ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 листопада 2018 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/520/18

Головуючий у першій інстанції - Балаба О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/256/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.

Позивач - ОСОБА_2

Відповідач - ОСОБА_3

Третя особа - Коропський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Коропський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

місце ухвалення судового рішення - м. Короп Чернігівської області

дата складання повного тексту судового рішення - 14 вересня 2018 року

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_2 вернулась до суду з позовом та, зменшивши пзовні вимоги, просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 8430.50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2006 орку з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 17 лютого 2006 року і до повноліття дітей, на виконання якого був виданий виконавчий лист 25 квітня 2006 року № 2-110.

Зазначений виконавчий лист перебував на примусовому виконанні Коропського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з квітня 2006 року по квітень 2015 року, а відповідно до постанови державного виконавця від 22.04.2015 року на підставі її заяви виконавчий лист повернутий без подальшого виконання.

ОСОБА_2 посилається, що з дня пред»явлення виконавчого листа до виконання, відповідачем аліменти сплачувались неповністю, у зв»язку з чим виникла заборгованість, а тому згідно до ст. 196 СК України з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів з квітня 2006 року по квітень 2015 року.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 7194 (сім тисяч сто девяносто чотири) грн. 30 (тридцять) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процеуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що твердження позивача про ухилення від сплати аліментів не підтверджені належними доказами, оскільки виконавче провадження було закінчено саме за заявою позивача у звязку з відсутністю боргу.

Апелянт зазначає, що після отримання виклику до суду по даній справі, він звернувся до державної виконавчої служби, де йому пояснили, що після подання заяви позивачем про повернення виконавчого документа без виконання, була винесена постанова про повернення виконавчого документа від 22 квітня 2015 року за підписом старшого державного виконавця Лузан І.А. Вказує, що справа була знищена за закінченням терміну зберігання, підтвердити сплату аліментів за десять років ніхто не може, а тому, вважає, що у звязку із поверненням виконавчого документа без виконання пеня нараховуватись не може.

Апелянт посилається на неоднакові розрахунки заборгованост по аліментам, складені державним виконавцем.

Як зазначає апелянт, ним були надані на підтвердження сплати аліментів чеки про сплату та довідки з місця роботи, з яких убачається, що із його заробітної плати здійснювались відрахування на сплату аліментів.

Посилаючись на положення ст. 197 СК України, апелянт вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано реальних даних про наявність заборгованості по сплаті аліментів, державна виконавча служба не може підтвердити факт сплати аліментів згідно виконавчого листа в повному обсязі, а також оскільки надані ним докази про відсутність заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити без змін рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв'язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першрої інстанції виходив з наявності у відповідача заборгованості по сплаті аліментів та його вини у її виникненні, а тому на підставі ст.196 СК України, з відповідача на користь позивача стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1999 року, який розірвано 19 вересня 2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу. Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2006 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 17 лютого 2006 року і до повноліття дітей.

25.04.2006 року був виданий виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Коропському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області з квітня 2006 року по квітень 2015 року.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції від 22.04.2015 року виконавчий лист на підставі заяви ОСОБА_2 повернуто.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що згідно з уточненим розрахунком заборгованості по аліментах, складеного головним державним виконавцем за період з лютого 2006 року по грудень 2015 року виникла заборгованість по сплаті аліментів, яка складає 20400 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

Згідно ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц зроблено висновок, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи в сукупності, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 7194,30 грн., врахувавши при цьому положення ст.196 СК України. Визначений судом першої інстанції розмір (пені) за прострочення сплати аліментів 7194 грн.30 коп. відповідачем не спростований у суді першої інстанції і неправильність розміру пені не підтверджена належними і допустимими доказами у суді апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції взято до уваги надану відповідачем ОСОБА_3 довідку з ТОВ «Справа-3», згідно з якої за період з 16.01.2008 року по 16.10.2008 року із заробітної плати відповідача здійснені відрахування на сплату аліментів на суму 4755 грн. 02 коп., у звязку з чим була зменша сума заборгованості по сплаті аліментів та нарахованої пені.

Окрім того, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було покладено в основу рішення саме останні розрахунки заборгованості Коропського РВ ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області за виконавчим листом.

На підтвердження доводів апеляційної скарги про відсутність заборгованості по сплаті аліментів апелянтом не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду ніяких належних і допустимих документальних доказів.

Додана до апеляційної скарги копія скарги на дії державного виконавчця відділу державної викнавчої служби Коропського районного управдління юстиції Лисюка Ю.М. апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки апелянтом не надано суду доказів про розгляд зазначеної скарги та її результат.

Сукупність обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що аргументи не скарги не спростовують правильності оскаржуваного судового рішення і не містять передбачених процесуальним законом підстав для його скасування.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідає вимогам ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., яка набула чинності для України 27.09.1991 р., де, зокрема, зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відтак, підстав для скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Таким чином суд першої інстанції правильно застосував ч.1 ст.196 СК України, а оскаржене рішення узгоджуються із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №72/1762/15-ц.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: