АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 року м. Чернівці

справа № 727/8070/17

Апеляційний суду Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н.Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Конецької Д.Г.

з участю представника позивача публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Панченка Дмитра Вікторовича, представника відповідача ОСОБА_2

учасники справи:

позивач публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідач ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 липня 2018 року, головуючий у першій інстанції Семенко О.В.,

встановила:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» у серпні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» зазначало, що між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64, за яким акціонерно-комерційним банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», зобов»язався надати ОСОБА_3 кредит в сумі 78000 доларів США зі сплатою 13,55 процентів річних та комісій, ОСОБА_3 зобов»язався повернути кредит не пізніше 12 жовтня 2012 року.

Справа №727/8070/17ц Головуючий в суді 1 інстанції Семенко О.В.

Провадження 22-ц/794/961/2018 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Категорія 19

Також між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено договір від 16 січня 2012 року №4 про зміну умов договору між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64, яким змінено валюту кредиту на 587791 грн. 04 коп., термін повернення до 25 грудня 2014 року, процентну ставку.

Посилаючись на невиконання зобов»язання, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просило стягнути з ОСОБА_3 кредит в сумі 248061 грн. 46 коп., відсотки в сумі 84362 грн. 74 коп., інфляційні втрати за кредитом в сумі 34551 грн. 37коп., інфляційні втрати за відсотками в сумі 9388 грн. 36 коп.

Під час розгляду справи публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» змінило позовні вимоги, посилаючись на стягнення рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» кредиту в сумі 249589 грн. 35 коп., процентів в сумі 8256 грн. 82 коп., пені в сумі 4681 грн. 79 коп., інфляційних втрат в сумі 8426 грн. 10 коп.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просило стягнути з ОСОБА_3 відсотки в сумі 94738 грн. 02 коп., інфляційні втрати за кредитом та відсотками в сумі 42530 грн. 53 коп., пеню в сумі 88645 грн. 04 коп.

Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 листопада 2017 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 липня 2018 року позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» грошові кошти в сумі 225913 грн. 59 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права ч.2 ст.49 ЦПК України, збільшення публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» позовних вимог щодо стягнення пені заявою від 10 січня 2018 року, правил, передбачених ч.1 ст.141 ЦПК України щодо покладення судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначає про неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, стягнення рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» кредиту в сумі 249589 грн. 35 коп., процентів в сумі 8256 грн. 82 коп., пені в сумі 4681 грн. 79 коп., інфляційних втрат в сумі 8426 грн. 10 коп., вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 24 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі 23414 про звернення стягнення на предмет іпотеки, розміру процентів, пені та інфляційних.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.526, ч.1 ст.1054 ЦК України та вважав, що з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягають стягненню відсотки в сумі 94738 грн. 02 коп., пеня в сумі 88645 грн. 04 коп., інфляційні втрати за кредитом та відсотками в сумі 42530 грн. 53 коп.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на невиконання зобов»язання за договором між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що наявність судового рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року про задоволення вимог кредитора, яке ОСОБА_3 не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того суд першої інстанції вважав, що вчинення виконавчого напису не тягне за собою подвійної відповідальності.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися повністю.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 липня 2018 року наведеним нормам не відповідає в частині.

Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 вчинено договір відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64, за яким акціонерно-комерційним банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», зобов»язався надати ОСОБА_3 кредит в сумі 78000 доларів США зі сплатою 13,55 процентів річних та комісій, ОСОБА_3 зобов»язався повернути кредит не пізніше 12 жовтня 2012 року.

Також між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено договір від 16 січня 2012 року №4 про зміну умов договору між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64, яким змінено валюту кредиту на 587791 грн. 04 коп., термін повернення до 25 грудня 2014 року, процентну ставку.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі частин першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За змістом частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами п.2.4 договору між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64 сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом.

Договором між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено договір від 16 січня 2012 року №4 про зміну умов договору між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64 визначено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2014 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 25 грудня 2014 року ОСОБА_3 мав, зокрема, повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 20 числа кожного місяця. Починаючи з 26 грудня 2014 року, ОСОБА_3 мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказане висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» процентів за період з 9 травня 2015 року по 4 січня 2018 року в сумі 94738 грн. 02 коп., не відповідають наведеним нормам матеріального права.

Ураховуючи, що право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки за один рік до його звернення до суду.

Встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення грошових засобів стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» кредит в сумі 249589 грн. 35 коп., проценти в сумі 8256 грн. 82 коп., пеню в сумі 4681 грн. 79 коп., інфляційні втрати в сумі 8426 грн. 10 коп.

У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов»язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» пені в сумі 88645 грн. 04 коп. на порушення норм матеріального права.

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 липня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» процентів в сумі 94738 грн. 02 коп., пені в сумі 88645 грн. 04 коп. підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Не можна погодитися з доводами ОСОБА_3, на які є посилання в апеляційній скарзі, про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Як роз»яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз.1 п.18 постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за змістом ст.552, ч.2 ст.625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов»язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляція це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від14 листопада 2006 року № 519).

Відповідно правового висновку Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474 цс16 за змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

За змістом правового висновку Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491 цс15 статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Згідно частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення про стягнення грошових коштів задоволено частково в сумі 42530 грн. 53 коп., що становить 24 відсотки.

Встановлено, що публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» сплачено судовий збір при поданні позову в сумі 4906 грн. 99 коп. за платіжним дорученням публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» №0000417721 від 2 серпня 2017 року.

Також ОСОБА_3 сплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 5083 грн. 07 за квитанцією публічного акціонерного товариства «Ошадбанк» №158 від 13 серпня 2018 року.

Отже, підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати в сумі 1198 грн. 78 коп., а з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3841 грн. 28 коп.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 липня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» процентів в сумі 94738 грн. 02 коп., пені в сумі 88645 грн. 04 коп. скасувати.

У позові публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення відсотків та пені відмовити.

В решті залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати в сумі 1198 грн. 78 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3841 грн. 28 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді О.О. Одинак

М.І. Кулянда