П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1060/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

15 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Немирівської міської ради Немирівського району Вінницької області, Немирівського міського голови ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Немирівської міської ради Немирівського району Вінницької області, Немирівського міського голови ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Немирівської міської ради Немирівського району Вінницької області, Немирівського міського голови ОСОБА_2, в якому просила: визнати частково протиправним та скасувати розпорядження Немирівського міського голови ОСОБА_2 №16-РК-0 від 16.01.2018 року в частині встановлення ОСОБА_3 надбавки; зобов'язати Немирівського міського голову ОСОБА_2 винести розпорядження про встановлення в 2018 році ОСОБА_3 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням надбавки за вислугу років з 16.01.2018 року; визнати дії Немирівського міського голови ОСОБА_2 при винесенні розпоряджень №14-РК-В від 09.02.2018 року, №4-РК-В від 10.01.2018 року №16-РК-0 від 16.01.2018 року протиправними та такими що направлені на явну та пряму дискримінацію трудових прав ОСОБА_3; стягнути з відповідача матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у відповідних розмірах; стягнути моральну шкоду та витрати на правову допомогу та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем їй було встановлено надбавку в розмірі 10 відсотків посадового окладу, з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років, в той же час, іншим штатним працівникам встановлено надбавку в розмірі 50 відсотків. Також ОСОБА_3 в 2017 році зверталась із заявами про надання матеріальної допомоги на поліпшення соціально-побутових умов у 2017 році у розмірі середньомісячної заробітної плати та на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати, проте, вказані виплати було здійснено у розмірі посадового окладу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано частково протиправним та скасовано розпорядження Немирівського міського голови ОСОБА_2 №16-РК-0 від 16.01.2018 "Про встановлення у 2018 році працівникам виконавчого апарату Немирівської міської ради надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи" в частині встановлення ОСОБА_3 надбавки у розмірі 10 відсотків посадового окладу.

Зобов'язано нарахувати та виплатити Немирівську міську ради Вінницької області (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Соборна, 26, код ЄДРПОУ 03772619 ) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 22800, РНОКПП НОМЕР_1) матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань згідно до пункту 3 частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року відповідно до поданих ОСОБА_3 заяв від 27.12.2017 року, від 06.02.2018 року, з подальшим відрахуванням зборів та обов'язкових платежів.

Зобов'язано нарахувати та виплатити Немирівську міську раду Вінницької області (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Соборна, 26, код ЄДРПОУ 03772619) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 22800, РНОКПП НОМЕР_1) матеріальну допомогу на оздоровлення згідно до п.3 ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року відповідно до поданих ОСОБА_3 заяв від 27.12.2017 року, від 06.02.2018 року, з подальшим відрахуванням зборів та обов'язкових платежів.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 2280, РНОКПП НОМЕР_1) понесені витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської міської ради Вінницької області (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ НОМЕР_2).

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржили Немирівська міська рада Немирівського району Вінницької області, Немирівський міський голова ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Немирівська міська рада Немирівського району Вінницької області та Немирівський міський голова ОСОБА_2 з покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_3, не погоджуючись з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2017 року ОСОБА_3 поновлено на посаді спеціаліста 1 категорії - архітектора виконавчого апарату Немирівської міської ради. Розпорядженням Немирівського міського голови від 26.12.2017 року № 487-рк ОСОБА_3 було поновлено на посаді спеціаліста 1 категорії - архітектора виконавчого апарату Немирівської міської ради.

26.12.2017 року Немирівським міським головою ОСОБА_2 було видано розпорядження № 488-РК № "Про підпорядкування ОСОБА_3.", в якому зазначалось, що відповідно до рішення №397 16 сесії Немирівської міської ради 1 скликання "Про затвердження структури та штатної чисельності виконавчого апарату Немирівської міської ради на 2018 рік" ОСОБА_3, поновлену Вінницьким апеляційним адміністративним судом на посаду спеціаліста 1 категорії, архітектора виконавчого апарату Немирівської міської ради і підпорядковано начальнику відділу архітектурно-будівельного контролю - в.о. головного архітектора ОСОБА_4 Згідно цього ж розпорядження ОСОБА_4 було надано право надавати доручення ОСОБА_3 відповідно до її посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією та здійснювати контроль за їх виконанням.

10.01.2018 року Немирівським міським головою ОСОБА_2 за результатами комісійної перевірки, проведеної на підставі доповідної записки начальника відділу архітектурно-будівельного контролю Немирівської міської ради ОСОБА_4 було видано розпорядження № 9-рк "Про оголошення догани ОСОБА_3.".

Розпорядженням Немирівського міського голови ОСОБА_2 №16-РК-О від 16.01.2018 року "Про встановлення у 2018 році працівникам виконавчого апарату Немирівської міської ради надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи" - усім працівникам виконавчого апарату Немирівської міської ради було встановлено у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років. І лише позивачці з усього штату працівників виконавчого апарату Немирівської міської ради було встановлено вказану надбавку у розмірі 10 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років.

Жодного аргументування саме такого визначення розміру надбавки в оскаржуваному розпорядженні не зазначено.

Водночас, як видно з розпорядження №26-рк від 26.01.2017 року "Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у 2017 році" - усі працівники виконавчого апарату Немирівської міської ради у 2017 році, як і в 2018 році, як і в усі попередні роки отримували вказану надбавку у розмірі 50% від посадового окладу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2018 у справі №802/492/18-а за позовом ОСОБА_3 до Немирівського міського голови ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Немирівська міська рада адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Немирівського міського голови №9-рк від 10.01.2018 року "Про оголошення догани ОСОБА_3.".

Крім того, 27.12.2017 року ОСОБА_3 звернулась на ім'я Немирівського міського голови ОСОБА_2 із заявою про надання матеріальної допомоги на поліпшення соціально-побутових умов у 2017 році у розмірі середньомісячної заробітної плати та на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати у відповідності до Постанови КМ України №268 від 09.03.2006 року.

Жодної із вказаних виплат в 2017 році здійснено не було.

В 2018 році позивач повторно звернулась із заявами про виплату матеріальних допомог на поліпшення соціально-побутових умов у 2017 році у розмірі середньомісячної заробітної плати та на оздоровлення в 2018 році у розмірі середньомісячних заробітних плат кожна. Відповідні заяви були адресовані на ім'я Немирівського міського голови 06.02.2018 року та підтверджується довідкою Укрпошти про вручення відповідних заяв 06.02.2018 року.

Розпорядженням Немирівського міського голови ОСОБА_2 №4-РК-В від 10.01.2018 року на підставі вказаної заяви від 03.01.2018 року про надання відпустки - було надано матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу, хоча як видно зі змісту заяви від 27.12.2017 року, позивач просила виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати. І саме у розмірі середньомісячної заробітної плати виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення усім працівникам Немирівської міської ради в 2017 році.

Розпорядженням Немирівського міського голови №14-РК-В від 09.02.2018 року під час надання щорічної оплачуваної відпустки ОСОБА_3 надано матеріальну допомогу у розмірі посадового окладу на вирішення соціально-побутових питань відповідно до постанови КМ України №268 від 09.03.2006 року.

Таким чином, позивач двічі зверталась із заявами від 27.12.2017 та 06.02.2018 про виплату матеріальної допомоги на поліпшення соціально-побутових умов та одну на оздоровлення.

У відповідь на адвокатський запит за вихідним №02-17-895 від 30.03.2018 року Немирівський міський голова ОСОБА_2 надав письмову інформацію про розміри та суми виплачених матеріальних допомог працівникам виконавчого апарату Немирівської міської ради в 2017 році. Так, в листі Немирівського міського голови від 12.01.2018 року за № 02-17-92 зазначено, що всім працівникам ради такі матеріальні допомоги (на оздоровлення та на поліпшення соціально-побутових умов) виплачувалась у розмірі середньомісячної заробітної плати. Лише позивачу виплати відповідних матеріальних допомог було здійснено в 2018 році у розмірі посадового окладу, а в 2017 році взагалі було відмовлено у їх виплаті.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням доводів апеляційних скарг та висновків суду попередньої інстанції, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 2 п.13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення встановлені спеціальними законами.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначенні Законом України "Про місцеве самоврядування".

Частиною 2 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" передбачено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.

Відповідно до пп."в" пп.1 п.2 та пп.2 п.2 вказаної Постанови, надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати:

- надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується;

- здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Згідно п. 2 ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Відповідно до ст. 2-1 Кодексу законів про працю, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Як стверджували відповідачі, підставою для зменшення позивачу надбавки до 10% посадового окладу у 2018 році слугувало те, що 09.01.2018 року до ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани, яке діяло на час прийняття розпорядження від 16.01.2018 року № 16-РК-О.

Відповідно до Постанови КМУ №268 керівникам органів надано право скасовувати таку надбавку або зменшувати її розмір.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Підпунктом 3 пункту 2 Постанови № 268, надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

З аналізу зазначених норм вбачається, що вказаними нормами визначено граничну межу максимального розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, яку керівник відповідного органу має повноваження, а не обов'язок, виплати працівнику при наданні йому щорічної відпустки.

Таким чином, відповідачем не порушено вимог підпункту 3 пункту 2 Постанови № 268, так як вказана допомога не перевищила граничної межі такої допомоги, встановленої даною Постановою, а саме: розміру середньомісячної заробітної плати.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що на час видачі спірного розпорядження про встановлення надбавки у меншому розмірі, на час вчинення дій з виплати допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачка була такою, що мала дисциплінарне стягнення.

З цих підстав їй могло бути зменшено розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи. Відтак стверджувати, що виплата надбавки у меншому розмірі була викликана виключно дискримінаційними дії у відношенні до позивачки підстав не має.

Водночас у спірному розпорядженні не міститься будь-якого обґрунтування, по якій причині відбулося зменшення відповідних виплат, а тому спірне розпорядження не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості закріпленому у п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Теж саме стосується допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Її виплата у меншому розмірі не була обґрунтована ні наявністю дисциплінарного стягнення, ні тим, що вона не виконувала роботу з квітня 2017 року. Щодо невиконання роботи з квітня 2017 року, то з цього приводу суд вважає за необхідне відмітити, що у даному випадку невиконання роботи мало місце через незаконне звільнення позивачки з роботи (перебування її у прогулі), що встановлено рішенням суду.

Так само безпідставними є посилання Немирівської міської ради про неможливість виплати соціальної допомоги у 2017 році через брак фінансування. В даному випадку заява позивачкою була подана своєчасно, у короткий проміжок після поновлення на роботі. Відтак саме відповідач мав вжити заходи, щодо виплати їй належних сум, оскільки він не позбавлений був можливості збільшити відповідні кошторисні призначення. Також відповідач як мінімум мав можливість здійснити відповідні нарахування.

Однак суд ще раз наголошує, що аналіз відповідних причин невиплати фактично суд здійснює на підставі тих тверджень, які наводять відповідачі під час розгляду справи. З моменту звернення позивачки із заявою їй взагалі не було надано жодних відповідей про причини невиплати відповідних допомог.

Відтак бездіяльність відповідачів, яка виразилась у невиплаті допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань є протиправною.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по відмову у задоволенні вимоги позивачки щодо визнання дій міського голови такими, що мають дискримінаційний характер.

Під час розгляду справи встановлено, що мали місце певні об'єктивні обставини, які могли вплинути на прийняття спірних рішень щодо позивачки (наявність догани, яка була скасована значно пізніше згідно рішення суду, відсутність фінансування), а тому не можна стверджувати про те, що вчинені дії та бездіяльність щодо неї були геть безпідставними.

Так, на час винесення розпорядження від 16.01.2018 року наказ про накладення дисциплінарного стягнення був чинним. Скасований він був значно пізніше і після цього їй надбавка стала виплачуватися в тих же розмірах, що й іншими працівникам.

В даному випадку слід скоріше говорити про те, що відповідачами неналежно виконані свої обов'язки щодо належного обґрунтування прийнятих рішень.

Аналізуючи рішення суду в частині обраного судом способу захисту порушеного права, колегія суддів приходить до висновку, що судом обрано такі способи захисту порушених прав позивачки, які відновлюють її становище. Хоча і наказ про накладення дисциплінарного стягнення був чинним до моменту його скасування в судовому порядку, очевидним є те, що цей протиправний наказ призвів до порушення прав позивачки. Відтак обрані судом способи захисту є такими, що дозволяють усунути відповідні порушення та відновити становище, яке існувало до порушення прав.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача винести розпорядження про встановлення в 2018 році надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50%.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що саме відповідач має виключну компетенцію в питаннях призначення надбавок, премії, тощо. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Стосовно покликання позивача в скарзі про безпідставну відмову суду першої інстанції у стягненні моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку щодо необхідності обґрунтування позивачем наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивачем не надано жодних доказів щодо заподіяння їй моральної шкоди, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 3000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювала та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Додаткові мотиви апеляційного суду, які викладені у цій постанові, не змінюють суті прийнятого судом першої інстанції рішення та не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Немирівської міської ради Немирівського району Вінницької області, Немирівського міського голови ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 листопада 2018 року.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.