П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 р.м.Одеса522/17259/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3 та представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, третя особа - ОСОБА_3 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації реконструкції житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що складається з літ. «В» 56,8 кв.м./30,2 кв.м. літній кухні літ. «И», навіс літ. «М», за №ОД 142130100023 від 10 січня 2013 року за замовленням ОСОБА_6, яка була здійснена Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та зобов'язати Управління державного архітектурного будівельного контролю Одеської міської ради зареєструвати скасування реєстрації вказаної декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2018 року вказаний адміністративний позов ОСОБА_5 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, третя особа - ОСОБА_3 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації було залишити без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що ухвала судом першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та винести постанову з направленням справи до Одеського окружного адміністративного суду для нового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Висновок суду першої інстанції.

Приймаючи спірну ухвалу та залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач знав про наявність спірної декларації, яка ним оспорювалася у травні 2015 року, отримав копію вказаного документу, посилався на вказаний документ та використовував його у якості доказу на підтвердження своїх доводів в судових процесах, та надсилав вказаний документ у якості додатків до процесуальних документів.

Колегія суддів не спростовуючи вказані висновки суду першої інстанції та не досліджуючи питання наявності/відсутності факту пропуску строку звернення до суду з позовом, зазначає наступне.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частина 1 стаття 4 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не обов'язково є підставою ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 просив суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації реконструкції житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що складається з літ. «В» 56,8 кв.м./30,2 кв.м. літній кухні літ. «И», навіс літ. «М», за №ОД 142130100023 від 10 січня 2013 року за замовленням ОСОБА_6, яка була здійснена Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та зобов'язати Управління державного архітектурного будівельного контролю Одеської міської ради зареєструвати скасування реєстрації вказаної декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Разом з тим, матеріали справи містять рішення Малиновського районного суду від 23 квітня 2015 року, винесене в порядку цивільно-процесуального законодавства, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та за нею визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з житлового приміщення під літ. «В», загальною площею 56,8 кв. м, літньої кухні під літ. «И», навісу під літ. «М», тобто, тієї частини домоволодіння з приводу якої відповідачем було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації реконструкції житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами за №ОД 142130100023 від 10 січня 2013 року.

Таким чином, з урахуванням всього вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що цей позов по даній справі направлений на поновлення порушеного, на думку позивача, права власності на вказану частину домоволодіння.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спір у справі по суті стосується не відносно правомірності дій відповідача при реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на об'єкт нерухомого майна - відповідну частину домоволодіння, а тому такий захист порушеного права власності позивача має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17 та від 20 вересня 2018 року № 813/1076/17.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частина 1 стаття 238 КАС України).

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що дані спірні правовідносини не належать до юрисдикції адміністративного судочинства, натомість, можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи помилково застосовані норми процесуального права, а тому, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 315 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови саме про закриття провадження по справі, оскільки судом першої інстанції провадження по справі було відкрито, однак, всупереч вимогам КАС України, не було перевірено належність даних спірних правовідносин, як таких, що можуть розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково, а ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2018 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, третя особа - ОСОБА_3 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 14 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.

Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.