рішенням суду, а встановлення службовим розслідуванням факту відмови пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння є перевищенням повноважень, наданих працівникам поліції, і не могло бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що постановою суду від 22.05.2018 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності без встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Таким чином протокол від 21.02.2018 року, складений поліцейськими УПП, не є допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. У додаткових поясненнях до апеляційної скарги (а.с. 225-226) позивач посилається на те, що у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 (поліцейський) повідомив суд, що особисто не може стверджувати, що ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп'яніння, оскільки на морозному повітрі відчувати запах алкоголю з порожнини рота складно, також ним не запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» і такий огляд на місці зупинки транспортного засобу не проводився, відповідний акт огляду за участі двох свідків не складався. Вважає, що в рішенні суду першої інстанції зміст допиту свідка ОСОБА_4 є неповним та викривленим, що вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.

Представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що Позивача звільнено зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, а не за вчинення адміністративного порушення. Так службовим розслідуванням встановлено факт скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання працівника поліції та свідчить про порушення позивачем вимог ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, та інших норм законодавства України, встановлено недотримання позивачем принципів діяльності поліцейського, вчинення дій, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського. Так, після скоєння ДТП ОСОБА_1 на вимогу поліції відмовився надати документи, що посвідчують особу та надають право керування транспортним засобом у зв'язку з чим до нього було застосоване адміністративне затримання. Під час складання адміністративних матеріалів за фактом ДТП, поліцейськими були виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим запропоновано пройти медичний огляд на встановлення ступеню алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду позивач відмовився. Для встановлення факту порушення службової дисципліни призначено службове розслідування, яке підтвердило порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції України з 07.11.2015 року. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 09.12.2016 року № 352 о/с позивач був призначений на посаду заступника начальника слідчого відділення Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 06.02.2018 року № 35 о/с на позивача тимчасово було покладено виконання обов'язків начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

21.02.2018 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Тойота Кемрі», н.з. НОМЕР_1, проїжджаючи по вул. Шосейній, 48 у м. Підгороднє, скоїв наїзд на електроопору та трактори «Джон Дір 6175 М,6185М». Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди позивач намагався залишати місце скоєння ДТП, однак був знайдений працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на протилежному боці дороги у кущах.

На вимогу працівників поліції надати документи, що посвідчують особу та надають право на керування транспортним засобом, ОСОБА_1, відмовився надавати зазначені документи, у зв'язку із чим до нього було застосовано адміністративне затримання.

Під час складання адміністративних матеріалів за фактом ДТП, поліцейськими УПП ДПП НП України були виявлені у ОСОБА_1, ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим останньому було запропоновано пройти медичний огляд на встановлення ступеню алкогольного сп'яніння, однак, від проходження медичного огляду позивач відмовився.

23.02.2017 року наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області № 853 призначено проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни майором поліції ОСОБА_1

02.03.2018 року начальником ГУНП в Дніпропетровській області затверджено висновок службового розслідування, у якому зазначено про підтвердження відомостей щодо порушення службової дисципліни заступником начальника слідчого відділення Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ОСОБА_1

02.03.2018 року ГУНП в Дніпропетровській області на підставі висновку службового розслідування прийнято наказ № 1022, яким накладено на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 12.03.2018 року № 71о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580 VIII, норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV, Закону України «Про дорожній рух», норми Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, норми Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Перш за все слід дослідити, чи надають норми законодавства України підстави для звільнення зі служби поліцейського в наслідок реалізації дисциплінарного стягнення.

Так, пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, законодавство України надає підстави для звільнення поліцейського зі служби в поліції в разі реалізації дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів апеляційної вважає за необхідне зазначити, що дисциплінарне стягнення є наслідком дисциплінарного проступку.

При цьому, поліцейські в Україні є спеціальними суб'єктами дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, частина 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Отже, вищезазначена норма передбачає можливість покладення на поліцейського різних видів відповідальності за вчинення протиправних діянь.

Таким чином аргумент, викладений в апеляційній скарзі, про те, що позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 124, 130 КУпАП, тому відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є обґрунтованим.

Так, адміністративна відповідальність і дисциплінарна відповідальність - це різні види юридичної відповідальності.

Адміністративна відповідальність - настає за вчинення адміністративного проступку і тягне за собою накладення адміністративного стягнення. Натомість, дисциплінарна відповідальність - застосовується за порушення трудової, навчальної, службової, військової дисципліни; при цьому, одним із заходів цього виду відповідальності - є звільнення.

В силу частини 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності - визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно пункту 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 року №901-VIII (набрав чинності 28.12.2015 року), до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» вирішено поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

Отже правовідносини, які розглядаються в даній справі регулюються нормами Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Статут).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що законодавством України передбачені спеціальні норми, що регулюють порядок проходження служби поліцейськими, а саме норми Закону України «Про Національну поліцію», норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, норми Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції. Ці норми вимагають від кожного поліцейського бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті. Поведінка поліцейського завжди, і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не провинно паплюжити ділову репутацію та авторитет поліцейського. Бездоганне виконання моральних зобов'язань забезпечує право поліцейського на довіру суспільства, повагу, визнання і підтримку громадян. Порушення спеціальних норм проходження служби є дисциплінарним проступком, який може потягнути за собою дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

У зв'язку з вищезазначеним постає питання, чи відповідали дії позивача, вчинені 21.02.2018 року, високим стандартам вимог до поліцейського, чи не паплюжать ділову репутацію та авторитет поліцейського такі дії як залишення місця події ДТП, не пред'явлення на вимогу поліцейського документів, що посвідчують особу водія та право керування транспортним засобом; чи може бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті - відмова від проходження медичного огляду після вчинення ДТП.

Цілком зрозуміло, що зазначені дії позивача підлягають оцінці для здійснення висновку щодо можливості притягнення до дисциплінарної відповідальності. Саме з цією метою (з'ясування чи містять дії ОСОБА_1 склад дисциплінарного проступку?) і було здійснено відповідачем службове розслідування та надано висновок про порушення службової дисципліни та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 43-48).

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок. Сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни, а саме наявність виключно фактичних даних, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним та дією/бездіяльністю порушника дисципліни.

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи підтверджують, що під час проведення службового розслідування відносно позивача встановлено факт наявності в його діях складу дисциплінарного проступку. При цьому, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не була підставою для його звільнення та не ототожнювалася з дисциплінарною відповідальністю.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Отже, порушення безпосередньо службової дисципліни, а не вчинення адміністративного правопорушення є підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

При цьому, згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (частина перша).

Частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Водночас, частиною 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази та встановивши обставини справи, дійшов правильного висновку, що оскаржуваний наказ, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, та наказ про звільнення його зі служби в поліції, винесені з урахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, зокрема, встановлення факту порушення позивачем вимог ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 16 Закону України «Про дорожній рух», Присяги працівника поліції, абзацу 1 пункту 1 Розділу II та пункту 3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179.

Так, порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань в органах Національної поліції врегульовано Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230 (далі Порядок № 230).

Так, Порядком № 230 передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування повинно бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Особа, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від виконання службових обов`язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Тривалість відсторонення від виконання службових обов`язків не може перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

Матеріалами справи підтверджується, що службовим розслідуванням встановлено, що близько 19 год. 20 хв. 21.02.2018 року майор поліції ОСОБА_1, перебуваючи поза службою, керуючи автомобілем «Тойота Кемрі», н.з. НОМЕР_1, проїжджаючи по вул. Шосейній, 48 у м. Підгородне, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості руху, та не впоравшись з керуванням, скоїв наїзд на електроопору та трактори «Джон Дір 6175М,6125М», які належать ТОВ «Агротек».

Після наїзду на електроопору та трактори позивач вийшов з авто та почав залишати місце скоєння ДТП.

Приблизно, через 5 хвилин на місце події прибули поліцейські Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та за допомогою очевидців ДТП знайшли на протилежному боці дороги позивач, який ховався у кущах.

У зв'язку із відмовою на вимогу поліцейських надавати будь-які документи, що посвідчують особу та надають право на керування транспортним засобом, до позивача було застосовано адміністративне затримання, про що складено відповідний протокол про адміністративне затримання від 21.02.2018 року № 162552.

Під час поверхневої перевірки та огляду ОСОБА_1 у нього було виявлено посвідчення водія від 05.04.2007 року АЕВ 025793.

Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення БР № 105850 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, під час складання адміністративних матеріалів за фактом ДТП, поліцейськими УПП ДПП НП України у ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим останньому було запропоновано пройти медичний огляд на встановлення ступеню алкогольного сп'яніння, від проходження якого він відмовився у присутності двох свідків, у результаті чого відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення БР № 216969 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 50, 51, 52).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду зафіксована у Протоколі про адміністративне правопорушення від 21.02.2018 у присутності двох свідків (а.с. 51).

Водночас з метою фіксації факту складання адміністративних матеріалів відносно майора поліції ОСОБА_1, заступником начальника сектору кадрового забезпечення Дніпровського ВП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 було здійснено виїзд на місце події, однак, ОСОБА_1 відмовився від спілкування. Також в письмових поясненнях ОСОБА_7, які досліджувалися відповідачем в ході службового розслідування зазначено, що майор поліції ОСОБА_1 спав в евакуаторі, при відчиненні дверей евакуатора відчувався різкий запах алкоголю від майора поліції ОСОБА_1 (а.с. 68).

Матеріалами справи підтверджено, що в ході службового розслідування були досліджені

- письмові пояснення громадян: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 59-62),

- рапорт: майора поліції ОСОБА_20 (а.с. 57) та лейтенанта поліції ОСОБА_6 (а.с. 58),

- письмові пояснення працівників поліції: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_22., ОСОБА_15, ОСОБА_7 (а.с.63, 64, 654, 66, 68).

Зокрема, громадянин ОСОБА_10, у своїх письмових поясненнях зазначив, що водій, що вчинив ДТП намагався залишити місце ДТП, однак свідки цієї події не дали можливості водію втекти, водій провокував бійку, було зрозуміло, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 62);

Громадяни ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в своїх письмових поясненнях зазначили, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду за допомогою прибору «Драгер» та в лікаря нарколога. Також, в їх письмових поясненнях зазначено, що водій, який вчинив ДТП намагався залишити місце ДТП у зв'язку з чим його прийшлося наздоганяти на протилежному боці дороги та передати співробітникам поліції (а.с. 59, 60, 61, 73, 71);

Громадянин ОСОБА_9 в свої письмових поясненнях зазначив, що він бачив момент ДТП та підійшов до пошкодженого автомобілю з метою встановити стан водія. Водій відчинив двері авто, з салону авто відчувався різкий запах алкоголю, також від водія був чіткий та різкий запах з рота. Коли водій вийшов з автомобіля, в нього була не чітка хода та мова, що складало враження, що водій у стані сп'яніння (а.с. 70);

Громадянин ОСОБА_8 в свої письмових поясненнях зазначив, що він перебував на місці ДТП, та бачив два екіпажі патрульної поліції. В одному з автомобілів поліцейських на задньому пасажирському сидінні знаходився водій, що вчинив ДТП та спав з відкритим правим вікном. Поліцейські складали протокол про адмін. правопорушення. Зі слів поліцейських стало зрозуміло, що водій має ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження медичного огляду (а.с. 69).

Матеріалами справи підтверджується, що матеріали службового розслідування містять рапорти майора поліції ОСОБА_20 (а.с. 57) та лейтенанта поліції ОСОБА_6 (а.с. 58).

Зокрема, в рапорті майора поліції ОСОБА_20 зазначено, що 21.02.2018 року він спільно з старшим лейтенантом поліції Негрієнком Р.С. на виконання вимог наказу ГУНП від 10.02.2017 №544 проводилися профілактичні заходи у Дніпропетровській оперативній зоні з виявлення та запобігання порушення поліцейськими принципів роботи поліції, неналежного виконання ними своїх повноважень, перебування на службі та керування транспортними засобами у стані сп'яніння. Приблизно о 22.25 по вулиці Новосільній, буд.1 у місті Дніпрі був помічений з нестійкою ходою поліцейський майор поліції ОСОБА_1, на якого за інформацією УПП 21.02.2018 о 19.35 складені адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУПАП. ОСОБА_1 зайшов у двір Дніпропетровського наркологічного диспансеру. З метою з'ясування стану ОСОБА_1 поліцейські ОСОБА_20 та ОСОБА_19 підійшли до майора поліції ОСОБА_1 та представилися. На що майор поліції ОСОБА_1 не відреагував та почав йти від них. При спілкуванні з майором поліції ОСОБА_1 було чути запах алкоголю. На неодноразові вимоги зупинитися та проти медичний огляд майор поліції ОСОБА_1 не реагував.

Матеріали службового розслідування також містять письмові пояснення:

- майора поліції ОСОБА_1, який в зазначив, що 21.02.2018 відносно нього були складені 3 протоколи за статтями 124, ч. 1 ст. 130, ст. 263 КУПАП; з протоколами, складеними за ч. 1 ст. 130, та ст. 263 КУПАП він не згоден, алкогольні напої не вживав, освідування не проходив, заперечує проти звільнення з Нацполіції (а.с. 63);

- сержанта поліції ОСОБА_4, який в письмових поясненнях зазначив, що 21.02.2018 року о 19.00 отримав виклик про ДТП, та прибув за вказаною адресою; на місці ДТП свідки тримали водія, який здійснив ДТП. У водія були ознаки алкогольного сп'яніння; у присутності свідків водій відмовився проходити огляд на стан сп'яніння; від медогляду також відмовився. До громадянина був застосований спецзасіб - кайданки та проведено поверхневий огляд, виявлено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 На вказаного громадянина складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУПАП (а.с. 64, 44);

- лейтенанта поліції ОСОБА_22., зазначив, що він прибув у складі одного з поліцейських екіпажів на місце ДТП. Водій знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нечітка мова, хитка хода). Відмовився від проходження тесту на приборі «Драгер» на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 66);

- заступника начальника кадрового забезпечення Дніпровського відділу поліції ОСОБА_7, який зазначив, що він 21.02.2018 близько 21.15 за допомогою мобільного зв'язку отримав інформацію від поліцейського Управління патрульної поліції про те, що відносно майора поліції ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУПАП. З метою фіксації факту складання адміністративних матеріалів він виїхав на місце події близько 21:40. На місці події, він побачив 2 екіпажа поліції. Поліцейські повідомили, що водій автомобіля, який здійснив ДТП - майор поліції ОСОБА_1 викликав евакуатор та перебуває в ньому. Він (ОСОБА_7.) підійшов до евакуатора з метою поспілкуватися з майором поліції ОСОБА_1 Після відкриття дверей евакуатора почув різкий запах алкоголю від майора поліції ОСОБА_1, але останній зачинив двері та сказав водієві евакуатора негайно їхати з місця події. Майор поліції ОСОБА_1 залишив місце події близько 22:10. Сама дорожньо-транспортна пригода мала місце о 18:30. Майора поліції ОСОБА_1 було затримано поліцейськими патрульної поліції о 19:30. Припинено адміністративне затримання о 21:10. Протокол про адміністративне правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУПАП складено о 19:38 (а.с. 68).

Також, матеріалами справи підтверджується, що в ході проведеного службового розслідування досліджено відеозаписи події за участю ОСОБА_1 з боді-камер поліцейських УПП ДПП НП України та відеозапису з мобільного телефону поліцейського ВІОС УКЗ ГУНП майора поліції ОСОБА_21., про що складено акт перегляду відеозаписів від 26.02.2018 року (а.с. 49), відповідно до якого:

- переглядом відео № 20180221235816000030 ОСОБА_18.mоv встановлено, що 21.02.2018 року о 19:17 працівники ТОВ «Агротек» передають поліцейським УПП ДПП НП України для з'ясування обставин майора поліції ОСОБА_1, який залишив місце ДТП та ховався у полі;

- переглядом відео № 20180221235645000025 Остапенко.mov встановлено, що 21.02.2018 року о 19:27 поліцейськими УПП ДПП НП України ОСОБА_1 повідомлено про те, що відносно нього застосовано адміністративне затримання у зв'язку із чим поліцейськими УПП ДПП НП України до останнього застосовано спецзасіб кайданки, був проведений особистий огляд його речей та запропоновано пройти медичний огляд з метою встановлення ступеню алкогольного сп'яніння, на що останній відмовився;

- переглядом відео № VID_20180221_223700.3jр встановлено, що поліцейськими ВІОС УКЗ ГУНП о 22:35 неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на встановлення ступеню алкогольного сп'яніння, на що останній погодився, але до Дніпропетровського обласного наркологічного диспансеру по вул. Новосільній, буд. 1, у м. Дніпро, де останній знаходився, не пішов, а продовжував свій рух у протилежному напрямку по вул. Кулагіна у м. Дніпро.

Аналізуючи відеозаписи, письмові пояснення, рапорти відповідач мав правові підстави зробити висновок, щодо допущення ОСОБА_1 порушення службової дисципліни, а саме, залишення місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди та безпідставної відмова на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку відповідний медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, в ході проведеного службового розслідування (огляду відеоматеріалу, аналізу письмових пояснень, рапортів) був зроблений висновок щодо вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, наслідком якого може бути звільнення зі служби (а.с. 43-48).

При цьому, Комісія ГУНП розцінила дисциплінарний проступок майора поліції ОСОБА_1 як грубе порушення службової дисципліни.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали, що були досліджені в ході службового розслідування, є достатніми для формування висновку Комісією ГУНП щодо наявності або відсутності дисциплінарного проступку особи. Отже, Комісією ГУНП зроблений висновок про грубі порушення майором поліції ОСОБА_1 службової дисципліни та запропоновано накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

В суді першої інстанції ОСОБА_7 був допитаний в якості свідка, та підтвердив свої письмові пояснення.

При цьому, допитані у судовому засіданні першої інстанції свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які були свідками ДТП, також підтвердили, що позивач намагався покинуту місце скоєння ДТП та коли його затримали, він вів себе неадекватно та від нього було чути різкий запах алкоголю. Від проходження медичного огляду в їх присутності ОСОБА_1 відмовився, у зв'язку із чим працівниками поліції і були складені адміністративні протоколи (а.с. 50, 51).

Водночас, допитані у судовому засіданні як свідки - інспектори ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_19 та ОСОБА_20 підтвердили, що 21.02.2018 року близько 22:25 у зв'язку з отриманням інформації про скоєння правопорушення поліцейським, вони прибули до Дніпропетровського обласного наркологічного диспансеру, вважаючи, що він з'явиться сюди для отримання довідки про медичний огляд. Біля входу в диспансер ними був помічений ОСОБА_1 Вони підійшли до позивача та представилися, на що останній не реагував та продовжував йти нестійкою ходою. На вимоги зупинитися та повернутися до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та надання пояснень, ОСОБА_1 не реагував. Від ОСОБА_1 було чути різкий запах алкоголю з порожнини роту.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять письмові пояснення поліцейського Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ОСОБА_4 (а.с. 64), згідно яких 21.02.2018 року о 19.00 отримав виклик про ДТП, та прибув за вказаною адресою; на місці ДТП свідки тримали водія, який здійснив ДТП. У водія були ознаки алкогольного сп'яніння; у присутності свідків водій відмовився проходити огляд на стан сп'яніння; від медогляду також відмовився. До громадянина був застосований спецзасіб - кайданки та проведено поверхневий огляд, виявлено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 На вказаного громадянина складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУПАП (а.с. 64, 44);

Натомість, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що свідок ОСОБА_4, допитаний в суді першої інстанції, зазначив, що направлення на огляд ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ним не складалося. За таких умов посилання відповідача про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду є на стан алкогольного сп'яніння як підставу для звільнення є необґрунтованим, оскільки поліцейський не склав відповідне направлення і фактично не направив ОСОБА_17 для проходження такого огляду.

З цього приводу слід зазначити наступне. В даній справі не розглядається питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Дана справа стосується дисциплінарного проступку особи, а саме поведінки працівника поліції у відповідних умовах, відповідності дій працівника поліції службовій дисципліні. Саме дії майора поліції ОСОБА_1 були досліджені в ході службового розслідування та надано висновок з питань, чи відповідають вони високим стандартам працівника поліції, чи викликають довіру і підтримку у суспільства, чи не ганьблять авторитет поліції України, чи продемонстрував працівник поліції у відповідних умовах особисту дисциплінованість поліцейського, чи така поведінка/дії працівника поліції сумісні з посадою працівника поліції? Тому посилання позивача на те, що свідок ОСОБА_4, допитаний в суді першої інстанції, зазначив, що направлення на огляд ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ним не складалося (та за наявності інших показань свідків) - не є підтвердженням неможливості продемонструвати особисту дисциплінованість поліцейського.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460 IV, встановлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції відповідачем при прийнятті оскаржуваних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення (а.с. 74, 81) враховані тяжкість проступку, обставини, за яких скоєно проступок, попередня поведінка особи та її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо та те, що звільнення як вид дисциплінарного стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Натомість, встановлені службовим розслідуванням порушення ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції, - стали підставою для застосування відповідачем крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення позивача. Дисціплінарні проступки допущені позивачем, які встановлені в ході службового розслідування підпадають під визначення порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353 - XII передбачено, що водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Водночас матеріали справи свідчать про порушення позивачем вищенаведених норм, що підтверджується як проведеним ГУНП в Дніпропетровській області службовим розслідуванням, так і поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_4, допитаних в судовому засіданні судом першої інстанції.

Так, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 в судовому засіданні першої інстанції дали показання, що ОСОБА_1 після скоєння ДТП намагався залишити місце події і ними разом із працівниками поліції його було затримано на іншій стороні дороги, де він переховувався.

Свідком ОСОБА_4 підтверджено, що ОСОБА_1 намагався покинути місце вже в присутності поліцейських, коли здійснювалось з'ясування його особи, у зв'язку із чим до нього були застосовані засоби примусу та складено протокол за ст. 263 КУпАП. Крім того, свідок пояснив, що ОСОБА_1 відмовлявся надати поліцейському на його вимогу документи на право управління автомобілем і вони були в нього знайдені лише в результаті поверхневої перевірки і огляду.

В силу до ст. 64 Закону України «Про національну поліцію» при прийнятті на службу до поліції майор поліції ОСОБА_1 складав Присягу на вірність Українському народові, і усвідомлював свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки. Проте вчинені дії майором поліції ОСОБА_1 (після здійснення ДТП) не свідчать про те, що він з гідністю несе високе звання поліцейського, а свідчать про те, що особа підриває авторитету поліції, оскільки такі дії викликають обурення у суспільства та безпосередньо свідчать про порушення вимог норм законодавства України. Отже, в діях майора поліції ОСОБА_1 цілком вбачається порушення Присяги працівника поліції, що і було встановлено висновком Комісії ГУНП (а.с. 43-48).

Пунктами 1 (абз. 1) Розділу II та пунктом 3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, проаналізувавши наведені норми законодавства та оцінивши встановлені в ході судового розгляду обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність факту скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання працівника поліції та свідчать про порушення майором поліції ОСОБА_1 вимог ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту1 (абз. 1) Розділу II, пункту 3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі встановлених обставин та оцінивши докази, надані сторонами, прийшов до правильного висновку, що при звільненні позивача з поліції відповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, отже спірні накази від 02.03.2018 року № 1002 та від 12.03.2018 року №71 о/с є обґрунтованими, а підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на посилання позивача на те, що постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у справі №193/1275/18 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито (а.с. 108), та зазначає наступне.

Адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними та самостійними видами відповідальності особи.

Оскаржуваними позивачем наказами його притягнуто до дисциплінарної (а не до адміністративної) відповідальності, при цьому не з підстав скоєння адміністративного правопорушення, а через вчинення дій, які відбулися після ДТП, та є діями, які не сумісні з посадою працівника поліції (дисциплінарний проступок).

При цьому, питання наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення не було предметом дослідження у ході службового розслідування щодо дисциплінарного проступку позивача.

Отже, закриття провадження у справі №193/1275/18 про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 130 КУпАП постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності - не може бути підставою для скасування оскаржуваних наказів та задоволення позову. Водночас, висновок службового розслідування щодо дисциплінарного проступку позивача та накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача датовані 02.03.2018 та 12.03.2018 року, що значно передує розгляду справи про адміністративне правопорушення, та підтверджує, те, що відповідач ґрунтувався безпосередньо на розгляді дисциплінарних проступків позивача.

Позивач стверджує з приводу недотримання з боку поліцейських Управління патрульної поліції в м. Дніпрі процедури проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбаченої Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобі ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 р. № 1306 передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 21.02.2018 р. та відмови від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, зафіксована у Протоколі про адміністративне правопорушення від 21.02.2018 у присутності двох свідків (а.с. 51). Матеріали справи не містять довідок медичного огляду позивача щодо стану алкогольного сп'яніння, при цьому, згідно даних відеозаписів підтверджується вимога поліцейських щодо необхідності проходження ОСОБА_1 медичного огляду, оскільки при спілкуванні з ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Позивач не пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, ця обставина не дає підстави стверджувати що він знаходився в стані алкогольного сп'яніння, однак, показування свідків, що надані під час службового розслідування, та в ході розгляду справи в суді першої інстанції, дають підстави стверджувати про наявність ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1

Також слід зазначити, що свідки підтвердили і той факт, що ОСОБА_1 21.02.2018 року близько 22:00 год. знаходився біля Дніпропетровського обласного наркологічного диспансеру де йому також пропонувалось пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак від його проходження останній відмовився.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції сукупність приведених вище обставин дає підстави для висновку, що відповідач при прийнятті спірних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, відповідно, відсутні правові підстави для скасування таких наказів.

Водночас, слід зазначити, що частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Надаючи позов та апеляційну скаргу позивач не надав доказів, що спростовують вчинення ним дисциплінарного проступку, не надав доказів на підтвердження, що він не залишав місце ДТП, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та не надав доказів, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач мав правові підстави провести службове розслідування щодо позивача. Таке службове розслідування було проведено у відповідності до норм законодавства. Порушень проведення службового розслідування не встановлено. За наслідками службового розслідування був при прийнятий наказ про дисциплінарну відповідальність позивача за порушення службової дисципліни, а саме порушення норм законодавства України та вчинення дій які не сумісні з посадою працівника поліції, оскільки паплюжать ділову репутацію та авторитет поліцейського, підривають довіру суспільства до поліцейського, не викликають повагу та підтримку громадян. Наслідком притягнення до дисциплінарної відповідальності стало дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що передбачено п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача не порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 06.11.2018 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 06.11.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 09.11.2018.

Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров