Справа № 2-27/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.01.2010р.  Дніпровський районний суд м.Херсона у складі

головуючого судді                                           Дорошинської В.Е.

при секретарі                                                Кузьомі І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, що заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та дійсним, визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом в інтересах ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу Камаз 55102 № 3-1/361 від 15.11.2008р. недійсним, в якому вказує, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3; в травні 2008р. подружжям було придбано автомобіль Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 з ціллю займання діяльністю з перевезення вантажів. Позивач зазначила, що 15.11.2008р. ОСОБА_3 без її згоди, як співвласника майна, здійснив продаж вказаного автомобілю ОСОБА_4 У зв’язку з наведеним просила позов задовольнити, визнати недійсним договір № 3-1/361 від 15.11.2008р. купівлі-продажу автомобілю Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 недійсним, відшкодувати солідарно з відповідачів витрати на правову допомогу в сумі 20000грн., витрати за сплату судового збору в сумі 8,50грн. та інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30,00грн.

Крім того, ОСОБА_6 – третя особа із самостійними вимогами, звернувся до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дійсним та визнання права власності, мотивуючи, що між ним та ОСОБА_3 зі згоди ОСОБА_2 було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу автомобілю Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, в рахунок купівлі якого ним було сплачено 115000грн., а потім ще 2500грн. для зняття відповідачем ОСОБА_3 автомобілю з реєстрації та посвідчення укладеного договору в установленому порядку, що, як зазначив ОСОБА_6, не було зроблено відповідачем. Пізніше, як вказує третя особа, йому стало відомо про переоформлення автомобілю на ім’я ОСОБА_4, а згодом про реалізацію транспортного засобу ОСОБА_5 Дії відповідачів вважає такими, що порушують його конституційні права, оскільки називає себе фактичним власником автомобілю, у зв’язку з чим просить позов задовольнити, визнати дійсним договір купівлі-продажу від 13.10.2008р. та визнати за ним право власності на автомобіль марки Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2.  

      В судовому засіданні позивач та її представник за довіреністю ОСОБА_1, уточнили позовні вимоги, просили позов задовольнити, визнати недійсним договір № 3-1/361 від 15.11.2008р. купівлі-продажу автомобілю Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 (зареєстрований ТБ «Ізумруд»), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати недійсним договір № АІ-2623 від 03.12.2008р. купівлі-продажу транспортного засобу Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № 532019981984, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  відшкодувати солідарно з відповідачів витрати на правову допомогу в сумі 20000грн., витрати за сплату судового збору в сумі 8,50грн. та інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30,00грн. Також не заперечували проти задоволення вимог ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги і вимоги ОСОБА_6 визнали.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, пояснили, що відповідачем ОСОБА_3, ОСОБА_4 було продано вказаний автомобіль та сторони в угоді діяли добросовісно, а оспорюваний договір не потребував обов’язкового нотаріального посвідчення, тому й згоди дружини на відчуження, потрібно не було, а щодо вимог в частині визнання недійсним договору укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали оскільки позивач не була стороною вказаної угоди. Щодо заявлених ОСОБА_6 вимог, вимоги також не визнали, оскільки законодавством не передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобілю.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_9 в судовому засіданні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, визнати дійсним договір купівлі-продажу від 13.10.2008р. та визнати за ОСОБА_6 право власності на автомобіль марки Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2.

      Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, свідків, суд встановив, що згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому Дніпровським відділом РАГС м.Херсона шлюбі з 30.07.1999р., актовий запис № 241; відповідно до біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 782718 від 22.04.2008р., зареєстрованого українською товарною біржою, ОСОБА_3 придбав автомобіль Камаз 55102, 1984 року випуску, державний номер НОМЕР_3; 13.10.2008р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за згодою дружини продавця ОСОБА_2 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, відповідно п. 1 якого ОСОБА_6 прийняв у власність автомобіль Камаз 55102, 1984 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_4 та сплатив за нього 115000,00грн., як то передбачено п.2 Договору; п.9 Договору купівлі-продажу передбачено зобов’язання продавця протягом одного місяця з дня укладення цього договору подати необхідні документи, вчинити всі необхідні дії для нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності. У разі невиконання продавцем цього обов’язку покупець має право в судовому порядку визнати договір дійсним; факт одержання ОСОБА_6 автомобілю, що був предметом договору купівлі-продажу у власність підтверджується актом приймання-передачі від 13.10.2008р. На підтвердження отримання коштів за договором в сумі 115000,00грн. відповідачем ОСОБА_3 було написано розписку від 13.10.2008р., крім того 25.10.2008р. відповідачем ОСОБА_3 було написано ще одну розписку про отримання ним від ОСОБА_6 грошей в сумі 2500грн. для зняття транспортного засобу Камаз 55102 з обліку.

    Крім того, 15.11.2008р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено та зареєстровано на Товарній біржі «Ізумруд» договір за реєстраційним № 3-1/361 купівлі-продажу, відповідно якого ОСОБА_4 придбав автомобіль Камаз 55102, 1984 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, при цьому згоди на оформлення даного договору позивачем не давалось. Також на ОСОБА_3 відповідно до розписки від 15.11.2008р., покладені зобов’язання ОСОБА_4, а саме ОСОБА_3 засвідчив приведення ним причепу № НОМЕР_5, належного ОСОБА_4, в аварійний стан, та зобов’язувався виконати відновлювальні роботи по причепу в строк до 25.11.2008р., у разі невиконання ним вказаного зобов’язання обіцяв придбати пошкоджений причеп за 40000грн.; також цією розпискою передбачався продаж автомобілю Камаз 55102, 1984 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, у разі невиконання ОСОБА_3 вище вказаних зобов’язань по відновленню причепа.  

    Крім того, 03.12.2008р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено та зареєстровано на Товарній біржі «Ва-Банк плюс» договір за реєстраційним № АІ-2623 купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно якого ОСОБА_5 придбав автомобіль Камаз 55102, 1984 року випуску, шасі (кузов, рама) № 532019981984, д/н НОМЕР_6, транзитний номерний знак 22 АВ 8330. Відповідно до п.6 цього договору та п.6 договору купівлі-продажу від 15.11.2008р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сторони договорів були проінформовані, що фальсифікація та внесення невірних даних в документи, які надаються для оформлення та засвідчення цього договору можуть призвести до визнання договорів недійсними. Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Херсона від 24.11.2008 року про забезпечення позову,  автомобіль марки Камаз 55102, 1984 року випуску, кузов № НОМЕР_1, затримано та на нього накладено арешт до вирішення справи в суді, а вказану ухвалу відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВДВС Дніпровського РУЮ м.Херсона -  виконано 25.11.2008 року.

Відповідно до ст.60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до ст.63 СК України - дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ст.65 СК України - дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.                                                            

    Відповідно до ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  ЦК України. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом,
але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його
дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може
бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); до ст.216 ЦК України, недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім
тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні
майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість
того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування; до ст.220   ЦК України, у  разі   недодержання   сторонами   вимоги   закону  про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним; до ст.319 ЦК України, власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд. Власник  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав  та  виконанні  обов'язків  власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх
прав; до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або незаконність  набуття  права власності не встановлена судом; до ст.330 ЦК України, якщо  майно  відчужене  особою,  яка  не мала на це права, добросовісний набувач  набуває  право  власності  на  нього,  якщо відповідно  до  статті  388  ЦК України майно  не  може  бути витребуване у нього; до ст.368 ЦК України, спільна власність двох  або  більше  осіб  без  визначення часток  кожного  з  них  у  праві  власності  є  спільною сумісною власністю. Майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  є їхньою  спільною сумісною   власністю,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або законом; до ст.369 ЦК України, співвласники майна,  що є у спільній  сумісній  власності, володіють  і  користуються  ним спільно,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном,  що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі   вчинення   одним  із  співвласників  правочину  щодо розпорядження спільним  майном  вважається,  що  він  вчинений  за згодою всіх співвласників. Правочин  щодо  розпорядження спільним  майном,  вчинений одним із співвласників,  може бути  визнаний  судом  недійсним  за позовом  іншого  співвласника  у  разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень; до ст.388 ЦК України, якщо  майно за відплатним договором придбане в особи,  яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний  набувач),  власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:  1) було загублене власником  або  особою,  якій  він  передав майно у володіння;  2) було  викрадене  у  власника  або особи,  якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи,  якій  він  передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; до ст.655 ЦК України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; до ст.701 ЦК України, сторони можуть укласти договір  купівлі-продажу  з  умовою про прийняття покупцем товару у строк,  встановлений договором,  і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві.

Відповідно до ст.84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до ст.88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    Враховуючи вищенаведене, суд вважає позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, що заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та дійсним, визнання права власності таким, що підлягає задоволенню, а вимоги ОСОБА_6 такими, що не підлягають задоволенню, оскільки щодо вимоги ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу № 3-1/361 від 15.11.2008р. автомобілю Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – недійсним, то по-перше, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, а також можуть розпоряджатися їм за взаємною згодою і для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, а вказане майно підлягає державній реєстрації і є цінним, згода другого з подружжя має бути подана письмово і нотаріально засвідчена, що не було подано позивачем відповідачу ОСОБА_3, що свідчить про позбавлення ОСОБА_2 вільно розпоряджатись належним їй майном.   По-друге, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, про сплату грошової суми за договором також не надано доказів, оскільки постанова про припинення кримінальної справи не є належним доказом.   Крім того, як вбачається, з розписки відповідача ОСОБА_3 від 15.11.2008р. йому надано було строк для відновлення пошкодженого ним причепу до 25.11.2008р., що не було зроблено відповідачем, а натомість в той же день укладено договір купівлі-продажу автомобілю Камаз, що не може вказувати на дійсність намірів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, викладених в розписці; щодо вимоги про визнання договору купівлі-продажу № АІ-2623 від 03.12.2008р. транспортного засобу Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № 532019981984, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – недійсним, то ОСОБА_5 не є добросовісним набувачем, оскільки відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Херсона від 24.11.2008 року про забезпечення позову,  автомобіль марки Камаз 55102, 1984 року випуску, кузов № НОМЕР_1, затримано та на нього накладено арешт до вирішення справи в суді, та вказану ухвалу відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВДВС Дніпровського РУЮ м.Херсона - виконано 25.11.2008 року, а добросовісним набувачем є особа яка придбала майно за відплатним договором в особи,  яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, а ОСОБА_5 міг про це знати, щодо вимоги  ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу від 13.10.2008р. укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 – дійсним та визнання за ОСОБА_6 право власності на автомобіль марки Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню у спосіб вибраний ОСОБА_6, оскільки законодавством не передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобілю, у зв’язку з чим права ОСОБА_6 не підлягають захисту відповідно до ст.220 ЦК України, оскільки дана норма стосується визнання угод дійсними лише у тому разі, якщо вони потребують обов’язкового нотаріального посвідчення.

Ствердження відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо належності ОСОБА_3 прав володіння, користування та розпорядження автомобілем не можуть бути враховані судом, оскільки, за умовами договору від 13.10.2008р. відчужувачу було надано строк на зняття з обліку спірного автомобілю.

Керуючись ст.ст.5-11, 60, 84, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, ст.ст.60, 63, 65 СК України, ст.ст.203, 215, 216, 220, 319, 328, 330, 368, 369, 388, 655, 701  ЦК України,  суд –

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, що заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та дійсним, визнання права власності – задовольнити.

Визнати договір № 3-1/361 від 15.11.2008р. купівлі-продажу автомобілю Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - недійсним .

Визнати договір № АІ-2623 від 03.12.2008р. купівлі-продажу транспортного засобу Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № 532019981984, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – недійсним.

У задоволенні вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу від 13.10.2008р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, дійсним та визнання за ОСОБА_6 право власності на автомобіль марки Камаз 55102, 1984р.в., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 20000,00грн. (двадцять тисяч грн. 00коп.).

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 38,50грн. (тридцять вісім грн. п’ятдесят коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч.4 ст.295ЦПК України.

       Суддя                                                  В.Е.Дорошинська