ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року справа №805/4179/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Арабей Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження засіданні апеляційну скаргу Адвоката ОСОБА_2, яка представляє ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 р. у справі № 805/4179/18-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплат та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі - відповідач, УПФУ, УПФУ у Волноваському районі Донецької області ), в якому з урахуванням уточнення позову просив: поновити строк звернення до суду з позовними вимогами; визнати протиправними дії УПФУ у Волноваському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до положень ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796); зобов'язати УПФУ у Волноваському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2012 року відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796з урахуванням належного йому права на пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим; зобов'язати УПФУ у Волноваському районі Донецької області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплат; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 3000000 грн. (а.с.3-7, 23-28).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до УПФУ у Волноваському районі Донецької області про визнання протиправним дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у період з 01.01.2012 року по 02.12.2017 рік відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону № 796; зобов'язання УПФУ у Волноваському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2012 року по 02.12.2017 рік відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796 з урахуванням належного йому права на пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим; зобов'язання УПФУ у Волноваському районі Донецької області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплат за період з 01.01.2012 рік по 02.12.2017 рік (а.с.57-58).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с.59-63).

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 12 вересня 2018 року, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована помилковим висновком суду першої інстанції, який полягає в тому, що отримуючи щомісячно пенсію позивач про порушення свого права повинен був дізнатися у січні 2012 року, оскільки однією з вимог позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії на власний розсуд з 01.01.2012 року відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 (далі - Порядок № 1210). Про зазначений перерахунок позивач дізнався з відповіді відповідача від 08.12.2017 року. Позивач недотримував пенсію, ще з 01.11.2011 року, до перерахунку. Про причини зменшення позивач не знав та не був повідомлений відповідачем (а.с.66-68).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи внаслідок захворювань, які пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії НОМЕР_1 (а.с.8-10).

Позивач перебуває на обліку у Волноваському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Донецької області та з 07.03.1995 року отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, як інвалід 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботою щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 31.05.1993 року позивачу пенсія була призначена відповідно до статей 49, 50, 54 Закону № 796 і відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2008 року № 2а-23788/08, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2009 по справі №2а-23788/08/0570, задоволені частково позовні вимоги, визнано незаконними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в нарахуванні пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст. ст. 67, 50, 54 Закону № 796, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону № 796, із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01 вересня 2008 року (а.с.13-14).

З 01.10.2008 по 31.10.2011 рік пенсія позивачу була обчислена і виплачувалася відповідно до зазначеної постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2008 року у справі №2а-23788/08.

З 01 січня 2012 року пенсія була обчислена і виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

08 листопада 2018 року позивач звернувся до УПФУ у Волноваському районі Донецької області із заявою про перерахунок пенсії з 2011 року з урахуванням належного позивачеві права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Відповідач листом від 08.12.2017 року №17836/02 повідомив, що 19.06.2011 р. набув чинності Закон України від 14.06.2011 №3491 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39,50,51,52,54 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та ч. 3 ст.43 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік. Такі самі норми діяли в 2012 та 2013 роках. З 01.01.2012 року пенсія була обчислена відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.11-12).

02 червня 2018 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Позивачем, в обґрунтування поважності пропуску строку зазначено, що відповідач листом від 08.12.2017 року вперше за шість років повідомив позивача, про те, що з 01.01.2012 року пенсія була обчислена відповідно до Порядку №1210. Також, відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у даній справі строк звернення до суду не застосовується.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до УПФУ у Волноваському районі Донецької області за період з 01.01.2012 рік по 02.12.2017 рік (а.с.57-58).

Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що пенсія є регулярною щомісячною грошовою виплатою, отже про порушення свого права позивач повинен був дізнатися після зміни розміру та її отримання кожного місяця.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

За частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття ухвали, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зазначає, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Виплата пенсії носить періодичний (щомісячний) характер.

З матеріалів справи вбачається, що спірним питання є правомірність дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з 01.01.2012 року на підставі Порядку №1210 та право позивача на перерахунок пенсії за період з 01.01.2012 року.

Суд, враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а на думку позивача він її отримував у меншому розмірі, ніж передбачено законом, свідчить, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, оскільки пенсія є регулярним платежем, який нараховується та виплачується особі щомісяця. Позивач, звернувшись у червні 2018 року до суду з позовними вимогами за період з січня 2012 року, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.

Верховний Суд України у постановах від 8 грудня 2015 року (справи №№ 21-5440а15, 21-5653а15) та від 08.06.2016 року (справа № 505/2135/14-а), та Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року (справа № 757/12134/14-а К/9901/5941/18) переглядаючи рішення суду касаційної інстанції у справах зазначеної категорії за заявами, в яких, крім іншого, йшлося про усунення розбіжностей у застосуванні законодавства, що регламентує строки звернення до адміністративного суду, вказав на те, що ці спори мають вирішуватися з урахуванням вимог статей 99 та 100 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

Безпідставним є посилання апелянта на те, що при розгляді його справи повинна застосовуватись ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсаційних втрат частини доходів. З дослівного аналізу наведеної норми вбачається, що вона стосується саме нарахованих та не отриманих з вини пенсійного органу сум пенсій. Однак, позивач в своїй позовній заяві ставить питання про виплату не нарахованої йому пенсії, а тому, до спірних правовідносин положення зазначеної статті не застосовуються.

Таким чином, оскільки позивач, знав про обставини зміни розміру його пенсії у 2012 році, він повинен був дізнатися про порушення свого права ще в 2012 році при отриманні пенсії, проте, звернувся до суду тільки в 2018 році. Поважність пропуску звернення до суду позивачем не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адвоката ОСОБА_2, яка представляє ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 р. у справі № 805/4179/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 р. у справі № 805/4179/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 20 листопада 2018 року

Суддя-доповідач  Е.Г. Казначеєв

Судді Т.Г. Арабей

І.Д. Компанієць