ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/85/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «СОЛЕНІ МЛАКИ» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року у справі № 807/556/18 (рішення ухвалене у м. Ужгороді судом у складі головуючого судді Дору Ю. Ю.) за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «СОЛЕНІ МЛАКИ» до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2018 року Дочірнє підприємство «СОЛЕНІ МЛАКИ» звернулося в суд з адміністративним позовом до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 листопада 2017 року ВП № 55054534, винесену старшим державним виконавцем Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гаринцем О. І.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство «СОЛЕНІ МЛАКИ» подало апеляційну скаргу на нього, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки тримісячний строк на пред'явлення постанови до примусового виконання минув, то в силу п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повинен був виконавчий документ повернути стягувачу, а не відкривати виконавче провадження, на що суд не звернув уваги.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку. Відтак, враховуючи приписи ст. 311 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в межах виконавчого провадження ВП № 49859495, відкритого з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 907/599/15 про звернення стягнення на майно, належне Дочірньому підприємству «СОЛЕНІ МЛАКИ», у зв'язку з невиконанням у вказаного наказу у встановлений строк, 29 січня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Білинцем В. О. винесено постанову про стягнення з Дочірнього підприємства «СОЛЕНІ МЛАКИ» 658159, 96 грн виконавчого збору.

24 жовтня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Ярошем С.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої встановлено, що за результатами проведення електронних торгів та реалізації майна боржника стягувачу перераховано суму 684113, 92 грн та стягнуто виконавчий збір у сумі 76012, 65 грн; залишок боргу становить 5897485, 74 грн та відповідно залишок суми нестягнутого виконавчого збору - 582147, 31 грн, у зв'язку з чим виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 907/599/15 закінчено на підставі пункту 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, згідно з пунктом 3 цієї ж постанови виокремлено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 29 січня 2016 року № 49859495 та надіслано для виконання за належністю.

03 листопада 2017 року старшим державним виконавцем Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55054534 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 29 січня 2016 року № 49859495.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404), відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень якого, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до пункту 15 статті 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону № 1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону № 1404 стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як видно з матеріалів справи, у межах виконавчого провадження ВП № 49859495, відкритого з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 907/599/15 про звернення стягнення на майно, належне Дочірньому підприємству «СОЛЕНІ МЛАКИ», було винесено постанову про стягнення з Дочірнього підприємства «СОЛЕНІ МЛАКИ» 658159, 96 грн виконавчого збору, яка у встановленому порядку не скасована.

Враховуючи, що з Дочірнього підприємства «СОЛЕНІ МЛАКИ» частково стягнуто виконавчий збір, а постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Ярошем С.І. від 24 жовтня 2017 року ВП № 48859495 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 907/599/15 на підставі пункту 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку що постановою від 03 листопада 2017 року ВП № 55054534 правомірно було відкрито виконавче провадження з виконання постанови від 29 січня 2016 року про стягнення із Дочірнього підприємства «СОЛЕНІ МЛАКИ» 582147,31 грн. виконавчого збору.

Щодо доводів позивача про порушення тримісячного строку пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору до виконання, то такі не заслуговують на увагу, оскільки, такий слід обчислювати з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, якою, зокрема, виокремлено її в окреме виконавче провадження.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, постанову від 29 січня 2016 року ВП № 49859495 про стягнення з Дочірнього підприємства «СОЛЕНІ МЛАКИ» виконавчого збору 25 жовтня 2017 року направлено для виконання за належністю до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, та отримано ним 02 листопада 2017 року, що свідчить про відсутність пропуску відповідачем строку винесення оскарженої постанови.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесеної відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 листопада 2017 року ВП № 55054534 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 287, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «СОЛЕНІ МЛАКИ» залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року у справі № 807/556/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 22 листопада 2018 року.