Справа № 345/399/18

Провадження № 22-ц/4808/174/18

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді - Фединяка В.Д.

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.,

секретаря Петріва Д.Б.

з участю ОСОБА_2

представника Приватного акціонерного товариства «Калуське автотранспортне підприємство» Зубаревої Л.Б.,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Калуське автотранспортне підприємство», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2018 року, ухвалене у складі судді Сухарник І.І. в м. Калуші,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Калуське автотранспортне підприємство», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має право на безкоштовний (пільговий) проїзд в автобусах місцевих маршрутів та по Україні згідно посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 14.02.2000 року. Користуючись цим правом, позивач 10.05.2017 року о 08.40 год. зайшов в автобус НОМЕР_1, який належить ПАТ «Калуське автотранспортне підприємство» та здійснює пасажирські перевезення за маршрутом Калуш-Івано-Франківськ Івано-Франківської області. Однак показавши водію ОСОБА_5 посвідчення учасника бойових дій, останній заявив, щоб позивач покинув автобус, почав виштовхувати його із автобуса, принижуючи при цьому. Після цього позивач змушений був прийняти заспокійливі ліки. Звернувшись із скаргою до ПАТ «Калуське автотранспортне підприємство», позивачу надано формальну відповідь про проведення профілактичної бесіди із водієм, якому вказано на недопущення конфлікту із пасажирами. Вважав, що діями водія ПАТ «Калуське автотранспортне підприємство» ОСОБА_5 йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні його людської честі та гідності, що призвело до нервово-психологічного стресу, що негативно вплинуло на його стан здоров»я та самопочуття, так як перед цим він переніс важку операцію на серце. Просив стягнути із ПАТ «Калуське автотранспортне підприємство» на його користь відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 грн та витрати на правову допомогу.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Калуське автотранспортне підприємство», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, ним доведено позовні вимоги про те, що водій ОСОБА_5 неправомірно діяв висадивши його з автобуса, чим завдав йому моральні страждання. Вказує на те, що ні відповідач, ні третя особа не заперечують самого факту конфлікту між позивачем та водієм автобуса. Судом не надано жодної оцінки письмовій відповіді відповідача, з якої вбачається, що підприємством проведено відповідну профілактичну бесіду з водієм. На думку апелянта, даною відповіддю ПАТ «Калуське автотранспортне підприємство» визнає як наявність самого конфлікту так і наявність вини свого водія. Зазначає, що посадка в автобус проводилася з автостанції, яка по суті є автобусною зупинкою, так як каси не працюють. Обілечування пасажирів при посадці на цій зупинці здійснюється безпосередньо водіями автобусів. Апелянт вважає, що в такому випадку він мав надати тільки посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій, що ним і було зроблено. Також судом не дано належної оцінки показам свідків зі сторони відповідача. Свідками не було надано квитків, які б підтверджували, що вони були пасажирами даного рейсу. Вказує, що водієм ОСОБА_5 було завдано позивачу моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі та гідності, порушенні його прав, гарантованих Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Апелянт зазначає також, що він є інвалідом 2 групи, переніс важку операцію на серці, будь-який стрес негативно впливає на його здоров»я.

У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 № 452/2017 ліквідовано, зокрема: Апеляційний суд Івано-Франківської області, та утворено Івано-Франківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Івано-Франківську область, з місцезнаходженням у місті Івано-Франківську.

Відповідно до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди, що ліквідуються, припиняють здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Івано-Франківського апеляційного суду опубліковано в газеті «Голос України» від 03.10.2018 № 185 (6940).

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Івано-Франківським апеляційним судом та у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити скаргу.

Представник Приватного акціонерного товариства «Калуське автотранспортне підприємство» і третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 заперечили доводи апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що пасажир зобов'язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення (ст. 41 Закону України «Про автомобільний транспорт»). На підставі пункту 130 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 26.09.2007 № 1184, особи, що користуються пільгами з оплати проїзду автобусами міжміського та/або приміського сполучення, звертаються у квиткову касу автостанції для внесення відповідної позначки до касової відомості та отримання квитка на пільговий проїзд. ОСОБА_2 не пред'являв водію ОСОБА_5 посвідчення учасника бойових дій, як підставу права на пільговий проїзд, а тільки запитав чи можна проїхати за посвідченням особи з інвалідністю. Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивачем не доведено вини водія відповідача у заподіянні йому моральної шкоди.

Висновок суду відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_2 є ветераном війни - учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (а.с. 6, 7).

Відповідно до положень п.7 ч.1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання, за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн, посилаючись на те, що 10.05.2017 на маршруті «Калуш - Івано-Франківськ» з відправкою о 08.40 год. на маршруті міжміського сполучення під керуванням водія ОСОБА_5 автобусом IVECO 50C11V, д.н.з. НОМЕР_1, який належить приватному акціонерному товариству «Калуське автотранспортне підприємство» йому відмовлено у безплатному проїзді внаслідок чого йому заподіяно моральну шкоду.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 12 Закону України „Про транспорт" зобов'язує транспортні підприємства забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов'язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

Відповідно до п. 10 ст. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02. 1997 р. №176 в редакції постанови 26 вересня 2007 р. №1184, перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким, згідно з законодавством, надано пільги щодо плати за проїзд.

Згідно частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом установлено, що 10.05.2017 на маршруті «Калуш - Івано-Франківськ» з відправкою о 08.40 год. автобусом IVECO 50C11V, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, який належить приватному акціонерному товариству «Калуське автотранспортне підприємство» ОСОБА_2 відмовлено у безоплатному проїзді на маршруті міжміського сполучення як особі з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, оскільки Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не передбачено права безоплатного проїзду на маршруті міжміського сполучення. Як учаснику бойових дій позивачу не відмовлялось у праві безоплатного проїзду (а.с. 6, 7).

Даний факт підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були присутніми 10.05.2017 на маршруті «Калуш - Івано-Франківськ» з відправкою о 08.40 год. під час здійснення перевезення. Крім цього, зазначені свідки та свідок ОСОБА_8 заперечили будь-які образи чи сварки з сторони водія ОСОБА_4 в адрес позивача.

Разом з тим, ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду ствердив, що 10.05.2017 на маршруті «Калуш - Івано-Франківськ» з черговою відправкою о 9 год. автобусом, який належить приватному акціонерному товариству «Калуське автотранспортне підприємство» як учасник бойових дій він скористався правом безоплатного проїзду, що підтверджує здійснення відповідачем пільгових перевезень.

Статтею 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказів, які б підтверджували про те, що 10.05.2017 на маршруті «Калуш - Івано-Франківськ» з відправкою о 08.40 год. автобусом IVECO 50C11V, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, який належить приватному акціонерному товариству «Калуське автотранспортне підприємство» ОСОБА_2 відмовлено у праві безоплатного проїзду як учаснику бойових дій позивачем не подано, так як і не встановлено вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), враховуючи те, що позивач не довів факт вини відповідача в заподіянні йому моральної шкоди, дійшов обґрунтованого висновку про відмову позивачу у відшкодуванні моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом першої інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, на підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, Івано-Франківський апеляційний суд, як суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2018 року без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 20 листопада 2018 року.

Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський