Справа № 159/1667/18 Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А.

Провадження № 22-ц/802/21/18 Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л.Я.

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ТзОВ «ОТП Факторинг Україна») 15.09.2008 року був укладений кредитний договір № CM-SME A00/1270DC/2008, згідно якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 39000 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту до 12.09.2023 року. Позивач вказує, що ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ТзОВ «ОТП Факторинг Україна») свої зобов'язання за вищевказаним договором виконало повністю, видавши позичальнику ОСОБА_2 кредит в сумі 39000 доларів США, а позичальник, у свою чергу, брав на себе зобов'язання прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором. Позивач вказує, що відповідачем належним чином не виконуються взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, зокрема, відповідач не дотримується графіку платежів та порушує порядок і строки сплати комісії, відсотків, у зв'язку із чим на адресу відповідача направлялось повідомлення про існуючу заборгованість та суми боргу з вимогою про погашення такої заборгованості, проте направлена вимога відповідачем залишена без виконання. Також позивач вказує, що відповідач не вжив заходів для погашення або зменшення заборгованості за кредитним договором, а тому станом на 05.03.2018 року така заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № CM-SME A00/1270DC/2008 становить 35518,43 доларів США (що за курсом НБУ становить 942513,65 гривень та складається із залишку строкової заборгованості за кредитом 32954,17 доларів США та несплачених відсотків за користування кредитом за період з 14.03.2014 року по 07.11.2014 року 2564,26 доларів США), яку позивач і просить стягнути з відповідача, а також судовий збір в сумі 14137,71 гривень.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що висновок суду про те, що між ним та банком 15.09.2008 було укладено кредитний договір, без дослідження усіх додатків до договору є передчасним. В той же час ОСОБА_2 вказує в апеляційній скарзі, що останній платіж по кредитному договору він здійснив 21 лютого 2014 року, погашення відсотків 28.10.2015 та 03.10.2016 він не здійснював, а тому висновок суду про вчинення відповідачем дій, які переривають перебіг строку позовної давності, на думку ОСОБА_3, є безпідставним. Крім того, ОСОБА_2 вказує, що позивач 20 січня 2015 року направив йому вимогу про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором протягом 30 днів з дня отримання вимоги, чим змінив строк виконання зобов'язання, а тому перебіг позовної давності розпочався з дня наступного за вказаним в вимозі про дострокове повернення кредиту, як кінцевого строку виконання вимог, вказаних в вимозі.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався.

Представник відповідача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання згідно договору та не сплачує кредит та відсотки по кредиту, а тому є всі підстави для стягнення на користь позивача із відповідача суми заборгованості по кредитному договору, а також, що позивачем не пропущені строки позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2009 року ЗАТ «ОТП Банк» змінило свою назву на ПАТ «ОТП Банк» без створення нової організаційно-правової форми. 07.11.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082,1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н. Крім цього, 07.11.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір відступлення права вимоги. Згідно із даним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CM-SME A00/1270DC/2008 від 15.09.2008 року, у зв'язку із чим до ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за вищевказаним договором (а.с. 13-24, 25-28).

Згідно кредитного договору № CM-SME A00/1270DC/2008, який було укладено 15.09.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ТзОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_2, останньому було надано кредит в сумі 39000 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту до 12.09.2023 року (а.с. 4-8).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 кредитного договору № CM-SME A00/1270DC/2008 від 15.09.2008 договір складається з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою. Цей договір вважається укладеним за умови підписання сторонами обох частин цього договору, включаючи всі додатки до нього.

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів. Ануїтетний платіж - це погашення рівними частинами протягом всього строку дії договору суми кредиту та процентів. Щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості (п. 4 договору).

З застереження, викладеного в пункті 1.4. частини № 2 кредитного договору № CM-SME A00/1270DC/2008 вбачається, що підписанням цього договору сторони висловлюють свою цілковиту згоду з тим, що визначення порядку плати за кредит, встановлене п. 1.4. (з підпунктами) цього договору, повністю відповідає волевиявленню сторін. Сторони цим підтверджують, що вони повністю ознайомлені та цілком згідні з порядком визначення плати за кредит та окремими елементами цього порядку.

В п. 7.1. частини № 2 кредитного договору вказано, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що банк надав йому підписаний зі сторони банку оригінальний примірник цього договору та всіх додатків до нього посилання на які міститься в договорі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі (п. 7.3. договору).

Як убачається з рішення Ковельського міськрайонного суду від 15.05.2015 року в справі № 159/1613/15-ц за позовом ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом установлено як факт отримання ОСОБА_2 на підставі кредитного договору № CM-SME A00/1270DC/2008 від 15.09.2008 року кредиту у розмірі 39000 доларів США зі платою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 6,00 % річних із визначеним графіком повернення кредиту та сплати процентів, - так і наявністю заборгованості за таким кредитним договором станом на час ухвалення згаданого вище судового рішення (а.с. 51-53).

У відповідності до положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду, зокрема в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Наведене вище, а також те, що сам відповідач в апеляційній скарзі вказує, що останній платіж на погашення кредиту ним було здійснено 21 лютого 2014 року, спростовує доводи апеляційної скарги про неукладеність договору у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи Графіку повернення кредиту та сплати процентів. Крім того, стороною відповідача в ході підготовчого провадження в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, графіку погашення заборгованості чи оригіналу кредитної справи, як це передбачено ст. 84 ЦПК України.

Банком надано розрахунок заборгованості відповідача по договору № CM-SME A00/1270DC/2008 від 15.09.2008 року станом на 05 березня 2018 року. Так, сума заборгованості становить 35518,43 доларів США, що за курсом НБУ становить 942513,65 гривень та складається із залишку строкової заборгованості за кредитом 32954,17 доларів США та несплачених відсотків за користування кредитом за період з 14.03.2014 року по 07.11.2014 року 2564,26 доларів США (а.с. 9).

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами розмір заборгованості перед банком про стягнення якої просить позивач.

Що стосується твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не здійснював платежів по кредиту 28.10.2015 та 03.10.2016, а що у 2015 і 2016 роках виконавчою службою на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» був стягнутий та перерахований судовий збір, то в п. 1.5.1.4. визначено черговість направлення банком коштів на погашення боргових зобов'язань при надходженні до банку коштів, доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_2 не здійснювалось ніякого погашення кредиту 28.10.2015 року та 03.10.2016 року не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюються тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності по кредитному договору від 15.09.2008 сплинув, оскільки пред'явивши 29.01.2015 вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредитному договору протягом 30 днів з дня отримання вимоги, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому звернення до суду з позовом 30.03.2018 року відбулося після спливу строку позовної давності, оскільки як убачається з наданого ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» розрахунку заборгованості за кредитним договором, між попереднім і наступним погашенням кредитної заборгованості, термін не перевищував проміжок часу в три роки (загальної тривалості позовної давності). При цьому, останні платежі здійснювались відповідачем 28.10.2015 року та 03.10.2016 року, а в суд з позовом позивач звернувся 30.03.2018 року, тобто в межах строку позовної давності. А тому суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді