Справа 1-97-10

                 В И Р О К

             Іменем     України

25 січня 2010 року    Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді  Михайленко В.Г.

          при секретарі      Щербаковій Л.А.

          з участю прокурора Коропа С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані справу по обвинуваченню ОСОБА_1,

                              ІНФОРМАЦІЯ_1,

                              уродженця  та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2

                              АДРЕСА_1, Черкаської

                              області,  українця, громадянина

                              України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не  

                              працюючого,  не одруженого, не

                              судимого              

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

                     В С Т А Н О В И В :

    Підсудний ОСОБА_1 17 грудня 2009 року близько 21 години, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном зустрівся по вул.Садовій, 36 м.Умань із наглядно знайомою – ОСОБА_2 з якою після цього пішов по вул.Спінози і шляхом обману та зловживання довірою взяв у неї мобільний телефон, який зобов’язався продати, а гроші виручені за телефон повернути ОСОБА_2, однак він не повернув, а розпорядився ним на свій розсуд, продав ОСОБА_3 за 580 грн., чим спричинив потерпілій шкоду на суму 1200 грн.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю і підтвердив, що дійсно 17 грудня 2009р. шляхом обману заволодів мобільним телефоном ОСОБА_2, який продав ОСОБА_3 В скоєному злочині щиро розкаявся.

Крім визнання вини, вина підсудного ОСОБА_1 підтверджується свідченнями очевидців ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, явкою з повинною, які відповідно до вимог ст.299 КПК України учасниками судового процесу було визнано за недоцільне, про що було роз’яснено усім під час судового слідства з занесенням до протоколу судового засідання і сумнівів в добровільності та істинності їх позицій у суді не виникло.

Оцінюючи зібрані по справі докази суд вважає, що пред’явлене обвинувачення доведене і дії підсудного ОСОБА_1 підлягають кваліфікації по ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який по місцю проживання характеризується посередньо.

Обставиною, які пом’якшує винному покарання суд враховує визнання вини та щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди, а обтяжуючих обставин суд не вбачає.

Суд вважає, що поскільки підсудний ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому злочині, відшкодував завдану шкоду, по місцю проживання характеризується позитивно, тому необхідно йому вибрати покарання у вигляді штрафу.

Цивільного позову, судових витрат по справі не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

                    З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 підписку про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.

Речові докази по справі – мобільний телефон залишити по належності ОСОБА_2 А.с.33.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області на протязі п’ятнадцяти діб після проголошення через Уманський міськрайонний суд.

Головуючий                      В.Г.Михайленко