АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-91-10 Головуючий у 1-й інстанції: Дзярук М.П.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: ЖБК -314 № Радіоприлад-18», ВГІРФО Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, відділ опіки та піклування Комунарської районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: ЖБК -314 № Радіоприлад-18», ВГІРФО Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, відділ опіки та піклування Комунарської районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В позовній заяві зазначав, що він з ОСОБА_3 перебував у шлюбі з 29.05.1999 року. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між ними розірвано 05.08.2008 року. Йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу належить квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_3 в 1999 р. після реєстрації шлюбу вселилася в зазначену квартиру та була зареєстрована в якості члена сім’ї. З травня 2008 року вона, разом з донькою проживає у своїх батьків, комунальні послуги не сплачує, ніякої участі в утриманні спірної квартири не бере та не користується нею.
Посилаючись на викладене, просив суд визнати ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_5, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 та зняти їх з реєстраційного обліку.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_2.
Зобов’язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з визнанням її судом такою, що втратила право користування спірною квартирою, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права .
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
У порушення зазначених вимог закону судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, порушені вимоги процесуального закону,що призвело до неправильного вирішення справи – суд вийшов за межі пред”явлених вимог, обставини справи,які мають суттєве значення для справи і які суд вважав встановленим ,є недоведеними, а висновки не відповідають здобутим доказам , вимогам закону і є суперечливими.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 такою,що втратила право користування спірним житловим приміщенням, суд виходив із того,що відповідачка чинить перешкоди позивачу у користуванні і розпорядженні його власністю, відсутня у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин. При цьому суд у рішенні застосував норми матеріального права –ст., ст.391, 810,811 ЦК України,які не підлягали застосуванню.
Як вбачається із позовної заяви(а.с.2-4), позовні вимоги до ОСОБА_3 пред”явлені лише на підставі відсутності відповідачки у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин. Будь-яких вимог щодо порушення відповідачкою прав позивача у користуванні і розпорядженні квартирою або щодо виникнення між сторонами правовідносин з договору найму житла ,що передбачено ст.ст.391,810,811 ЦК України, не пред”являлось і в обґрунтування позовних вимог не висувалось, тому підстави для висновків суду щодо порушення відповідачкою прав позивача як власника у користуванні ним і розпорядженні майном і для застосування відповідних норм матеріального права у даному спорі відсутні.
До того ж одночасні висновки суду про відсутність відповідачки у спірному житловому приміщенні і здійснення нею перешкод для власника у користуванні цим приміщенням є суперечливими.
Статтею 405 ЦК України врегульовані правовідносини між власником житлового приміщення і членами його сім”ї щодо строку зберігання за останніми права користування цим приміщенням у разі їх відсутності.
Згідно до вимог ст. 405ч 2 ЦК України член сім”ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, проте докази щодо відсутності ОСОБА_3 у спірній квартирі без поважних причин протягом одного року позивач не надав і звернувся до суду до спливу встановленого законом строку.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких домовленостей між сторонами по справі щодо права користування житлом відповідачкою не відбувалось, а із позовної заяви видно,що відповідачка відсутня у спірному житловому приміщенні з травня 2008 року, а позов до неї пред”явлений 03 .02.2009 року,тобто у строк менш, ніж один рік і у зв”язку із цим підстав для визнання її такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням відсутні, проте ці обставини суд не взяв до уваги, задовольнив позовні вимоги і визнав ОСОБА_3 такою,що втратила право користування житловим приміщенням.
Крім того, з матеріалів справи також видно,що і на час звернення позивача до суду з даним позовом і на час розгляду судом справи, відповідачка проживає у спірному житловому приміщенні, оскільки нею особисто за адресою спірного житлового приміщення - АДРЕСА_3 була отримана повістка до суду 2 березня 2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням(а.с.22).
Вважаючи встановленим факт не проживання відповідачки ОСОБА_3 у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців з травня 2008 року , суд зазначив у рішенні про те,що це підтверджується довідкою ЖБК-314”Радіоприлад-18” та показами свідків, проте всупереч вимогам ст. 213,215 ЦПК України не зазначив ,якими саме показами свідків підтверджується як самий факт відсутності відповідачки у спірній квартирі , так і відсутність поважних причин для цього, а із змісту зазначеної довідки(а.с.10) видно,що про факт відсутності відповідачки у спірній квартирі взагалі не йдеться, а довідка надана про те,що ОСОБА_3 не зверталась до ЖБК з заявою про тимчасову її відсутність.
В засіданні судової колегії апеляційного суду позивач ОСОБА_4 не заперечував проти права ОСОБА_3 користуватись спірним житловим приміщенням, пояснив,що перешкод для цього він не вчиняє , враховуючи і те,що їх малолітня донька не визнана такою,що втратила право користування цим приміщенням і ОСОБА_3 як мати,з якою проживає дитина, також може ним користуватись.
Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин,що мають значення для справи,які суд вважав встановленими,порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції направильно застосований матеріальний закон, висновки не підтверджуються набутими доказами і суперечать вимогам закону, обставини, які суд вважає встановленими , є недоведеними, а з матеріалів справи і набутих доказів не вбачається відсутність відповідачки у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік на час звернення позивача із позовом про це, підстав для задоволення позову немає і рішення в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення відповідає вимогам закону.
Керуючись ст. ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2009 року по цій справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання її такою,що втратила право користування житловим приміщенням скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: