ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 654/321/18 Головуючий в І інстанції: Францішко Ю.В.

Номер провадження: №22-ц/819/185/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Литвиненко Олени Леонідівни, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 березня 2018 року, у складі судді Францішка Ю.В., у справі за позовом Ткач Яни Олегівни, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

31 січня 2018 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 17.02.2011 року в розмірі 106000,00грн, яка складається з:

--- 5813,59грн - заборгованість за кредитом;

--- 98515,88грн - заборгованість по процентах за користування кредитом;

--- 1670,53грн - заборгованість за пенею та комісією,

а також судові витрати.

Позов обґрунтований наступним. Відповідно до укладеного договору № б/н від 17.02.2011 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6000,00грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому "Тарифами банку", що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pager/70/ з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору. Відповідач підтвердив свою згоду тим, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua., складає укладений з Банком договір.

Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

Згідно п.п.1.1.6.1. та 1.1.6.2. вказаних Умов та Правил зміни до останніх вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а якщо в односторонньому порядку неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни різними каналами зв'язку, втому числу через офіційний сайт, клієнтські виписки тощо.

Відповідно до п.2.1.1.5.4. у разі незгоди зі змінами клієнт має право подати заяву про розірвання договору, виконавши умови п.2.1.1.5.4. Договору.

Згідно п.2.1.1.5.5. вказаних Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом та процентами.

При порушенні строків платежів передбачено сплата пені, яка розраховується згідно "Тарифів Банку" та може змінюватися у відповідності до 1.1.3.2.3. Умов та Правил.

Передбачено право банку вимагати дострокового виконання зобов'язання в разі невиконання боржником зобов'язань за договором (п.п.2.1.1.4.2., 2.1.1.12.14).

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, унаслідок чого станом на 30.09.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 106000,00грн, яка складається з: 5813,59грн заборгованості за кредитом; 98515,88грн заборгованості по процентах за користування кредитом; 1670,53грн заборгованості за пенею та комісією, у зв'язку із чим просить задовольнити позов.

Оскаржуваним рішенням від 26 березня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, вказав, що суд не врахував того, що відповідачем було отримано кредитні картки НОМЕР_1, термін дії якої до 01/15, та № НОМЕР_2, термін дії якої встановлено до 09/16 року, а тому позивач звернувся 31.01.2018 року до суду з вказаним позовом в межах 3-річного строку позовної давності. А, крім того, відповідачем не заявлялось клопотання про застосування позовної давності і п.1.1.7.31 Умов та правил встановлено термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, неустойки встановлено в 50 років.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

03 жовтня 2018 року в газеті "Голос України" опубліковано повідомлення голови Херсонського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні, про початок роботи вказаного новоутвореного суду з 03 жовтня 2018 року.

Враховуючи наведене, від дня початку роботи Херсонського апеляційного суду останній діє як суд апеляційної інстанції, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

16 жовтня 2018 року цю справу автоматизовано було розподілено складу колегії суддів: головуючому судді (судді-доповідачу) - Майданіку В.В., суддям: Кутурлановій О.В., Орловській Н.В.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до витягу зі Статуту банку позивач є правонаступником закритого акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" (а.с.41).

Відповідач ОСОБА_4 подав 17.02.2011 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.10).

За вказаною заявою, яка долучена банком до позовної заяви:

--- Заявник - відповідач;

--- кредитний ліміт - 3000,00грн;

--- виявляє бажання оформити платіжну картку кредитка "Універсальна Gold";

--- ОСОБА_4 погоджується з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Наявний Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", зокрема "Універсальна Gold" (а.с.11).

В ній вказана процентна ставка (2,5% на місяць), розмір щомісячного платежу (7%), передбачена пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 0,233% від суми заборгованості + 50грн при простроченні за кредитом або процентами на суму від 100грн, передбачена щорічна комісія за за обслуговування - 500грн, з 01.06.2012р щомісячна комісія за обслуговування - 20грн/місяць.

Згідно п.2.1.1.12.6. передбачено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому "Тарифами банку", що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pager/70/ з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

Згідно п.п.1.1.6.1. та 1.1.6.2. вказаних Умов та Правил зміни до останніх вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а якщо в односторонньому порядку неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни різними каналами зв'язку, втому числу через офіційний сайт, клієнтські виписки тощо.

Відповідно до п.2.1.1.5.4. у разі незгоди зі змінами клієнт має право подати заяву про розірвання договору, виконавши умови п.2.1.1.5.4. Договору.

Згідно п.2.1.1.5.5. вказаних Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом та процентами, а також сплачувати комісію на умовах договору.

При порушенні строків платежів передбачено сплата пені, яка розраховується згідно "Тарифів Банку" та може змінюватися у відповідності до 1.1.3.2.3. Умов та Правил.

Передбачено право банку вимагати дострокового виконання зобов'язання в разі невиконання боржником зобов'язань за договором (п.п.2.1.1.4.2., 2.1.1.12.14).

Згідно п.1.1.7.12. Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору - він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до п.1.1.7.31 Умов строк позовної давності за вимогами про поверненню кредиту, процентів, сплати неустойки складає 50 років.

За п.2.1.1.2.11. Умов та Правил карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні карти включно. Згідно п.2.1.1.2.12. по закінченні строку дії карта продовжується банком на новий термін (шляхом надання карти з новим терміном дії), за зверненням клієнта в Банк, згідно діючим Тарифам. Перевипуск карти на новий строк здійснюється при дотриманні Клієнтом умов обслуговування карти, передбачених Договором. Згідно п.2.1.1.2.13. для перевипуску карти до спливу терміну її дії Клієнт повинен звернутися до відділення Банку.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, у яких було б зазначено щодо розірвання однією із сторін договору.

Згідно довідки про зміну умов кредитування за вказаним договором (строк дії кредитної картки - 09,16) кредитний ліміт було збільшено: 17.02.2011р - до 3600,00грн, 25.05.2011р - до 4200,00грн, 11.07.2011р - до 5000,00грн, 25.08.2011р - до 6000,00грн (а.с.9).

Згідно долученої до апеляційної скарги та залученої при апеляційному розгляді справи Довідки відповідач згідно вказаного кредитного договору отримав картки НОМЕР_1 (дата відкриття - 17.02.2011р, термін дії - 01/15) та № НОМЕР_2 (дата відкриття - 05.03.2013р, термін дії - 09/16) (а.с.66).

Вказана Довідка була залучена апеляційним судом з огляду на невиконання судом першої інстанції вимог п.п.3 і 4 ч.5 ст.12 ЦПК України щодо забезпечення реалізації сторонами їх прав, зокрема, права сторін в наданні додаткових доказів.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач до 22.02.2014 року періодично здійснював платежі на погашення заборгованості, зокрема, в 2012 році таких платежів було в кількості 12 (останній - 12.12.2012р на суму 420,00грн), в 2013 році - в кількості 8 (останні - 22.08.2013р на суму 500,00грн, 11.09.2013р на суму 500,00грн та 13.12.2013 року на суму 500,00грн), а в 2014р - в кількості 1 (перший і останній - 22.02.2014р на суму 600,00грн) (а.с.6-9).

Згідно вказаного розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с.6-9), за кредитним договором № б/н від 17.02.2011 року станом на 30.09.2017 року наявна заборгованість відповідача у розмірі 106000,00грн, яка складається з: 5813,59грн заборгованості за кредитом; 98515,88грн заборгованості по процентах за користування кредитом; 1670,53грн заборгованості за пенею та комісією.

При цьому вбачається, що банком процентну ставку було збільшено до 34,8% з 01.09.2014р, потім збільшено до 43,2% з 01.04.2015р.

Також вбачається, що загальний залишок заборгованості за тілом кредиту (поточної і простроченої) в 5813,59грн встановився вже за станом на 28.02.2014 року і з тих пір не змінювався, а незмінні залишки заборгованості (поточної і простроченої) в розмірі відповідно 4330,54грн та 1483,05грн встановились 30.04.2014 року і з тих пір не змінювалися.

Матеріали справи містять і Виписку по рахунку клієнта, яку представник відповідача надала до суду, долучивши до апеляційної скарги (а.с.67-71).

Зазначена Виписка, як і розрахунок заборгованості, підтверджує надання відповідачу вказаних карток НОМЕР_1 (дата відкриття - 17.02.2011р, термін дії - 01/15) та № НОМЕР_2 (дата відкриття - 05.03.2013р, термін дії - 09/16), підтверджує користування ними.

Також вказана Виписка повністю підтверджує дані вказаного вище розрахунку заборгованості, зокрема щодо періодичного погашення заборгованості до 22.02.2014 року. В ній також міститься додаткова інформація, зокрема щодо видачі готівкових коштів. Так, наприклад, вбачається, що з 05.03.2013 року 11 разів видавалися готівкові кошти (останні рази - 22.08.2013р на суму 300,00грн та 11.09.2013р на суму 350,00грн).

Тобто, і останньою картою відповідач активно користувався.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось клопотання про застосування позовної давності, справу було розглянуто за відсутності сторін, взагалі-то у цій справі судові засідання призначались двічі (06 та 26 березня 2018 року), в обох випадках сторони не з'явились, що підтверджується протоколами судових засідань (а.с.52, 54).

Відмовляючи в позові повністю, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем, який звернувся до суду з цим позовом 31.01.2018 року, позовної давності з неповажних причин, оскільки з урахуванням здійсненні відповідачем останнього платежу 22.02.2014 року позовна давність сплила 24.06.2017 року.

Однак, з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки до нього він дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права та порушивши норми процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

У цій справі встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами кредитний договір.

Отже, між сторонами був укладений кредитний договір.

Що стосується питання доведення пропуску позовної давності, то апеляційний суд виходить з такого.

За умовами договору, як зазначено вище, строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

Як зазначено, відповідач отримав картки НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, остання з яких має термін дії до останнього дня 09/16 року, тобто до 30.09.2016 року.

Також, як зазначено, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, а з урахуванням відсутності доказів проінформування жодною із сторін про припинення дії договору, договір вважається таким, що діє до останнього дня місяця, указаного на картці, тобто до 31.03.2016 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 30.09.2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Таким чином, нараховані суми заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом підлягають стягненню за умови законності їх нарахування, зокрема при дотриманні позовної давності, правильності обчислення тощо.

Норми цивільного законодавства щодо позовної давності встановлюють таке: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України); загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.2 ст.258 ЦК України); зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (ст.266 ЦК України); перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України); перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

У цій справі встановлено, що останній платіж на погашення заборгованості здійснено 22.02.2014 року в розмірі 600,00грн, дія картки закінчилась 30 вересня 2016 року, а з позовом до суду банк звернувся 31січня 2018 року.

Тобто, у цій справі початок перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором визначається з моменту спливу строку кредитування, тобто з наступного дня після закінчення дії карти, а саме з 01.10.2016 року.

Тобто, позовна давність за вимогою банку не пропущена, тим більше при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось клопотання про застосування позовної давності.

Таким чином, суд же першої інстанції застосував позовну давність, невірно встановивши дату її спливу 24.06.2017 року та не врахувавши відсутність відповідної заяви про застосування позовної давності.

При цьому, апеляційний суд вважає, що умови цього кредитного договору про встановлення позовної давності в 50 років за усіма вимогами банку не є доведеними з урахуванням положень ч.1 ст.259 ЦК України (про письмову форму договору про збільшення позовної давності), ч.ч.1 і 2 ст.207 ЦК України (про доведення укладення договору в письмовій формі) та відсутності доказів, зокрема підпису позичальника, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника.

Що стосується стягнення процентів за користування кредитом, то апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За положеннями ст.1048 ЦК України: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (абз.1 ч.1); у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз.2 ч.1).

Як встановлено судом, передбачене кредитним договором підвищення процентної ставки відбувається внаслідок порушення зобов'язань, зокрема користування кредитом понад встановлений строк, тобто збільшення процентної ставки сторони пов'язали з певною подією - неповерненням кредитних коштів у встановлений у договорі строк.

Таке підвищення процентної ставки є саме реакцією на порушення зобов'язань за договором і не може вважатися таким, що зумовлене збільшенням кредитного ризику, оскільки підвищення кредитного ризику - це ймовірна можливість виникнення ускладнень при виконанні договору, а в даному випадку йдеться про збільшення процентів внаслідок порушення договору.

Оскільки сторони не визначили зазначені проценти як відсотки від суми невиконаного, або неналежно виконаного, або несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, то правова природа таких відсотків не може тлумачитись як неустойка (штраф, пеня).

Разом з тим законодавством не заборонено встановлювати інші види забезпечення виконання зобов'язань, підстави сплати, правова форма та розмір яких визначаються договором або законом, а тому встановлення в договорі підвищених відсотків як санкції за користування кредитом понад визначений у договорі строк є забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором, яке передбачене домовленістю сторін і не суперечить законодавству.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відтак, у межах строку кредитування до 31.03.2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Починаючи з 01 квітня 2016 року відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такою є й правова позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).

При цьому, оскільки наявна відмінність між кредитним договором, оформленим у вигляді заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з видачею платіжної карти з встановленим строком її дії, на яку встановлено кредитний ліміт, який може змінюватися, і щодо якої передбачено неодноразову видачу кредитних коштів у невстановлених наперед розмірах в межах ліміту, передбачено можливість її перевипуску (тобто пролонгації) з видачею інших платіжних карт з встановленими іншими строками їх дії, з передбаченою можливістю автоматичної пролонгації договору на новий строк за умови відсутності заяви про припинення його дії (як у випадку у цій справі), а також кредитним договором, форма якого передбачає повернення кредиту і сплату проценти періодичними (щомісячними) платежами, передбачає кінцевий термін повернення кредиту без можливості перевипуску платіжних карт (як в інших випадках), а також не передбачає неодноразову видачу кредитних коштів у невстановлених наперед розмірах в межах ліміту, то у цій справі не може йти мова про стягнення щомісячних платежів у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів, а мова йде про погашення кредиту в повному обсязі і що строк цього визначено останнім днем місяця, указаного на картці.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Тобто, розмір процентів за користування кредитом слід визначати станом на 30.09.2016 року, тобто в межах дії кредитного договору, а саме в розмірі 41377,20грн, оскільки право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (30.09.2016 року).

Отже, розмір процентів за користування кредитом слід визначати за станом на 30.09.2016 року, тобто цей розмір складає згідно наданого позивачем розрахунку 41377,20грн (а.с.6-10).

Щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, то, як зазначено вище, він становить 5813,59грн.

Щодо вимоги про стягнення 1670,53грн заборгованості за пенею та комісією, апеляційний суд вважає таку вимогу необґрунтованою, оскільки є плутаним та нечітким сам розрахунок цієї суми, виходячи з недоведеності його в наданому розрахунку заборгованості (є графа сума комісії та пені, в якій значиться загальна заборгованість станом на 30.09.2017р в 4300,00грн), а також з того, що пеня та комісія суміщені в розрахунку, що унеможливлює встановлення дійсного факту щодо розміру окремих складових, а саме розміру пені та розміру комісії.

Отже, слід відмовити в стягненні заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1670,53грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції, яким повністю відмовлено в позові за пропуском позовної давності, є незаконним та необґрунтованим.

Загальна сума заборгованості складає 47190,79грн (5813,59грн заборгованості за кредитом + 41377,20грн заборгованості по процентах за користування кредитом).

Таким чином, підсумовуючи викладене, рішення суду першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 47190,79грн, яка складається з: 5813,59грн заборгованості за кредитом та 41377,20грн заборгованості по процентах за користування кредитом. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

Позов задоволено на 44,51% (47190,79грн х 100% : 106000грн).

У встановленому законом розмірі судовий збір у цій справі підлягає сплаті та сплачений позивачем: при поданні позовної заяви - 1762,00грн (а.с.1, 42), при поданні апеляційної скарги - 2643,00грн (а.с.72), тобто всього понесено 4405,00грн судових витрат.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути на відшкодування судових витрат 1960,66грн (44,51% х 4405грн : 100%).

Решта доводів апеляційної скарги щодо задоволення позову в повному обсязі в розмірі 106000,00грн, тобто станом на 30.09.2017 року до уваги не приймаються, оскільки не обґрунтовані вимогами закону та належними доказами. Зокрема, вказані доводи не враховують те, що розмір процентів за користування кредитом слід визначати станом на 30.09.2016 року, тобто в межах дії кредитного договору, а саме в розмірі 47190,79грн, оскільки право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (30.09.2016 року). А вимога ж про стягнення 1670,53грн заборгованості за пенею та комісією є необґрунтованою та не доведеною.

Постанова суду апеляційної інстанції як така, що ухвалена у малозначній справі, згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись п.1 ч.6 ст.19, ст.ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, ст.ст.207, 213, 549, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Литвиненко Олени Леонідівни, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 березня 2018 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов Ткач Яни Олегівни, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 47190,79грн, яка складається з: 5813,59грн заборгованості за кредитом, 41377,20грн заборгованості по процентах за користування кредитом.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати в розмірі 1960,66грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 15 листопада 2018 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська