Справа № 2-а-240/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26 січня 2010 року      Солом’янський районний суд м суд м. Києва

 у складі: головуючого судді      Калініченко О.Б.

при секретарі                               Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду в Солом’янському районі м. Києва про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 16.11.2009 року звернувся до суду з вимогою зобов’язати відповідача здійснити з 01.01.2008 року перерахунок його пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, він був учасником ліквідації на ЧАЄС та з 08.02.1996 року є інвалідом II групи, яку отримав внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС. А тому, будучи непрацездатним, має право на отримання пенсії у встановленому законом розмірі: основної пенсії з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.  

У жовтні 2009 року позивач звертався до відповідача з проханням перерахунку пенсії, але отримав письмову  відмову у здійсненні такого перерахунку, обґрунтовану  наступним чином.

Не заперечуючи визначення ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ розміру пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, на рівні не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, відповідач вказував на здійснення нарахування та виплати пенсії, виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленого  постановами Кабінету Міністрів України, який діяв в порядку, в межах і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Також посилався на те, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не є розрахунковою величиною для підвищення пенсії згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись з такими доводами відповідача, позивач зазначає, що відповідно до ст. 46 Конституції  України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 01.01.2008 року були внесені зміни до Закону № 796, відповідно до якого у всіх випадках пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою не можуть бути нижчими 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія становила інвалідам  II групи 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

22.05.2008 року Конституційним Судом України було винесено рішення, яким вищезазначені зміни до Закону № 796 були визнані неконституційними, оскільки відповідно до ст. 22 Конституції України при прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проте  відповідач при нарахуванні пенсії став керуватися постановами КМУ, що  визначають  інші мінімальні розміри пенсій та розміри додаткових пенсій.

Вважає дане нарахування таким, що не відповідає  закону, т. я. при нарахуванні пенсії відповідач повинен керуватися ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та ст.ст. 50, 54 Закону № 796, які були чинними станом на 31.12.2007 року.  

При цьому звертає увагу суду, що  при розрахунку державної (основної) та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про державний бюджет на відповідний  рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком та у разі зміни якого в подальшому просить зобов’язати відповідача проводити аналогічний перерахунок пенсії.

В судове засідання позивач не з’явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу без їх участі, надавши заперечення проти позову. Крім того, посилаючись на ст.ст. 99 та 100 КАС України, просив застосувати строк позовної давності  щодо звернення позивача з адміністративним позовом до суду.

В письмових запереченнях на позов представник зазначав, що їх діяльність здійснювалась в межах повноважень, наданих законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, та пояснював наступне.    

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності II групи в розмір фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ було встановлено розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою. Розмір пенсії для інвалідів не міг бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ст.50 Закону розмір додаткової пенсії за шкоду для інвалідів 2-ої групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно з ч. 5 вказаного Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обоє 'язковими до виконання.

На виконання вимог вказаного Закону КМУ, який діяв в порядку, в межах і спосіб, передбачений Конституцією і законами України, була прийнята постанова №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», згідно п. 2 якої відповідно до ч. 4 ст.54 та додаткової пенсії, передбаченої Законом, проводились з розміру -19,91 грн.

Таким чином, п.2 постанови КМУ від 03.01.2002 року №1 не суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з того, що відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальним розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.

Згідно з ст. 9 вищезазначеного закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі виплати:

- пенсія за віком;

- пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання;

- пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Враховуючи наведене, вважають, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п.2 постанови КМУ від 27.12.2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсій  деяким   категорія   громадян,  які  постраждали   внаслідок  Чорнобильської катастрофи» мінімальний розмір пенсії передбачений ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не міг бути нижчим для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, інвалідам IIгрупи - 500 гривень (станом на 01.01.2006 рік).

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пункт 28 розділу II) були внесені зміни до частини четвертої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, з 01.01.2008 року додаткові пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та мінімальні розміри пенсій для інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, були розраховані, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому мінімальні розміри пенсій були встановлені в залежності від того, коли інвалід брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: в 1986 році або 1987-1990 роках.

Також у ст.54 було встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 2 групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по ст. 50 додаткова пенсія за шкоду завдану здоров'ю по 2 групі інвалідності - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність

Але 22.05.2008 року Рішенням Конституційного суду України пункт 28 Розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.

Надалі порядок обчислення пенсій по інвалідності був визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, п. 4 якої встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  виплачується інвалідам II групи у розмірі - 965 грн., щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується інвалідам II групи у розмірі - 20 відсотків до прожиткового мінімуму (ст. 50), встановленого законом для осіб, які втратили працездатність,

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654, яка набула чинності з 01.07.2008 року, були зазначені мінімальні розміри пенсій, розміри додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, та розмір компенсації в разі втрати годувальника.

У відповідності із підп. 2 п.1 цієї постанови встановлено починаючи з 1 липня 2008 року доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексацій та інших доплат встановлених законодавством ) досягали таких розмірів: інвалідам II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також ліквідаторам наслідків на ЧАЕС у 1986 році стаковить-1090.00 грн.(ч. 4 ст. 54).

Згідно із ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-ІУ  у 2009 році установлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року № 107-УІ затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність:  з 01 січня 2008 року - 470. 00 грн., з 01 квітня 2008 року - 481.00 грн., з 01 липня 2008 року - 482.00 грн., з 01 жовтня до теперішнього часу - 498.00 грн.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи загальний розмір пенсії позивача станом на 26.01.2009 року становить - 1977,55 грн., яка складається із основного розміру пенсії - 1554,80 грн., додаткової пенсії інваліду другої групи внаслідок ЧК (ст.49) - 114, 60 грн., підвищення до пенсії (згідно Постанови КМУ №198) - 28,40 грн., підвищення дітям війни - 49,80 грн., підвищення від 23.12.2009 року - 15, 00 грн., підвищення ст. 42 згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 29,94 грн., доплата до розміру пенсії з урахуванням ст. 67 - 185,01 грн.

Отже, важаючи, що пенсія розрахована відповідно до норм чинного законодавства та наполягаючи на  застосувванні строку позовної давності звернення до адміністративного суду, просили в позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 31.12.1992 року. Згідно із  довідкою МСЕК № 146991 від 12.02.1996 року  позивача визнано безстроково інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду в Солом’янському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка станом на 26.01.2009 року становить - 1977,55 грн.

Станом до 31.12.2007 року відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.2001 року № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності від 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону № 796 (в редакції від 09.07.2007 року) додаткова пенсія становить 75% мінімальної пенсії за віком.

З 01.01.2008 року набрали чинності внесені зміни до Закону № 796, відповідно до якого у всіх випадках пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою не можуть бути нижчими 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія становила інвалідам  II групи 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

22.05.2008 року Конституційним Судом України було винесено рішення, яким вищезазначені зміни до Закону № 796 були визнані неконституційними, оскільки відповідно до ст. 22 Конституції України при прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Також в резолютивній частині  Рішення від 22.05.2008 року N10-рп/2008 зазначено, що положення  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та  про  внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, з набранням чинності вказаного рішення  з 22.05.2008 року у позивача з’явилось право на перерахунок пенсії у встановленому Законом розмірі.

Проте  відповідач при нарахуванні пенсії став керуватися постановами КМУ № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008  року, в яких були визначені мінімальні розміри пенсій, зокрема, встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  виплачується інвалідам II групи у розмірі - 965 грн., щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується інвалідам II групи у розмірі - 20 відсотків до прожиткового мінімуму (ст. 50), встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а починаючи з 1 липня 2008 року - встановлено доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексацій та інших доплат встановлених законодавством) досягали таких розмірів: інвалідам II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також ліквідаторам наслідків на ЧАЕС у 1986 році стаковить-1090.00 грн.(ч. 4 ст. 54).

Однак суд не може  взяти до уваги і визначенні цими Постановами Кабінету Міністрів розміри пенсії, оскільки питання розміру пенсій вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над  підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають частина 1 статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796 (станом на 31.12.2007 року), а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують зміст і обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень ст. 22 Конституції України.      

Зі змісту статей 50 та 54 Закону № 796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на не взяття до уваги положень частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, та погоджується з доводами позивача, що наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796.  

Отже, при нарахуванні пенсії відповідач повинен керуватися ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та ст.ст. 50, 54 Закону № 796, які були чинними станом на 31.12.2007 року, оскільки  вихідним критерієм для обрахунку державної та додаткової пенсії виступає саме мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, виходячи з того, що іншій нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796  у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 вказаного закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за  віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.                

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. 3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.  

Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007 року) та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне застосування для визначення розміру щомісячної пенсії розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної пенсії, що, на думку суду, не суперечить вимогам ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом України «Про Державний бюджет», тому при розрахунку державної (основної) та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796, має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про державний бюджет на відповідний  рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст. ст. 50 54 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІ (в редакції від 09.07.2007 року), є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону, а тому позовні вимоги позивача ґрунтуються на правових нормах і підлягають задоволенню.

Разом з тим, нормою ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 100 Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 16.11.2009 року.

За таких обставин позивачем щодо вимог про зобов’язання перерахунку пенсії до 01.11.2008 року пропущений строк звернення до адміністративного суду, визначеного КАС України, на чому наполягав представник відповідача, і поважність причин його пропуску позивачем не була суду доведена.    

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів за період з 01.11.2008 року  та за вирахуванням здійснених відповідачем  за цей період виплат пенсії.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідачів в подальшому здійснювати нарахування та виплату пенсії згідно законодавства України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також право звернення до адміністративного суду визначено ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи  інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги позивача і в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007 року), Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530,  ст.ст. 9-12, 69-71, 86, 97, 99, 100, 121, 128, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.        

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва перерахувати  до виплати ОСОБА_1 пенсію з 01.11.2008 року відповідно до статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 року)  виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, а також перерахувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі  75% мінімальної пенсії за віком, з застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет на відповідний рік, за виключенням здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва за цей період таких виплат.                

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Суддя: