ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/1864/17 Номер провадження 22-ц/814/182/18Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Панченка О.О.

Суддів: Триголова В.М., Лобова О.А.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Киричка С.А. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що він уклав з відповідачем договір позики, оформлений розпискою, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_3 передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30 000 грн., які останній повинен повернути у строк до 10.09.2014 року, проте відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 130070,40 грн. з яких борг за договором позики 40 8000 грн., 0,2 % за кожен день прострочення заборгованості в розмірі 89270,40 грн.. та стягнути судовий збір у розмірі 1300,71 грн.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 62700 грн., яка складається з : основна сума боргу 30000 грн., 10800 грн. відсотки за користування грошовими коштами, 21900 грн. пеня за порушення строків погашення позики.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 частину сплаченої суми судового збору у розмірі 624 грн. 34 коп.

З рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2018 року не погодився відповідач - ОСОБА_2, та звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Гадяцького районного суду Полатвської області від 13 серпня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 частково, стягнувши на його користь суму боргу у розмірі 3463 грн. 24 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема вказує, що місцевим судом безпідставно не взято до уваги пояснення свідків, які вказували на те, що в рахунок погашення заборгованості по договору позики відповідачем надавались позивачу будівельні матеріали, що підтверджується видатковими накладними.

Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13 ст.7 ЦПК України, та ч.2 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити з підстав, визначених в ст. 375 ЦПК України.

Місцевим судом встановлено що 10.09.2013 р. ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 30 000 грн., які зобов'язався повернути в строк до 10.09.2014 р., що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_2, оригінал якої долучений до матеріалів справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем докази не є достатніми, для підтвердження того, що він повернув частину боргу позивачу, оскільки надані видаткові накладні та інші розрахунки не містять будь-яких посилань на виконання зобов'язань згідно розписки від 10.09.2013 року.

Надані позивачем докази суд оцінив критично, відповідно до вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду і зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання взяті сторонами за договором повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

За змістом ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами було укладено декілька договрів позики (а.с. 99,100).

При цьому, надані відповідачем докази на підтвердження передачі грошових коштів позивачу в рахунок погашення боргу за договором позики не містять жодних позначеннь щодо погашення саме боргу за договором від 10.09.2013 року. Видаткові накладні, надані відповідачем на підтвердження доводів повернення частини боргу будівельними матеріалами суд не може прийняти як належний та допустимий доказ, оскільки в графі накладної «получатель» вказано ОСОБА_2 (борг ОСОБА_3), при цьому не вказано борг за яким саме договором позики погашається. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що дані накладні не містять жодного підпису позивача ОСОБА_3 про отримання будівельних матеріалів.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками районного суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : підпис О.О. Панченко

Судді підпис В.М. Триголов

підпис О.А. Лобов

Згідно з оригіналом:

Суддя Полтавського апеляційного суду О.О Панченко