УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/143/17-ц Головуючий у 1-й інст. Стратович О. В.

Категорія 47 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №287/143/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Олевської міської ради Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки та перенесення паркану, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 14 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Стратович О.В. в м.Олевську,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки та перенесення паркану. В обгрунтування позову вказував, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,13 га, яка належить йому відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 15.07.2013 року. По сусідству з ним, у житловому будиинку АДРЕСА_2, проживає відповідач ОСОБА_2 Відповідач без його згоди побудував паркан та дерев'яну споруду (льох, сарай), перенісши самовільно межу земельної ділянки на один метр в глиб його території, порушивши при цьому будівельні норми та право власності на земельну ділянку. Також, до вказаної побудови впритул до перенесеного паркану відповідач добудував дворову вбиральню, через це стоїть постійний стійкий неприиємний запах. Враховуючи вищевикладене просив, усунути перешкоди у користуванні його земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку та перенести паркан відповідно до меж встановлених Державним актом про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 15.07.2013 року; зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення або перенесення самочинно збудованої споруди (сараю), яка знаходиться на його земельній ділянці; зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом знищення або перенесення дворової вбиральні, яка знаходиться на його земельній ділянці та привести земельну ділянку у придатний для використання стан. Під час розгляду справи було залучено до участі у справі співвідповідача Олевську міську раду Житомирської області.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 14 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку та перенести паркан відповідно до меж встановленого Державним актом про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 15.07.2013, технічної документації, кадастрового плану на земельні ділянки: НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення, перенесення самочинно збудованої споруди - сараю, яка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 у відповідності до будівельних норм та технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення, перенесення самочинно збудованої споруди - дворової вбиральні, яка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 та привести земельну ділянку у придатний для використання стан у відповідності до санітарних норм. Зобов'язано Олевську міську раду Житомирської області сприяти ОСОБА_1 у відновленні законних прав на земельну ділянку у відповідності до меж земельної ділянки встановленого Державним актом про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 15.07.2013, технічної документації, кадастрового плану на земельні ділянки: НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 грн витрат понесених позивачем при сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, вказує, що він звертався до міської ради з питання отримання дозволу на замовлення та виготовлення технічної документації на земельну ділянку для безоплатної передачі, на що отримав відповідь, що оскільки будинок має чотири квартири, то необхідно щоб всі власники квартири звернулись з даною заявою. Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги акт обстеження меж земельної ділянки від 26.08.2016, при цьому не зазначаючи та не обгрунтовуючи чому він не взяв до уваги акти обстеження меж земельної ділянки від 15.06.2017 та від 20.12.2017, адже акт від 26.08.2016 також складений без присутності ОСОБА_1, і порушень ОСОБА_2 правил будівництва та користування земельною ділянкою не виявлено. Також, суд не взяв до уваги та не врахував, що ОСОБА_1 надав копію технічної документації, де в актах визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 28.07.2016 відсутній його підпис та підпис представника Олевської міської ради.

В зв'язку з ліквідацією на підставі Указу Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року Апеляційного суду Житомирської області і утворення Житомирського апеляційного суду, який розпочав роботу з 3 жовтня 2018 року, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.31, ч.ч.1-3 ст.33 ЦПК України, п.15.4 Перехідних положень ЦПК України здійснена передача цивільних справ з Апеляційного суду Житомирської області до Житомирського апеляційного суду і автоматизованою системою документообігу суду визначені судді-доповідачі і склади колегій для розгляду цивільних справ.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, та кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, площею 0,03 га, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно ч.ч.1,2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідо до вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Україи кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звердаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, шо відповідач ОСОБА_2 є його сусідом та самовільно зайняв частину його земельної ділянки перенісши свій паркан та побудувавши на його земельній ділянці, без відповідних дозволів та в порушення будівельних норм, дерев'яну споруду (сарай) та дворову вбиральню.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 посилався на акт обстеження щодо визначення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 26.08.2016, в якому зазначено, що ОСОБА_2, користувач земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 самовільно зайняв частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, якою користується ОСОБА_1

Саме на підставі цього акту, суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_1

Разом з тим, цей акт характеризує спірну земельну ділянку комунальної власності на підставі Генерального плану (схеми), оскільки станом на серпень 2016 року земельна ділянка не перебувала у приватній власності позивача. Земельна ділянка змінила свій статус та конфігурацію в ході її приватизації в 2017 році ОСОБА_1, що підтверджується технічною документацією із землеустрою, яку розробив позивач.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в акті від 26.08.2016 не зазначено яку площу земельної ділянки ОСОБА_1 самовільно зайняв ОСОБА_2, на яку відстань від межі відповідач переніс свій паркан та побудував сарай та дворову вбиральню.

Крім того, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 15.07.2013, оскільки копія такого акту в матеріалах справи відсутня.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 пояснив, що у його сина ОСОБА_1 відсутній Державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 15.07.2013, оскільки ОСОБА_1 в 2013 році не приватизовував спірну земельну ділянку. Право власності на спірні земельні ділянки у ОСОБА_1 виникло лише в 2017 році.

Частиною 5 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може грунтуватися на припущення.

В результаті обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1, які були проведені 15 червня та 20 грудня 2017 року встановлено, що земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, кадастровий номер НОМЕР_4; НОМЕР_5 знаходяться в межах відповідно до поворотних точок вказаних у технічній документації із землеустрою.

Згідно акту проведення геодезичних робіт щодо визначення координат зовнішніх меж земельних ділянок, складеного ФОП ОСОБА_4 04 січня 2018 року межі земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_4; НОМЕР_5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у своїх поворотних точках знаходяться в межах визначених технічною документацією. Вказані земельні ділянки не є змінені, в просторовому відношенні до суміжних ділянок знаходяться у своїх натуральних розмірах та їх межі не конфліктують з межами сусідніх земельних ділянок.

Зазначені докази були подані Олевською міською радою під час розгляду справи в суді першої інстанції в порядку ст.ст. 12, 43, 81 ЦПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати докази, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Тому суд першої інстанції безпідставно їх відхилив, посилаючись на те, що Олевська міська рада в особі посадових осіб міської ради та незалежного експерта ФОП ОСОБА_4 незаконно втрутилася у здійснення власником ОСОБА_1 повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою, шляхом незаконного обстеження меж приватизованої земельної ділянки не уповноваженими на те особами, без участі позивача, в інтересах відповідача ОСОБА_2 та міської ради.

На виконання вимог ч. 5 ст.12 ЦПК України з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи апеляційний суд роз'яснив представнику позивача його права та обов'язки, зокрема, його права надати докази на підтвердження позовних вимог, шляхом проведення судової земельно-технічної експертизи. При цьому, останній був попереджений про наслідки вчинення або не вчинення таких процесуальних дій.

Однак, представник позивача після виконання судом вимог ч.5 ст.12 ЦПК України будь-яких клопотань з цього приводу не заявляв.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів (ст.ст.77,78 ЦПК України), що є його процесуальним обов'язком ( ст.ст.12,81 ЦПК України) про те, що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняв частину його земельної ділянки, на якій побудував паркан, сарай та дворову вбиральню, тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.

Відтак, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати понесені ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги в сумі 2 880 грн, апеляційний суд відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягує на його користь з позивача.

Керуючись статтями 258, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 14 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Олевської міської ради Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки та перенесення паркану.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 880 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 15 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді